Спайкова хвороба: симптоми і лікування

817

Спайкова хвороба – термін, який вживають для більш точного позначення станів, в результаті розвитку яких відбувається формування спайок в черевній порожнині. Зазвичай ця хвороба розвивається при деяких запальних захворювань, травматичних пошкодженнях очеревини, а також після проведених оперативних втручань.

При прогресуванні запальних недуг в малому тазі, на поверхні очеревини формується клейкий білий наліт, до складу якого входить фібрин. Сформована плівка виконує важливу функцію – вона склеює у вогнищі сусідні поверхні. Таким чином, створюється специфічна перешкода для подальшого поширення запалення.

Як тільки запальний процес у місцях склеювання органів стихне, можуть почати формуватися білясті плівки. Саме їх називають спайками. Основна функція даних тяжів – не дати поширитися запалення по всій черевної порожнини.

Варто відзначити і той факт, що наявність запалення в черевній порожнині ще не говорить про те, що це призведе до формування спайок. Якщо вчасно зайнятися лікуванням спайкової хвороби, то ймовірність формування таких білястих плівок значно знизиться.

Причини

Причин прогресування недуги досить багато, але їх пов’язує один момент – вони призводять до травматизації тканин і органів черевної порожнини. Причини формування спайок можна розділити на 3 групи:

  • травматизація черевної порожнини;
  • запальні недуги апендикса, кишечника, придатків і яйцепроводів;
  • хімічні ушкодження. До розвитку спайкової хвороби може призвести розрив жовчного міхура, прорив шлунка, яке супроводжується виходом в черевну порожнину шлункового соку і його вмісту. Також таке захворювання може розвинутися внаслідок опіків лугами і кислотами, які були прийняті навмисно або випадково.

Досить частою причиною прогресування спайкової хвороби в органах малого тазу є наявність хронічного запального процесу в органах репродуктивної системи.

Класифікація

Згідно МКБ-10 спайки черевної порожнини поділяються на кілька видів:

  • черевні спайки;
  • післяопераційні спайки в малому тазу;
  • перитонеальні запальні спайки в малому тазу.

Симптоматика

Спайкова хвороба: симптоми і лікування
Спайкова хвороба

Масштаби спайкового процесу в черевній порожнині можуть бути різними. Можуть сформуватися як окремі тяжі, що фіксуються тільки в двох точках, а може спостерігатися поширення по всій порожнини. Спайкова хвороба зазвичай локалізується в зоні, де раніше було проведено хірургічне втручання.

Спайкова хвороба буває:

  • гострої;
  • інтермітуючої;
  • хронічною.

Симптоми захворювання залежать від форми патології, яка прогресує у людини. Для гострої форми характерно раптовий початок. З’являється виражений больовий синдром, посилюється перистальтика кишечника, виникає блювання і підвищується температура тіла. Біль має тенденцію до посилення. Якщо в цей момент провести аналіз крові, то в ньому буде відзначатися прискорення ШОЕ, а також лейкоцитоз.

При наростанні кишкової непрохідності відзначаються такі симптоми:

  • блювота з вмістом тонкого кишечника;
  • тахікардія;
  • артеріальна гіпертензія;
  • здуття кишечника;
  • зниження добового діурезу;
  • акроціаноз;
  • посилюється спрага;
  • зниження рефлексів.

Для інтермітуючої форми спайкової хвороби характерним є періодичність больових нападів. Больові відчуття різні по інтенсивності. З’являються диспептичні розлади. Часто пацієнти з інтермітуючої формою патології госпіталізуються під час посилення зазначених симптомів.

Хронічна форма спайкової хвороби в малому тазі або черевної порожнини проявляється болючими відчуттями в животі, постійним відчуттям дискомфорту, запорами, а також нападами непрохідності кишечника, що виникають періодично.

Діагностика

Запідозрити наявність спайкової хвороби в малому тазі або черевної порожнини можна на підставі анамнезу, а також характерних симптомів. Для уточнення діагнозу використовуються як лабораторні, так і інструментальні методики:

  • аналіз крові;
  • аналіз сечі;
  • рентгенологічне дослідження;
  • іригоскопія;
  • УЗД;
  • біохімія крові.

Діагностика спайкової хвороби в малому тазу у жінок дещо відрізняється. У цьому випадку діагностикою займається лікар-гінеколог. Запідозрити наявність патологічного процесу в малому тазі можна вже під час проведення гінекологічного огляду, а також на підставі характерних симптомів. Далі призначаються такі методи дослідження:

  • гістеросальпінгографія;
  • УЗД органів малого тазу і черевної порожнини;
  • лапароскопія.

Варто відзначити важливий момент, при діагностиці спайкового процесу в малому тазі, лапароскопія є найбільш інформативним методом, але якщо є підозра на розвиток процесу в черевній порожнині, дану процедуру проводити суворо заборонено.

Лікування

Лікування спайкової хвороби проводиться як консервативними, так і хірургічними методиками. Варіант лікування вибирає лікар, після проведення ретельної діагностики, оцінки вираженості симптомів, отримання результатів аналізів.

Консервативні методики використовуються в тому випадку, якщо хвороба не має яскраво виражених симптомів. У цьому випадку рекомендується дієта при спайкової хвороби кишечника, а також курси фітотерапії. Неприємні симптоми недуги можна усунути за допомогою народних засобів лікування.

Дієта при даній патології передбачає повну відмову від важкої їжі, а також відмова від прийому продуктів, що провокують підвищений газоутворення. Показано вживати кисломолочні продукти, дієтичне м’ясо, варені або парові овочі, нежирні бульйони.

Виключають такі продукти:

  • виноград;
  • борошняні вироби;
  • цільне молоко;
  • приправи;
  • бобові;
  • газовані напої;
  • кондитерські вироби.

З метою розсмоктування спайок призначаються ін’єкційні препарати:

  • спленін;
  • екстракт алое;
  • склоподібне тіло;
  • ферменти.

Якщо ж симптоми патології посилюються і доставляють хворого сильні страждання, то лікар може прийняти рішення про проведення хірургічного втручання. Зараз широко використовуються сучасні малоінвазивні методи оперативного втручання:

  • лапароскопія;
  • электроскопия;
  • лазеротерапія;
  • аквадиссекция.