Стрептодермія у дітей: симптоми і лікування

Стрептодермія у дітей – включає в себе цілу групу шкірних захворювань, мають інфекційну і алергічну природу. Найбільш часто така хвороба діагностується у малюків у віковій категорії від 2 до 7 років. Небезпека полягає в тому, що патологічний процес передається від людини до людини.

Виходячи з назви стає зрозуміло, що основним джерелом недуги стає стрептокок, який виділяє специфічні речовини, отруйні людський організм. Другим важливим чинником формування виступає будь-яке порушення цілісності шкіри. Крім цього, існує декілька шляхів передачі хвороботворного агента.

Симптоматична картина стрептодермії буде відрізнятися в залежності від того, в якій формі вона протікає. Проте є кілька загальних ознак – поява пухирців, заповнених рідиною різної локалізації на тілі, свербіж і почервоніння хворого ділянки.

Поставити правильний діагноз і провести диференціальну діагностику можна за допомогою лабораторного вивчення виділень з папул і зіскрібка з шкіри. На різновид хвороби також може вказати інформація, отримана при фізикальному огляді.

Лікування полягає в пероральному прийомі медикаментів та використанні місцевих лікарських засобів, а також у дотриманні гігієнічних правил.

Стрептодермія у дітей у міжнародній класифікації захворювань має окремий шифр. З цього випливає, що код за МКХ-10 – L08.0.

Етіологія

Головним провокатором виникнення такої хвороби у дитини виступає гемолітичний стрептокок, однак нерідко, під час лабораторної діагностики, разом з ним виявляють стафілококів. Такі мікроорганізми відносяться до категорії умовно-патогенних бактерій – це означає, що вони мирно живуть на поверхні шкіри кожної людини, але під впливом несприятливих факторів починають активно збільшувати свою чисельність і провокую формування різних шкірних недуг.

Виникнення характерної при стрептодермії симптоматики завжди передують такі провокуючі елементи:

• порушення структурної цілісності шкірного покриву, навіть самий мінімальний;
• зниження опірності імунної системи.

Саме з цих причин подібне захворювання найбільш часто вражає дітей.

Педіатри та дитячі дерматологи виділяють такі шляхи передачі джерела інфекції:

• контактно-побутовий – в таких ситуаціях велика кількість збудника потрапляє через спільне користування іграшками або предметами побуту, посудом або банними приладдям з пацієнтом, якому було поставлено такий діагноз;
• повітряно-крапельний – реалізується найбільш рідко. При цьому провокатор недуги потрапляє на ушкоджену шкіру під час сильного кашлю або чхання як хворого, так і безсимптомного носія інфекції;
• контактний – полягає в безпосередньому контакті дитини з шкірою зараженої людини. Це може статися в процесі гри, при обіймах і поцілунках;
• повітряно-пиловий – стрептокок попадає на шкіру разом з забрудненого пилом.

Найбільш яскраво виявляються ознаки стрептодермії у дітей, які страждають від хронічних шкірних хвороб – до них варто віднести:

• дерматит і дерматомікоз;
• екзему та коросту;
• педикульоз і почесуху.

Крім цього, тяжкий перебіг спостерігається також при протіканні:

• будь-якого алергічного процесу;
• цукрового діабету;
• риніту та ексудативного отиту характеру;
• анемії та авітамінозу;
• гельмінтозів та інших типів інфекцій.

Не тільки первинного виникнення, але і частим рецидивам патологічного процесу можуть сприяти:

• поява маляти на світ раніше покладеного терміну;
• невиконання гігієнічних правил;
• поганий догляд за дитиною;
• тривалий вплив на організм надмірно низьких або високих температур;
• повна відсутність терапії;
• наявність зайвої маси тіла;
• імунодефіцитні стани;
• нераціональне харчування, наприклад, тривале голодування або вегетаріанство;
• передозування лікарськими препаратами;
• регулярний контакт пошкоджених ділянок шкірного покриву з водою.

Дуже часто клініцисти чують питання – заразна чи стрептодермія? Таке захворювання передається від людини до людини. Більш того, в дитячих колективах недуга розвивається епідеміологічними спалахами, що вимагає призначення тривалого карантину.

Класифікація

Як було зазначено вище, подібне захворювання вважається збірним терміном – це означає, що включає в себе цілу групу патологічних станів. Таким чином, стрептодермія у дітей існує в таких формах:

• стрептококове імпетиго – являє собою найбільш поширену різновид патології і характеризується тим, що вражає тільки верхній шар шкіри. У таких ситуаціях висипання найчастіше локалізуються в носовій порожнині і в роті, на верхніх і нижніх кінцівках, обличчі та інших відкритих ділянках шкіри;
• бульозні імпетиго – відрізняється важким перебігом, ніж попередня форма, зокрема формуються великі бульбашки або булли, наповнені рідиною. Такий тип хвороби вимагає ретельного і тривалого лікування;
• щілиноподібні імпетиго – виражається в тому, що локалізується в місцях утворення щілин, наприклад, у кутках ротової порожнини, на крилах носа і очей;
• поверхневий панарицій – формується на тлі відсутності лікування стрептококового імпетиго;
• стрептококова попрілість – вогнища ураження шкіри знаходяться в ділянках природних складок і в завушній зоні;
• эритемато-сквамозна стрептодермія – характеризується повільним розповсюдженням і приносить значно менше дискомфорту, в порівнянні з іншими формами;
• вульгарна ектіма – найбільш важкий тип недуги, оскільки негативний вплив стрептокока поширюється на глибокі шари шкіри.

