Уретероцеле – є дефектом сечоводу, для якого властиве розширення його дистального відділу і випинання в порожнину сечового міхура. Найбільш часто від такої патології страждають представниці жіночої статі незалежно від вікової категорії.
В переважній більшості ситуацій формуванню подібного дефекту сприяють первинно розвиваються аномалії будови гирла сечоводу. Що стосується вторинного уретероцеле, то в якості провокуючого фактора найчастіше виступає утворення конкрементів у сечовому міхурі.
Основну симптоматику хвороби складають такі клінічні прояви, як больові відчуття в області попереку, нетримання урини, порушення процесу сечовипускання, а також зміна відтінку і консистенції цієї біологічної рідини.
Діагностика такого захворювання вимагає здійснення широкого спектра інструментальних обстежень, які в обов’язковому порядку доповнюються лабораторними дослідженнями і ретельним оглядом хворого.
Терапія полягає тільки в проведенні хірургічного втручання, а саме в розсіченні уретероцеле. Інших способів позбавитися від патології не існує.
У міжнародній класифікації хвороб десятого перегляду подібного захворювання присвоєно окреме значення. Код за МКХ-10 – N28.9.
Етіологія
Кистообразная пухлина дистального відділу сечового міхура найбільш часто виступає як вродженої аномалії, що розвивається на тлі:
- звуження устя сечоводу, що сталося ще на етапі внутрішньоутробного розвитку плода;
- подовження інтрамурального відділу цього органу;
- нестачі м’язових волокон в дистальному сегменті сечоводу;
- порушення процесу іннервації в сечовому міхурі та прилеглих тканинах.
В переважній більшості ситуацій подібні зміни розвиваються у дітей, чиї матері перенесли важкі захворювання під час внутрішньоутробного розвитку плоду. До подібних патологія варто віднести:
- краснуху;
- герпес;
- токсоплазмоз;
- широкий спектр інших недуг вірусної природи.
Крім цього, нерідко аномалії в сечоводі розвиваються на тлі пристрасті майбутньої матері до шкідливих звичок, передозування лікарськими препаратами, опромінення і неправильного харчування.
Придбане уретероцеле у жінок і чоловіків у всіх ситуаціях є наслідком обмеження конкременту сечового міхура в интрамуральном сегменті сечоводу, т. е. у його гирлі.
Патогенез цього захворювання має кілька характеристик і полягає в:
- порушення процесу відтоку урини із сечоводу;
- зростання гідростатичного тонусу;
- перерастяжении стінки сечоводу, її выбухании в порожнину сечового міхура;
- застій сечі в нирковій мисці, що також носить назву гідронефроз.
Вищевказані зміни і повна відсутність лікування уретероцеле може призвести до розвитку непоправних ускладнень.
Класифікація
Поділ хвороби за ступенем тяжкості протікання:
- легка стадія – відбувається слабовыраженное розширення внутрішньоміхурового відділу сечоводу, яке не впливає на порушення функціонування нирки;
- середньотяжка стадія – стає причиною виникнення уретерогидронефроза, при якому відзначається розширення сечоводу і порожнинної системи нирки, що є наслідком накопичення великої кількості урини;
- важка стадія – крім уретерогилронефроза відбувається дисфункція сечового міхура, а саме нетримання сечі.
В залежності від локалізації дефекту уретероцеле буває:
- внутрипузырным – це означає, що кістозне утворення знаходиться безпосередньо в порожнині сечового міхура. Найбільш часто зустрічається в тих ситуаціях, коли відсутнє таке відхилення, як подвоєння сечоводу;
- эктопическим – в таких ситуаціях мішковидне вип’ячування виходить за межі сечового міхура і часто поєднується з подвоєнням сечоводу. При такому положенні речей уретероцеле може розташовуватися або в шийці сечового міхура, або в сечовипускальному каналі.
Кіста при уретероцеле обмежується стінками сечоводу і расслоившейся стінкою сечового міхура – це означає, що в його порожнині накопичується рідина, яка буває:
- гнійної;
- водянистої;
- кров’янистої.
Крім цього, мішковидне вип’ячування може містити в собі конкременти.
Також патологія буває односторонньою і двосторонньою.
Симптоматика
Подібне захворювання з боку сечовидільної системи може протікати абсолютно безсимптомно, аж до розвитку пієлонефриту (запального ураження нирки), клінічними ознаками якого виступають:
- різке зростання температурних показників;
- зміна відтінку і прозорості урини – вона стає більш темною і каламутною;
- больові відчуття, що локалізуються в області попереку.
На тлі таких симптомів розвивається основна клінічна картина хвороби, яка представлена:
- поширенням болю в область лівого або правого боку;
- помилковими позивами до відвідування туалетної кімнати для спорожнення сечового міхура;
- нетриманням урини;
- неприємним запахом, що походить від сечі;
- наявністю патологічних домішок в урині;
- частими позивами до сечовипускання;
- лихоманкою;
- приступами ниркових колік;
- повним порушенням відтоку сечі – найбільш часто така ознака спостерігається у представниць жіночої статі або у дитини.
