Приглухуватість: симптоми і лікування

124

Приглухуватість – патологічний стан, що характеризується різким або поступовим зниженням слуху. Погіршення здатності сприймати звуки може бути як короткочасним явищем, так і наслідком серйозних захворювань. Приглухуватість може почати прогресувати через вживання деяких синтетичних лікарських засобів, на тлі хвороб інфекційної природи та інше.

Раніше таке захворювання було проблемою тільки літніх людей, але зараз воно значно «помолодшав», і його діагностують у людей різних вікових категорій, в тому числі у новонароджених.

Етіологія

Спровокувати прогресування приглухуватості можуть наступні причини:

  • вірусна інфекція. Часто призводять до погіршення слуху такі інфекційні недуги: епідемічний паротит, кір, скарлатина, ГРВІ, ангіна та інше;
  • хламідії. Дані патогенні мікроорганізми провокують прогресування приглухуватості у новонароджених (якщо зараження відбулося під час проходження по родових шляхах матері);
  • недуги запального характеру, вражаючі ЛОР-органів. Це найбільш поширена причина зниження слуху. Приглухуватість може стати ускладненням отиту середнього вуха, хронічного середнього отиту гнійного характеру та інше;
  • аутоімунні хвороби;
  • гіпертонія і атеросклероз. Нерідко причиною зниження слуху стає порушення постачання кров’ю внутрішнього вуха;
  • отруєння організму важкими металами;
  • прийом деяких лікарських препаратів. До таким відносять антибіотики і ототоксичні препарати. Приймати їх слід тільки за рекомендацією лікуючого лікаря, так як у них є неприємний побічний ефект – зниження гостроти слуху;
  • травми вуха;
  • тривалий вплив шуму. Підвищена шумова навантаження – часта причина прогресування приглухуватості у жителів великих міст. Також симптоми хвороби можуть проявитися при регулярному прослуховування гучної музики в клубах або через аудіоплеєр;
  • спадковість. Генетична приглухуватість не рідкісне явище. Її можна виявити вже у новонароджених дітей. Основна причина його розвитку – домінування гена, який відповідає за слухову функцію;
  • сірчані пробки;
  • пухлиноподібні розростання кісткових структур у вусі, які частково або повністю перекривають слуховий прохід.

Класифікація

Клініцисти виділяють три види приглухуватості:

  • кондуктивна приглухуватість. Цей різновид характеризується порушенням проведення звукових хвиль до внутрішнього вуха. Основна причина прогресування недуги – раніше перенесене або інфекційне запальне захворювання вуха (наприклад, отит). Також спровокувати кондуктивний тип недуги може травматичне ушкодження барабанної перетинки або наявність сірчаної пробки. Поліпшити слух при даному типі патології можливо як медикаментозними методиками лікування, так і хірургічними. Є можливість повністю відновити слухову функцію;
  • сенсоневральна приглухуватість (нейросенсорна). Вона прогресує внаслідок руйнування волоскових клітин в равлику, основна функція яких – сприймати звуки. Найчастіше причиною розвитку патології стають інфекційні і запальні недуги, а також травми вуха різного ступеня тяжкості. У більшості клінічних ситуацій поліпшити слух не є можливим;
  • змішана. Поєднує в собі сенсоневральну приглухуватість та кондуктивну.

Окремо також варто виділити раптову глухоту. Основна причина цього стану – травма слухового апарату або голови. Глухота може раптово виникнути, так раптово і прірва (самовилікування). Але іноді раптова глухота може стати незворотним процесом.

Приглухуватість: симптоми і лікування
Нейросенсорна приглухуватість

Ступеня

Виділяють 4 ступені кондуктивної і сенсоневральної приглухуватості:

  • легка. Для даної ступеня приглухуватості характерним є складність розпізнавання звуків гучністю від 26 до 45 дБ. Варто відзначити, що навіть легкі прояви патології у новонароджених і маленьких дітей становлять небезпеку, так як в значній мірі впливають на процес навчання їх розмовної мови;
  • середня. Характеризується неможливістю розпізнавати звуки гучністю від 46 до 65 дБ;
  • важка. При даній ступеня вже говорять про прогресуванні глухоти. Людині важко спілкуватися з іншими людьми, так як він не може чути звуки гучністю від 66 до 85 дБ;
  • глибока. У людини немає чутливості до звуків, гучність яких перевищує 85 дБ. На даній стадії прогресування недуги лікування та застосування різних допоміжних пристроїв не надає належного ефекту. Єдиний метод лікування приглухуватості – встановлення кохлеарного імплантату.

Симптоматика

Ранні симптоми приглухуватості 1 ступеня:

  • людина з працею розпізнає мову співрозмовника;
  • часто перепитує і просить повторити відповідні пропозиції;
  • при перегляді телевізора або прослуховуванні музики підвищує гучність;
  • підвищує гучність голосу під час бесіди з іншою людиною;
  • почуття втоми;
  • посилюється дратівливість із-за того, що людина постійно робить спроби розчути звуки.

Так як зазначені симптоми немає можливості виявити у дітей в перші роки життя, є деякі ознаки, які вказують на зниження слуху у дитини:

  • немає реакції на гучні звуки;
  • не реагує на вимовляння його імені;
  • не промовляє жодних слів до року;
  • не повертається до джерела певних звуків (характерний симптом).

При прогресуванні нейросенсорної приглухуватості 2 ступеня, всі симптоми, зазначені вище, посилюються. Людина починає відчувати труднощі у спілкуванні з іншими людьми, так як не може розібрати їх мова і постійно змушений прислухатися.

Лікування

Лікування приглухуватості безпосередньо залежить від виду патології, що вразила людину. Кондуктивний тип недуги є можливість вилікувати, особливо в тому випадку, якщо його прогресування було спровоковано захворюваннями або травмами різного ступеня тяжкості. Щоб поліпшити слух лікарі спочатку вдаються до консервативних методик лікування. Хороший ефект дають медикаментозні препарати.

До хірургічного лікування вдаються у разі неефективності консервативних методик. Лікарі проводять протезування слухових кісточок, видаляють пухлини, які можуть перекривати слуховий прохід, інше. Завдяки цьому є можливість відновити слухову функцію.

Лікування нейросенсорного приглухуватості типу більш складна, так як деструкція волоскових клітин є необоротним процесом. На ранніх стадіях недуги лікарі вдаються до фізіотерапії і лікарської терапії. Це допомагає запобігти подальшу загибель клітин. Важкі форми вилікувати неможливо. Єдиний метод, який дозволяє відновити слух – слухопротезування.