Уретрит – це запальне захворювання, при якому ураження піддається сечівник (або уретра). Уретрит, симптоми якого проявляються на тлі впливу спровокували це запалення вірусів або бактерій, у власному перебігу може відповідати характеру інфекційного процесу або процесу неінфекційного.
Загальний опис
Уретра сама по собі є тим каналом, через який здійснюється виведення сечі назовні, від сечового міхура. Переважним чином уретрит діагностується у які ведуть активне статеве життя молодих пацієнтів, і саме статевий шлях передачі визначає найбільшу кількість пацієнтів, які звертаються за відповідною лікарською допомогою.
Симптоми уретриту у жінок, до речі кажучи, іноді вкрай важко відрізнити від симптомів, що виявляються при циститі. Власне, цистит у жінок, який, ймовірно читачеві відомо, є захворюванням, що супроводжується запаленням сечового міхура, є нерідко супутником уретриту, за рахунок чого і в деякій мірі ускладнюється виділення обох актуальних варіантів захворювання. Причиною тому є подібна природа і симптоматика. Відмінністю є власне локалізація запального процесу і симптоми, які проявляються в обох випадках – основна симптоматики циститу базується на почастішання сечовипускання, у той час при уретриті сечовипускання лише поєднується з певними неприємними відчуттями. Тим не менше, не можна заперечувати можливого взаємозв’язку обох цих захворювань, адже уретрит може розвинутися на тлі циститу, або ж, навпаки, послужити основою для його майбутнього розвитку. Обумовлюються ці варіанти за рахунок висхідного або спадного шляхи поширення інфекції.
Захворювання не є загрозливим життя, однак його поява, як можна припустити, стає причиною певного роду коригувань в житті на період прояву.
Слід відразу зазначити і те, що з-за особливостей розташування уретри, яка у жінок дещо коротший, уретрит у чоловіків розвивається майже безперешкодно. Уретра у чоловіків розпорядженні кількома фізіологічними звуженнями і вигинами, що і визначає для них більшу схильність до уретриту. Повертаючись до особливостей уретри у жінок, залишається відзначити, що вона, як вже зрозуміло із зіставлення, пряма і досить коротка, що забезпечує практичне змивання при сечовипускання актуальною інфекції.
Так би мовити, у «чистій» формі уретрит виявляється у пацієнтів виключно рідко. Під «чистим» формою зокрема мається на увазі такий перебіг цього захворювання, при якому в статевих органах не відбувається типового для нього запалення. Перші симптоми уретриту в обов’язковому порядку вимагають звернення до лікаря. Причиною тому є можливе погіршення перебігу цього захворювання в майбутньому, що, в свою чергу, може проявитися в дещо іншій формі. Так, вплив вірусів та патогенних бактерій на тлі уретриту при такому його збільшення може спровокувати зараження передміхурової залози або придатків яєчка у чоловіків.
В основному уретрит розвивається в результаті зараження тим чи іншим венеричним захворюванням, чому, як уже зазначено, сприяє основний метод зараження – статевий контакт. Також в якості провокуючого уретриту фактора виступає порушення правил, передбачених у частині особистої гігієни. Крім зазначених причин, що, щоправда, відбувається дещо рідше, можливим розглядається і занесення мікробів в уретру, що відбувається в результаті дещо інших причин. Зокрема В даному випадку мається на увазі запалення органів, розташованих вище, або занесення мікробів через лімфатичні та кровоносні судини від вогнищ запалення, актуальних для організму. У числі прикладів подібних вогнищ запалення можна виділити запальні процеси при захворюваннях зубів, запалення мигдалин (що відбувається при тонзиліті) і т. д.
Уретрит може бути гонококковым (специфічний уретрит) або, відповідно, негонококковым (неспецифічний уретрит), існує і більш розширений варіант його класифікації.
Будова чоловічих статевих органів: розташування уретри
Будова жіночих органів: сечівник (уретра)
Причини уретриту
Причини уретриту ми в загальному плані виділили декілька вище. При більш докладному розгляді причини визначаються на підставі відповідності класифікації.
Насамперед, уретрит може бути специфічною або неспецифічним.
Специфічний уретрит діагностується в тих випадках, якщо він спровокований інфекціями, передача яких здійснюється при статевому контакті. В якості таких інфекцій можна виділити вірус герпесу, гонокок, уреаплазму, трихомонаду. Дещо рідше це мікоплазма, хламідія, гарднерелла та ін. Специфічний уретрит аналогічним чином визначається як гонококовий уретрит (на підставі природи власного виникнення, як можна зрозуміти з визначення цієї форми).
Що стосується наступної форми, а це неспецифічний уретрит, то як впливає чинника розглядається тут умовно-патогенна мікрофлора. В якості прикладів можна виділити стафілококи та стрептококи, кишкова паличка, різні варіанти різновиди грибів.
