Вірусний енцефаліт – запальний процес головного мозку, що супроводжується ураженням оболонок спинного мозку та периферичної нервової системи. Захворювання обумовлюється проникненням в дану область вірусних мікроорганізмів. В більшості випадків причиною виникнення є вірус герпесу, а також захворювання, характерні тільки для дітей, зокрема кір, а також спектр бактерій, які передаються через укуси комах. Існує кілька типів енцефалітів – первинні і вторинні. Найчастіше вірус енцефаліту довго не живе, але тим не менш може стати небезпечним для життя.
Клінічний прояв залежить від типу вірусу та стану імунітету. Основними симптомами є – ознаки інтоксикації організму, судоми, світлобоязнь. У комплекс діагностичних заходів входить інструментальне обстеження пацієнта, люмбальна пункція і лабораторні вивчення ліквору. Медикаментозне лікування захворювання. Без своєчасної терапії розвиваються тяжкі наслідки, які можуть стати причиною смерті.
Етіологія
Дане захворювання викликається безпосередньою дією збудника на анатомічні структури і характеризується запаленням, яке було викликано як відповідь на проникнення вірусу. Переносниками хвороботворного мікроорганізму є заражені люди, комахи і тварини. Людині може передаватися повітряно-крапельним шляхом, фекально-оральним способом, через укус комахи, статевий контакт або вживання заражених молочних продуктів. У дітей вірусний енцефаліт можуть викликати такі хвороби, як кір, краснуха або свинка. Існує кілька груп ризику, які найбільш схильні до зараження:
- немовлята і люди похилого віку;
- особи зі слабкою імунною системою;
- несвоєчасне проведення або повна відсутність вакцинації дітей проти вищевказаних захворювань;
- аутоімунні розлади;
- проживання або подорожі в районах з високим ступенем поширеності цієї недуги.
У переважній більшості випадків збудником вірусного енцефаліту є вірус простого герпесу.
Різновиди
В незалежності від причин формування розрізняють наступні різновиди:
- ураження білої речовини головного мозку;
- залучення в процес сірого речовини;
- перебіг патологічного процесу в білому і сірому речовини головного мозку.
При залученні в хвороботворний процес інших органів і систем, таке захворювання ділиться на:
- енцефаломієліт – недуга поширюється на спинний мозок. Характеризується наявністю таких ознак, як порушення рухової функції м’язів обличчя, потім з поширенням на нижні і верхні кінцівки, неможливість самостійно тримати голову, зменшення обсягів м’язів рук, плечей і шиї;
- менінгоенцефаліт – приєднання до запалення оболонок головного мозку. Виявляється таким симптомом, як різке зростання температури тіла, а діагностується за допомогою аналізів крові – спостерігається зміна її складу. У випадках ураження клітин цього органу спостерігаються порушення свідомості і рухової функції, галюцинації.
За природою походження розрізняють такі види захворювання:
- первинні – формуються під безпосереднім впливом вірусу. Прогресування наслідків для організму і летального результату спостерігається найчастіше саме при даній формі;
- вторинні – можуть бути зумовлені інфекційними і алергічними реакціями, а також аутоімунними розладами.
За формою протікання вірусний енцефаліт буває гострим, хронічним і блискавичним. Перша фаза триває в залежності від збудника вірусу, але найчастіше триває до кількох місяців. Останній тип характеризується швидким розвитком коматозного стану і високим ризиком летального результату навіть при правильному лікуванні.
Симптоми
Оскільки існує кілька форм хвороби, то прояви симптомів будуть також відрізнятися. У дітей будь-який тип енцефаліту протікає значно важче, ніж у дорослих, тому існує велика ймовірність розвитку наслідків. Гостра форма характеризується виразом наступних ознак:
- значним підвищенням показників температури тіла, у дітей – до гарячкового стану;
- порушенням свідомості – від незначного зниження гостроти слуху до коми;
- нападами епілепсії;
- нападами сильного запаморочення;
- нестійкістю у вертикальному положенні;
- розладом режиму сну і відпочинку;
- м’язовими і суглобовими болями.