Під час проведення діагностики клініцисти також спираються на характер висипань, чому існує:

• суха стрептодермія – основу симптоматики, становить поява плям і лущення шкіри;
• ексудативна стрептодермія – є такою, якщо відбувається утворення бульбашок різних розмірів, наповнених рідиною. При їх розтині спостерігається мокнутие, набряклість і почервоніння навколишнього шкірного покриву.

По способу протікання така патологія ділиться на:

• гостру – володіє яскраво вираженими симптомами, досить легко піддається терапії і призводить до швидкого одужання пацієнта;
• хронічну – протікає мляво, діагностика можлива тільки у фазу загострення клінічних ознак і вимагає тривалого лікування. Нерідко призводить до ускладнень. Іноді дитина може страждати від хвороби протягом усього життя.

Залежно від глибини ураження шкірного покриву стрептодермія буває:

• поверхневої – не може проникнути в організм, тобто інфекція обмежується ураженням верхніх шарів шкіри;
• глибокої – через епідерміс впроваджується у внутрішні органи, викликає порушення їх функціонування і ускладнення, пов’язані з цим.

За поширеністю патологічного процесу розрізняють:

• дифузну стрептодермію – хвороба вражає великі ділянки тіла;
• обмежену стрептодермію – бульбашки і висипання локалізуються в якомусь певному місці. Так, буває, стрептодермія на голові, у носі, ротовій порожнині, на верхніх чи нижніх кінцівках.

Класифікація в залежності від причини стрептодермії у дітей:

• первинна – інфікування відбувається на тлі травмування шкіри або контакту з хворою людиною;
• вторинна – є наслідком інших недуг.

Симптоматика

Симптоми стрептодермії у дітей

Оскільки подібне захворювання має інфекційну природу, то, природно, воно має інкубаційним періодом. Проміжок часу з моменту проникнення патологічного агента до появи перших зовнішніх проявів часто варіюється від 2 до 10 діб.

Кожен з варіантів протікання інфекційного процесу характеризується власними ознаками. Наприклад, стрептококове імпетиго викликає:

• незначне почервоніння шкіри – це майбутні ділянки появи плям;
• формування фликтенов, які за розмірами не перевищують 3 сантиметри. Вони можуть бути одиничними або зливатися між собою;
• поява навколо бульбашок запального ореолу;
• поступове збільшення вузлів, часто наповнені світлою серозною рідиною, яка з часом трансформується у гнійну або каламутну;
• розтин бульбашок і утворення кірочок жовтуватого відтінку. Після злущення вони залишають після себе рожевий слід.

Тривалість протікання хвороби становить приблизно один місяць.

Для щелевидной імпетиго властиві такі симптоми:

• поява заїди в куточках ротової порожнини, рідше відзначається поява висипки в куточках очей або стрептодермія в носі;
• виникнення неглибоких тріщин на місцях розкритих бульбашок;
• покриття новоутворень корочками жовтого кольору;
• свербіння і печіння в ураженій ділянці;
• рясне слиновиділення.

Крім цього, така форма недуги викликає формування карієсу, риніту та кон’юнктивіту.

Простий лишай або эритемато-сквамозна стрептодермія характеризується:

• локалізацією на обличчі, зокрема періоральній області, щоках і підборідді. В кілька разів рідше спостерігаються вогнища на тулубі і кінцівках;
• появою чітко відмежованих осередків, що мають круглу або овальну форму;
• придбанням плямами рожевого відтінку;
• лущенням пошкодженої шкіри.

Симптоми стрептококової попрілості представлені:

• виникненням запальних елементів у складках передньої стінки черевної порожнини, на сідницях, в пахвових западинах, за вушними раковинами і в пахово-стегнові зоні;
• мокнучими эрозированными бульбашками;
• яскраво-рожевим забарвленням вогнищ ураження;
• розташуванням відсівів навколо основного скупчення висипки, якими можуть виступати везикули, пустули і кірки;
• появою хворобливих тріщин та ерозій.