Специфічні уретрити також визначають окрему в них групу, це негонококковый уретрит. Ця група характеризується тим, що уретрити в ній провокуються різними видами вірусів і інфекцій, але за винятком гонококів. У свою чергу, ця група визначає дві інші форми уретриту, а це інфекційний уретрит або неінфекційний уретрит. І якщо з інфекційним уретритом питань, взагалі-то, не виникає частини специфіки його виникнення, і визначається вона на підставі самої назви, то неінфекційний уретрит, звичайно, може спровокувати відповідний інтерес читача.
Основою для розвитку неінфекційного уретриту може стати фізична ураження сечівника. Наприклад, це може бути удар або діагностична процедура, яка призвела до такого ураження, термічний або хімічний вплив. Згідно з травматичної природою неінфекційного уретриту його також визначають як травматичний уретрит. Неінфекційний уретрит, крім іншого, також може бути алергічним. Алергічний уретрит, відповідно специфіці алергії, може виступати в якості реакції організму, що виникає у відповідь на харчові, лікарські чи інші алергени. У деяких випадках уретрит діагностується у пацієнтів з цукровим діабетом та іншого типу розладами, пов’язаними з обміном речовин.
Але і зазначені варіанти не завершують нашої класифікації. Крім уже перерахованих варіантів, уретрит може бути первинним або вторинним. Первинний уретрит є самостійним захворюванням, що розвиваються безпосередньо в сечівнику, у той час як вторинний уретрит є результатом ускладнення того чи іншого захворювання. Попадання інфекції при вторинному уретриті відбувається переважно від сечового міхура, від піхви або від передміхурової залози та ін
На підставі розглянутих варіантів класифікації уретрит, у відповідності з тими причинами, які її спровокували, також може бути поділений на дві групи, а це венеричний уретрит і невенерический уретрит. Як вже було виділено, уретрит може бути гонорейным або негонорейным, причому обидва ці варіанту можуть бути віднесені до венерическому уретриту, за умови, якщо був статевий шлях зараження.
Спровокувати уретрит може сечокам’яна хвороба, що обумовлюється пересуванням піску чи каменю по сечівнику, в результаті чого ураженню піддаються його стінки. В якості причин, що провокують уретрит, можна також відзначити значні фізичні навантаження, особливості статевого життя (надмірно активне статеве життя, або, навпаки, статеве життя непостійна). Певні продукти також сприяють розвитку уретриту, а це солоні продукти, продукти кислі, гострі або мариновані. Насправді факторів може бути чимало, і ті з них, які ми перерахували, є лише основою.
Тривалість інкубаційного періоду захворювання (а це часовий проміжок між зараженням і появою перших симптомів) визначається на підставі конкретного збудника, який спровокував уретрит. У середньому інкубаційний період при гонококковом уретриті становить близько 3-10 діб після того, як відбулося зараження (власне контакт), хоча не виключається і скорочений варіант. Так, певні штами провокують розвиток уретриту вже через 12 годин після контакту. Тим не менш, не виключається і прояв цього захворювання і через 3 місяці після цього – тут вже, звичайно, мова йде про іншого різновиду штаму, що визначає такий сценарій.
Уретрит: симптоми
В якості основного прояви, що характеризує протягом уретриту, виступають гнійні виділення, що з’являються з уретри. Такі виділення можуть бути або жовто-зеленими, або блідо-жовтими.
Симптоми гострого уретриту характеризуються виникненням свербежу, печіння і болючості, всі ці прояви відзначаються в самому початку акту сечовипускання, знову ж таки, появою гнійних виділень. Краю з боку зовнішнього отвору уретри починають запалюватися і, по мірі прогресування процесу, злипатися. У той же час можливий розвиток уретриту без супутнього появи гнійних виділень, але з перерахованої симптоматикою, що супроводжує безпосередньо акт сечовипускання.
Уретрит, симптоми у чоловіків при якому виявляються в досить різкій своїй формі, у жінок проявляється інакше. Так, симптоми уретриту у жінок характеризуються меншою вираженістю, в деяких випадках і зовсім можуть не визначатися.
Види уретриту характеризуються власними особливостями перебігу, незважаючи на вже зазначені особливості, в залежності від стадії перебігу визначається кілька типових форм, зупинимося на них детальніше.
Гострий уретрит: симптоми
Даний варіант прояви уретриту супроводжується характерною хворобливістю сечовипускання і печінням. Ці симптоми поєднуються також з рясними виділеннями, які, як вже було зазначено, з’являються з сечовипускального каналу. Губки зовнішнього отвору сечовипускального каналу червоніють, наголошується набряклість, запальний процес зосереджується в області стінки сечовипускального каналу. Незначне натискання призводить до закінчення гнійного відокремлюваного. Після нічного сну на білизну можна виявити гнійні плями. Обмацування сечовипускального каналу дозволяє виділити деяку його щільність.
В цілому ті відчуття, які хворий відчуває при уретриті, характеризуються масштабом запального процесу в рамках уретри (це задній уретрит, фронтальний уретрит або ж повний уретрит), також враховується і актуальність ускладнень. Так, у одних хворих може виникати печіння або свербіж в області сечівника, а в інших особливо проявляються больові відчуття під час сечовипускання.