У новонароджених і дітей молодшого віку захворювання проявляється такими симптомами, як:
- здуття тім’ячка;
- спазми і скутість рухів;
- зниження або повна відсутність апетиту;
- постійна плаксивість;
- рясне виділення блювотних мас.
У випадках, коли недуга вражає клітини спинного мозку, спостерігаються такі ознаки – порушення рухової функції м’язів обличчя, потім рук і ніг, зниження чутливості шкіри до зовнішніх подразників, можлива поява судом, неможливість утримувати голову. При поширенні запалення на оболонки і клітини головного мозку починають проявлятися такі симптоми, як виникнення галюцинацій, посмикування м’язів різної інтенсивності, порушення чутливості верхніх і нижніх кінцівок, розлади мови і ковтальних функцій, відчуття двоїння в очах, непереносимість світла.
Ускладнення
У випадках несвоєчасного або неефективного лікування такого захворювання спинного і головного мозку розвивається ряд наслідків:
- погіршення пам’яті;
- напади мігрені;
- повне або часткове порушення рухливості м’язів обличчя або кінцівок;
- зниження сили і об’єму м’язів рук і плечей;
- ймовірність збереження незначних судом після повного одужання;
- відставання в рості та розумовому розвитку у дітей;
- ризик передчасних пологів або невиношування плоду у вагітних;
- параліч;
- розвиток серцевої або дихальної недостатності;
- набряк головного мозку;
- летальний результат.
Діагностика
Відсутність специфічних симптомів і подібність з іншими захворюваннями центральної нервової системи, викликає труднощі в діагностиці вірусного енцефаліту. При встановленні точного діагнозу фахівцеві слід звертати увагу на ступінь інтенсивності ознак, з’ясування можливих шляхів передачі вірусу і результати інструментальних обстежень пацієнта. В комплекс додаткових досліджень входять:
- ЭхоЭГ – виявлення різних патологій головного мозку з застосуванням ультразвуку;
- ЕЕГ – реєстрація сигналів, які виходять з клітин досліджуваної області;
- обстеження очного дна;
- люмбальна пункція, під час якої проводиться забір невеликої кількості спинномозкової рідини;
- КТ, МРТ спинного і головного мозку – дає можливість визначити місце локалізації запального процесу, ступінь його поширеності;
- лабораторні дослідження аналізів крові і урини, у деяких випадках може знадобитися мазок із зіву.
При різкому погіршенні стану пацієнта, неефективності лікування або неможливості поставити точний діагноз призначають біопсію мозку.
Лікування
Оскільки вірусний енцефаліт є серйозним захворюванням, яке може стати причиною смерті, при появі перших ознак необхідно негайно звертатися за допомогою до фахівців. Лікування захворювання комплексне і складається з прийому лікарських препаратів і фізіотерапії. В залежності від наявності симптомів і наслідків призначаються індивідуальні препарати. У більшості випадків це антивірусні, протизапальні і попередити набряк речовини головного мозку. Також показаний прийом засобів, що підвищують захисну функцію організму. При необхідності призначають застосування протиблювотних, психотропних і протисудомних препаратів. Лікування дітей та вагітних жінок носить щадний, але не менш ефективний характер.
До фізіотерапевтичним процедурам відносять – електрофорез, вплив на рефлексогенні точки за допомогою голковколювання, магнітного поля, а також стимуляція м’язів електричним струмом. При порушенні рухових функцій – курси ЛФК та лікувального масажу. У випадках порушення психіки необхідні консультації психіатра або психотерапевта.
Повне одужання від даного захворювання може зайняти кілька місяців.
Профілактика
Для того щоб захиститися від зараження вірусним енцефалітом, необхідно:
- забезпечувати повний захист від комах-переносників, зокрема для дітей і людей похилого віку;
- підтримувати високий рівень імунної системи, шляхом збагачення їжі вітамінами або прийому таблетованих вітамінних комплексів;
- своєчасно здійснювати вакцинацію малюків проти дитячих захворювань;
- при появі перших симптомів звертатися до медичної установи;
- вчасно лікувати інфекційні захворювання, які можуть стати причиною розвитку хвороби.
Прогноз захворювання залежить від виду вірусу, тяжкості перебігу хвороби, ступеня прояву ознак і загального стану пацієнта на момент початку терапії.