Уретероцеле
Діагностика
У випадках виникнення вищезазначених симптомів слід звернутися за професійною допомогою – при підозрі на уретероцеле краще всього проконсультуватися у уролога.
В першу чергу клініцисту потрібно самостійно виконати кілька маніпуляцій, а саме:
- ознайомитися з історією хвороби – для встановлення найбільш ймовірного етіологічного чинника, який міг призвести до формування такого дефекту в сечостатевій системі;
- зібрати і проаналізувати анамнез життя пацієнта – сюди також слід віднести інформацію щодо перебігу вагітності;
- провести ретельний фізикальний огляд, що припускає здійснення пальпації нирок через передню стінку черевної порожнини;
- детально опитати хворого стосовно першого часу виникнення та інтенсивності прояву симптоматики.
Уретероцеле сечоводу не може бути діагностовано, без виконання таких лабораторних досліджень:
- загальноклінічний аналіз крові і урини;
- бактеріальний посів сечі;
- біохімічний аналіз крові.
Однак найбільшою цінністю в плані діагностики мають інструментальні обстеження – серед них варто виділити:
- ультрасонографію нирок і сечового міхура;
- цистографію;
- екскреторну урографію;
- рентгенографію як із застосуванням контрастної речовини, так і без нього;
- ендоскопічну цистоскопію;
- нейросцинтиграфию;
- урофлоуметрію.
Урофлоуметрія
Лікування
Підтвердження діагнозу уретероцеле у чоловіків, жінок або дітей є показанням до здійснення хірургічного втручання. Однак проведення операції вимагає підготовки пацієнта, яка полягає у виконанні протимікробної терапії. Така необхідність обумовлюється тим, що прийом медикаментів допоможе позбутися від інфекційного ураження сечових шляхів.
Висічення уретероцеле проводиться декількома способами:
- уретероцистонеостомией, що припускає створення нового гирла сечоводу в порожнині сечового міхура;
- трансуретральным ендоскопічним розтином звуженого гирла сечоводу – для усунення перешкоди відтоку урини;
- частковим видаленням нирки і сечоводу (у випадках її подвоєння), а також атрофованою частини паренхіми нирки;
- повним хірургічним видаленням нирки з подальшою реимплантацией верхній частині сечоводу в балію, а нижній – в сечовий міхур.
У тих ситуаціях, коли функціонування нирки не порушується, показано здійснення ендоскопічного розсічення уретероцеле. В післяопераційному періоді показаний прийом антибактеріальних засобів та дієтотерапія. Для уникнення інфікування і розходження швів на протязі 2 тижнів використовують катетер.
Використання медикаментів і застосування народних засобів медицини при уретероцеле недоцільно, оскільки це може погіршити ситуацію і спровокувати виникнення небезпечних для життя наслідків.
Можливі ускладнення
Мочеточниковое уретероцеле призводить до великої кількості ускладнень, але тільки за умови ігнорування симптоматики і повної відсутності терапії. Таким чином, найбільш частими наслідками виступають:
- гідронефроз;
- випадання мешковидного освіти назовні – це відбувається через сечовипускальний канал;
- пієлонефрит в гострій або хронічній формі;
- атрофія нирки;
- рясні крововиливу із сечових шляхів;
- гіпертонічна хвороба вазоренального характеру – це означає, що патологія з працею піддається терапії;
- формування конкрементів у нирках;
- ниркова недостатність;
- цистит;
- нефросклероз.
Також варто зазначити, що і після здійснення операції можуть розвиватися деякі ускладнення:
- міхурово-сечовідний рефлюкс;
- кровотечі;
- загострення пієлонефриту йди циститу;
- рубцеве звуження анастомозів;
- неспроможність швів рани.
Профілактика і прогноз
Для того щоб уникнути розвитку уретероцеле у дітей і новонароджених немовлят необхідно:
- у період вагітності відмовитися від шкідливих звичок, вживати ліки, виписані лікарем, а також уникати опромінень і регулярно проходити обстеження у акушера-гінеколога;
- забезпечувати дітям правильне і повноцінне харчування;
- займатися ранньою діагностикою і комплексним лікуванням будь-яких недуг з боку сечостатевої системи;
- стежити за тим, щоб діти проходили регулярне обстеження у педіатра та інших дитячих спеціалістів.
Щоб уникнути формування патологічного мешковидного випинання в устя сечоводу у дорослих слід дотримуватися таких профілактичних рекомендацій:
- постійно займатися зміцненням імунної системи;
- повністю відмовитися від згубних пристрастей;
- збалансовано харчуватися – необхідно звести до мінімуму споживання солі, білкової їжі, а також повністю відмовитися від жирних та гострих страв;
- займатися своєчасним лікуванням запальних уражень сечового міхура і не допускати формування конкрементів – для цього потрібно кілька разів на рік проходити повний профілактичний огляд у медичному закладі і раз в декілька місяців здавати аналізи урини.
Рання діагностика і повноцінна терапія дають можливість на повне одужання пацієнта. Однак небажання звертатись за кваліфікованою допомогою загрожує не тільки формуванням ускладнень, але і летальним результатом.