Стрептодермія у формі вульгарною эктимы виражається в наступних ознаках:

• глибоке ураження шкірних покривів;
• локалізація елементів на гомілках і стегнах, в області попереку і на сідницях, руках та тулубі;
• формування фліктен або пустул, наповнені серозно-кров’янистою або серозно-гнійною рідиною;
• мимовільне розтин бульбашок призводить до того, що вміст підсихає і утворює скориночку жовтувато-бурого відтінку;
• після видалення кірок оголюється глибока виразка, яка викликає сильні болі;
• освіта на місці виразки пігментованого рубця.

Крім цього, стрептодермію у дитини, незалежно від типу, супроводжують такі клінічні прояви:

• зростання температурних показників або лихоманка;
• слабкість і млявість;
• головні болі;
• розлад сну;
• зниження апетиту або повна відраза до їжі;
• дратівливість і плаксивість;
• часта зміна настрою;
• збільшенням розмірів регіональних лімфатичних вузлів, болючих при пальпації.

Стрептодермія на обличчі у підлітка

Діагностика

Провести діагностичні заходи та скласти тактику того, як лікувати таке захворювання знає або педіатр, або дитячий дерматолог. Поставити правильний діагноз лікар може вже під час первинного огляду, однак для встановлення форми хвороби можуть знадобитися інші маніпуляції.

В першу чергу клініцисту слід:

• вивчити історію хвороби пацієнта – для виявлення базової хвороби при вторинній стрептодермії;
• зібрати та проаналізувати життєвий анамнез – для встановлення шляху інфікування;
• ретельно оглянути уражені ділянки шкірного покриву;
• детально опитати батьків маленького пацієнта – для з’ясування ступеня вираженості симптомів і тяжкості перебігу недуги.

Лабораторні дослідження обмежуються здійсненням:

• бактеріального посіву, виділень з бульбашок;
• мікроскопічного вивчення зіскрібка з пошкодженої шкіри;
• загальноклінічного аналізу та біохімії крові;
• туберкулінових проб;
• копрограми.

У випадках підозри лікаря на важкий перебіг стрептодермії з ураженням внутрішніх органів, потрібні загальні інструментальні процедури, серед яких – УЗД, рентгенографія, КТ і МРТ.

Диференціювати таку хворобу необхідно від:

• простого герпесу;
• вітряної віспи;
• стафілококової піодермії;
• пухирчатки новонароджених;
• кандидозу або туберкульозу шкіри;
• сифілітичних виразок;
• алергічної висипки.

Лікування

Вилікувати патологію можна за допомогою таких консервативних методик:

• пероральний прийом медикаментів;
• застосування місцевих лікарських засобів – мазей і антисептиків;
• фізіотерапевтичні процедури;
• дотримання дієти;
• використання рецептів народної медицини.

Лікування стрептодермії у дітей за допомогою лікарських препаратів включає в себе прийом:

• антибактеріальних речовин;
• антигістамінних засобів;
• полівітамінів;
• імуномодуляторів.

Для місцевого використання показані такі антисептики:

• перекис водню;
• фукорцин;
• саліциловий спирт;
• борна кислота;
• зеленка.

Список того, чим лікується стрептодермія у дітей за допомогою мазей:

• «Эритромициновая мазь»;


Эритромициновая мазь

• «Мупироцин»;
• «Тетрациклінова мазь»;
• «Альтарго»;
• «Левомеколь»;
• «Банеоцин»;
• «Левомитил»;
• «Іхтіолова мазь»;
• «Гентамициновая мазь»;
• «Линкомициновая мазь».

Найбільш ефективними фізіотерапевтичними процедурами виступають:

• УФОК;
• УФО і УВЧ;
• лазеротерапія.

Лікування у домашніх умовах може проводитись тільки після схвалення лікаря і спрямована на застосування в якості примочок:

• тваринного жиру;
• відвару на основі кінського щавлю, кропиви і деревію;
• настою з верблюжої колючки;
• гриба-дощовика;
• відвару з кори дуба і кислиці;
• присипки з малахіту, волосистої яструбки і польового хвоща.

Крім цього, дуже важливо дотримуватися такі правила гігієни:

• не змочувати пошкоджені ділянки протягом 4 діб;
• акуратно протирати хворі місця вологим рушником;
• не допускати, щоб дитина розчісував висипання;
• застосування індивідуального рушники, посуду і столових приборів для пацієнта;
• раз на день міняти постільну білизну дитини.

Профілактика і прогноз

Для зниження ймовірності виникнення стрептодермії на обличчі або будь-якої іншої локалізації слід дотримуватися таких правил:

• не допускати мікротравми шкіри;
• утримання в чистоті шкірних покривів дітей;
• своєчасне усунення будь-яких інфекційних процесів і шкірних захворювань, а також тих недуг, які можуть призвести до подібної хвороби;
• повне виключення переохолоджень та перегрівів;
• уникання контакту з хворим, речами і предметами до яких він торкався.

В переважній більшості ситуацій стрептодермія у дитини має сприятливий прогноз – пацієнти повністю одужують.