Пупкова грижа у дітей – патологічний стан, що характеризується зміщенням внутрішніх органів, наприклад, кишечнику і сальника, за межі очеревини безпосередньо через пупок або пупкове кільце. Послужити фактором, що приводить до розвитку хвороби може неадекватне протікання вагітності, поява дитини на світ раніше покладеного терміну, а також неспроможність м’язових стінок або сполучної тканини в очеревині.
Зовні грижа проявляється у вигляді новоутворення, що володіє овальної або округлої формою і выпячивающегося в зоні пупка. Старші діти пред’являють скарги на появу поколювань і болів в проблемній області.
Оскільки симптоматика недуги досить специфічна, з встановленням правильного діагнозу не виникає проблем. Тим не менш процес діагностування повинен включати в себе інструментальні процедури.
Видалення пупкової грижі у дітей може бути здійснено як за допомогою консервативних методик, так і шляхом хірургічного втручання. Прогноз хвороби найчастіше носить сприятливий характер.
Міжнародна класифікація захворювань МКБ-10 виділяє для такої патології окреме значення, а саме код – К42.
Етіологія
Основною причиною формування такого дефекту вважається неспроможність передньої стінки очеревини, а точніше, слабкість і недорозвиненість пупкового кільця.
Варто відзначити, що при нормальному положенні речей, після появи малюка на світ пуповина відпадає, потім пупкове кільце зростається, а отвір перекривається рубцево-сполучною тканиною.
Проте в деяких випадках цього не відбувається, а зазначається формування грижового мішка, стінками якого служить черевна порожнина, а в якості вмісту може виступати:
- кишечник – як тонка, так і товста кишка;
- великий сальник – це м’які тканини, що прикривають кишечник.
Головним фактором, що приводить прийнято вважати обтяжену спадковість – присутність в дитинстві у одного з батьків подібної патології на 70% збільшує шанси розвиток аналогічного захворювання у нащадків.
Також утворення патологічного випинання в пупочном кільці може бути спровоковано:
- кашлюк і бронхіт;
- запальним ураженням легень;
- дизентерією і дисбактеріозом;
- фімозом і хронічними запорами.
Крім вищевказаних дитячих патологічних процесів, викликати грижу у дитини можуть:
- вроджена форма гіпотиреозу;
- гіпотрофія;
- рахіт або асцит;
- синдром Дауна;
- наявність зайвої маси тіла у немовлят;
- погано перев’язана пуповина;
- сильний крик;
- скупчення великої кількості газів в очеревині;
- широкий спектр хвороб, які призводять до зниження тонусу м’язів очеревини, а також у клінічній картині мають такий симптом, як сильний кашель.
Основну групу ризику складають діти, народжені від матерів, які під час вагітності не відмовилися від пристрасті до шкідливих звичок, безконтрольно приймали медикаменти і в силу професійних особливостей контактували з хімічними речовинами або піддавалися опроміненню. У таку категорію також варто віднести недоношених немовлят, а також представниць жіночої статі, оскільки недуга в кілька разів частіше діагностується у дівчаток, ніж у хлопчиків.
Класифікація
Фахівцями в галузі педіатрії прийнято виділяти такі форми недуги:
- вроджена пупкова грижа – зазначається у новонароджених з моменту появи на світло або ж розвивається в перші тижні або місяці життя. Поширеність ембріонального грижового мішка вкрай низька – зустрічається патологія в середньому у 2 із 7 тис. малюків. Сюди також варто віднести грижі пупкового канатика, яка формується на першому триместрі гестації – частота такого різновиду патології становить 1 до 5000, а її розміри варіюються від 5 до 10 сантиметрів;
- придбана пупкова грижа – формується через невизначений проміжок часу, під впливом несприятливих факторів, наприклад, протікання тієї чи іншої патології, хронічні запори або підняття важких речей, що неприпустимо для дітей.
Симптоматика
Специфічною рисою пупкової грижі у дітей є те, що захворювання не має виразних симптомів, а діагностується візуально, особливо чітко розглянути грыжевый мішок можна під час:
- сильного плачу;
- кашлю;
- напруження.
Опуклість в переважній більшості випадків має форму кола чи овалу, а обсяги її варіюються від 0.5 міліметрів до 2.5 сантиметрів, проте в деяких випадках мішок може досягати 10 сантиметрів. Крім таких проявів, інша симптоматика може повністю бути відсутнім. Тим не менш пупкова грижа у дітей симптоми має наступні:
- дискомфорт і біль в області живота;
- напади нудоти;
- розлад стільця, що виражається в хронічних запорах;
- відчуття поколювань в грижовому мішку;
- збільшення обсягів живота;
- дратівливість і примхливість – у немовлят;
- чутливість дитини до змін погоди.