Якщо розглядається гострий варіант перебігу торпидного уретриту (малосимптомная форма цього захворювання), то тут часті позиви до сечовипускання, в області уретри відзначається болючість, температура тіла підвищується. Завершенням акту сечовипускання в цьому випадку стає поява мінімальної кількості кров’яних виділень, їх визначають як термінальну гематурію. Також має місце набряклість уретри. В цілому ж протягом торпидного уретриту, якщо мова йде не про гострій формі, характеризується власною монотонністю, різких меж таке протягом не має, в результаті відбувається його перехід в хронічну форму перебігу гонореї.
Підгострий уретрит: симптоми
Ця форма характеризується поступовим скороченням набряклості і больових відчуттів в уретрі. Гнійні виділення або мають обмежений характер, або зникають взагалі. В деяких випадках допускається наявність виділень в ранковий час (вони мають вигляд скоринки, за рахунок якої склеюється зовнішнє отвір в сечовипускальному каналі). Змінюється і сеча: вона стає більш прозорою, відзначаються незначні гнійні нитки в її складі.
Хронічний уретрит: симптоми
Перехід у хронічну форму має місце при неефективній терапії на адресу захворювання або при відсутності належного лікування як такого. Появі скарг (загострення уретриту) в даному випадку передує вплив провокуючих факторів, на тлі яких відзначається поява деякої кількості гнійних виділень. До таких факторів відноситься переохолодження, вживання пацієнтом алкоголю та ін. В основному симптоми хронічного уретриту збігаються з проявами, характерними для торпідної форми уретриту, раніше виділеного нами. Перебіг захворювання може мати тривалий характер, що має на увазі під собою не тільки місяцями, але й роками, що, в кінцевому рахунку, може стати причиною звернення до лікаря (якщо це було зроблено раніше, до переходу захворювання до цієї формі). Тривалий перебіг цієї форми уретриту може спровокувати стриктуру сечівника, при якій сечовипускальний канал у просвіті починає звужуватися, з-за чого сечовипускання супроводжує зміна струменя сечі (вона стає слабкою) і болючість.
Тотальний уретрит: симптоми
Особливість цієї форми перебігу уретриту полягає в тому, що запального ураження сечовипускальний канал у такому випадку піддається повністю. Симптоми тотального уретриту характеризуються схожістю з симптоматикою простатиту. При гострому тотальному уретриті позиви до сечовипускання мають нестримний характер прояву, завершення сечовипускання супроводжується болючістю. У сечі спостерігаються кров’янисті і гнійні складові.
Діагностування
Діагностика грунтується на проведення фізикального огляду пацієнта при наявності у нього симптоматики, що вказує на можливий уретрит. Огляд проводиться через 1-3 години з моменту останнього акту сечовипускання. Діагноз гострий уретрит або хронічний уретрит встановлюється на підставі набряклості і почервоніння уретри, а також на підставі гнійних виділень.
Надалі робиться мазок за Грамом, якщо є підозра на актуальність гонорейного уретриту. Діагностування захворювання підкріплюється також результатами аналізу сечі при виявленні в осаді лейкоцитів, аналізу зіскрібка уретри і піхви (визначається наявність хламідій). У разі необхідності може бути зроблено зішкріб з області прямої кишки.
Лікування уретриту
Визначення заходів лікарської терапії грунтується на особливостях природи виникнення захворювання. В якості основних заходів лікування застосовуються промивання з використанням антисептичних препаратів, орієнтовані безпосередньо на область сечовипускального каналу, також можуть застосовуватися антибіотики. Ефективність в лікуванні уретриту визначає використання еритроміцину і тетрацикліну. Додатковий ефект досягається за рахунок процедур фізіотерапії (зігріваючі аплікації, електрофорез тощо), місцевого лікування (наприклад, сидячі ванночки на основі відвару трав), прийому імуностимуляторів та імуномодуляторів.
Обов’язковою є дієта під час лікування. В ній зокрема виключається солона, копчена і гостра їжа, алкоголь. При гострій стадії прояви захворювання раціон ґрунтується на продукти молочно-кислого походження, показано також рясне пиття. Виключається вплив негативних провокуючих факторів (фізичні перевантаження, переохолодження), обмеження поширюються і на статеве життя в межах цього періоду.
Якщо не лікувати уретрит, існує ризик розвитку вже зазначеного простатиту (в хронічній формі), а в деяких випадках і епідидиміту, а вже це захворювання згодом стає причиною розвитку безпліддя (обтураційна форма). Також може розвинутися везикуліт.
В якості основного способу профілактики уретриту виступає реалізація бар’єрного методу, який полягає в контрацепції з використанням презервативів, що особливо актуально при статевому зв’язку з непостійними партнерами. Також важливим моментом у профілактиці гонореї є належне дотримання заходів гігієни.
При підозрі на актуальність уретриту слід відвідати венеролога, при неспецифічному уретриті хворий направляється до уролога.