Найбільш часто ігнорування вищезазначених ознак загрожує розвитком ускладнень, найбільш поширеним серед яких є обмеження грижі, на що можуть вказувати такі клінічні прояви:
- мігрень;
- постійна нудота і часті блювотні позиви;
- поява домішок крові в калових масах;
- проблеми з відходженням газів;
- некерованість грижового мішка при горизонтальному положенні тіла;
- штучність опуклості.
Маленька пупкова грижа у дитини
Діагностика
Діагностування пупкової грижі не представляє труднощів – діагноз встановлюється на етапі здійснення педіатром або дитячим хірургом заходів первинної діагностики, які включають в себе:
- вивчення історії хвороби – для визначення недуги, спровокував формування пупкового мішка;
- збір життєвого анамнезу і аналіз перебігу вагітності – для встановлення найбільш вірогідного для того чи іншого пацієнта предрасполагающего фактора;
- ретельний огляд і пальпацію випинання – сюди також варто віднести кашельну пробу;
- детальний опитування родичів хворого – це дозволить встановити інтенсивність вираженості клінічних проявів.
Додаткові способи, як визначити пупкову грижу у дітей, включають в себе такі інструментальні процедури:
- УЗД і рентгенографію органів, що входять до складу очеревини;
- ірігоскопії – це рентгеноскопія кишечнику із застосуванням контрастної речовини;
- герниографию.
Іригоскопія
Діагностика пупкової грижі ембріонального характеру можлива за допомогою проведення акушерського УЗД.
Подібну патологію необхідно диференціювати від омфалоцеле (аномалія передньої черевної стінки, при якій внутрішні органи виходять за її межі) і гастрошизиса (вроджений дефект передньої черевної стінки).
Лікування
На тлі того, що пупкові грижі у дитини грудного віку та старших дітей часто схильні до самостійного лікуванню, щодо захворювання займають вичікувальну тактику.
Самостійного усунення патологічного випинання можна досягти за допомогою:
- викладання дитини на живіт;
- лікувального масажу;
- курсу гімнастичних вправ при пупкової грижі;
- плавання.
Способи того, як лікувати пупкову грижу без здійснення операції включають в себе:
- накладення пов’язки з лейкопластиру;
- застосування пупкового бандажа.
Варто зазначити – якщо діаметр пупкового кільця не перевищує 1.5 сантиметри, то ознаки патології самостійно зникають при досягненні пацієнтом віку 5-7 років.
Рекомендаціями до проведення операції з видалення пупкової грижі у дітей прийнято вважати:
- гігантські обсяги грижового мішка;
- відсутність самостійного лікування в дитинстві;
- розвиток такого ускладнення, як обмеження.
Операція по грыжеиссечению носить назву герніопластика – це лапароскопія пупкової грижі, яка передбачає повернення вмісту мішка в очеревину з його подальшим видаленням і зміцненням грижових воріт.
Обмеження пупкової грижі передбачає резекцію некротизованої області тонкої кишки і подальше відновлення її цілісності.
Можливі ускладнення
Перелік того, чим небезпечна пупкова грижа у дітей, може включати в себе:
- обмеження грижового випинання;
- невправляемость вмісту мішка;
- спайковий процес;
- копростаз – це стан, для якого характерна затримка фекалій в кишечнику;
- кишкову непрохідність;
- відмирання тканин частини кишечника.
Профілактика і прогноз
Щоб запобігти розвитку ембріональної, вродженої та набутої пупкової грижі у дитини батькам слід дотримуватися таких нескладних правил профілактики:
- контроль над адекватним перебігом вагітності;
- недопущення фізичного перенапруження і підняття важких речей дитиною;
- застосування пупкового бандажа або лейкопластырной пов’язки – показано у випадках появі перших ознак недуги;
- боротьба з хронічними запорами і сильним кашлем;
- забезпечення повноцінного харчування, збагаченого вітамінами;
- щоденне проведення гімнастики;
- викладання немовлят на животик на рівну поверхню приблизно на 20 хвилин тричі на добу;
- регулярне проходження огляду у педіатра.
Крім недопущення розвитку патології, вищевказані заходи профілактики сприяють самовидужання пупкових гриж.
Найбільш несприятливим прогнозом мають ембріональні пупкові грижі, оскільки вони часто супроводжуються іншими вадами розвитку. В інших випадках результат часто позитивний – досягається повне одужання. Варто відзначити, ускладнення в цьому випадку є рідкістю, рецидиви – малоймовірні, летального результату – не зафіксовано.