Плечолопатковий періартрит, він же періартрит плечового суглоба – це захворювання, при якому в дегенеративні і запальні процеси включені структури, що оточують підшкірно-плечовий (звідси назва) суглоб. Це можуть бути сухожилля, суглобова капсула, зв’язки і так далі. Залишене без уваги захворювання веде до серйозних проблем, тому лікування плечелопаточного періартриту слід здійснити максимально оперативно, народними засобами або за допомогою фізіотерапії.
Патологію виявляють у близько 10% населення країни, найчастіше це жінки старші 55 років. Це захворювання зустрічається частіше будь-яких інших уражень внесуставного типу, що належать до опорно-руховому апарату, випереджаючи періартрити променево, ліктьового і інших суглобів за поширеністю. У рідкісних випадках патологія може мати двосторонню форму, хоча найчастіше локалізується на одній стороні.
Причини виникнення
Згідно МКБ-10, причиною того, що виникає періартрит плечового суглоба є тривале перенапруження м’язів в районі плечового суглоба, а також посилені рухи руками. Ці фактори створюють мікротравми сухожильних волокон, внутрішні крововиливи і інші створюють умови для набряклості периартикулярних тканин і порушення кровообігу, що веде до розвитку періартриту.
Також причиною буває тривала травматизація в області зв’язково-сухожильного ділянки описуваного суглоба. Ще однією причиною є дегенеративні процеси сухожильних волокон в області шийного відділу хребта, викликані шийним спондильозом, остеохондрозом і захворюваннями окремих органів, наприклад, проблема може розвинутися як наслідок інфаркту міокарда, стенокардії і так далі.
Але МКБ-10 не виділяє проблему в окрему нозологію, так як причин дисфункції плечового суглоба може бути багато. МКБ-10 відносить до периартикулярным поразок даній області наступні патології і відхилення:
- тендиніт кальціфіцірующем типу;
- адгезивний капсуліт;
- імпінджмент-синдром;
- бурсит плечового суглоба і ряд інших.
Симптоми легкої (простий) форми
Описуваний плечолопатковий періартрит має різні ступені тяжкості. Найбільш легким вважається так званий простий (легкий) плечолопатковий періартрит, форма, простіше всього піддається коригуванню і протікає сприятливо. Основні симптоми простої форми такі:
- незначні болі в районі плеча (їх неможливо відчути, якщо не зробити рух рукою);
- посилення больових відчуттів навіть при легкому підняття руки або при обертанні у витягнутому вигляді;
- відчуття, що рухи в суглобі обмежені, зокрема, неможливо помістити руку за спину досить далеко.
Людина може не звернути уваги на такі симптоми, вважаючи їх незначними. Це може призвести до негативних наслідків – плечолопатковий періартрит переросте у гостру форму. Згідно зі статистикою, це відбувається в 60% випадків, тому варто звертати увагу навіть малопомітні симптоми, які посилає організм.
Плечолопатковий періартрит
Симптоми гострої форми
Як згадувалося раніше, гостра форма захворювання відбувається після погіршення простий. Зазвичай причиною її виникнення стає травма або зайве навантаження. Але іноді вона виникає сама по собі. Її найбільш характерними ознаками зазвичай є:
- майже повна неможливість обертання рукою з подальшою можливістю безболісно рухати їй вперед;
- наростаюча крок за кроком біль, що виникає раптово і розповсюджується переважно по руці і шиї;
- посилення болю під ніч;
- невелика припухлість, яка перебуває з передньої сторони плеча;
- загальне погіршення стану, особливо розвиток безсоння;
- невеликий, але помітний ріст температури (проявляється не завжди).
Розвиток гострої форми триває кілька тижнів. Рухливість можна частково відновити, якщо лікувати людину і давати йому здійснювати лікувальну гімнастику. Плечолопатковий періартрит може продовжити розвиватися, тоді він погіршиться і перетвориться в свою хронічну форму.
Симптоми хронічної (постійної) форми
Коли хронічний плечолопатковий періартрит починає проявлятися, його симптоми такі:
- біль в руці стає помірною, не викликає зайвого дискомфорту;
- вночі починає ломити в районі плечей, це може не давати хворому спати;
- при неакуратних вирощених і просто рухах рукою, хворе плече починає віддавати особливо гострим болем.
Плечолопатковий періартрит триває від декількох місяців в оптимістичному випадку до декількох років в песимістичному, поки не пройде. Але якщо не лікувати проблему, то тоді може виникнути капсуліт, що називається в народі «замороженим плечем» – це відбувається у 30% випадків. «Заморожене плече» – фінальна, найбільш важка стадія, яку може мати лопатково-плечовий періартрит, при ньому кінцівка стає нерухомою, тому своєчасне лікування періартриту є обов’язковим.
Діагностика
Якщо описані вище симптоми дають про себе знати і є серйозна підозра на періартрит плечового суглоба, в такому випадку пацієнт може на вибір звернутися до одного з лікарів: до хірурга, терапевта, а також ревматолога, травматолога, спеціаліста-ортопеда, невролога.
Для початку спеціаліст збере анамнез, здійснить пальпацію, оцінить активність плечового суглоба і оцінить його візуально. Якщо необхідно уточнення, може бути здійснена рентгенографія, МРТ або УЗД. Рентген може показати зміни, характерні для розвиненої хронічної форми – лікар виявить відкладення мікрокристалів кальцію (так званий калькульозний бурсит). Якщо періартрит плечового суглоба наявна в гострій формі, змінюється склад крові.
Артроскопія плечового суглоба
Можливі і інвазивні (з проникненням) методи діагностики, наприклад, артрографія або артроскопія. Їх роблять, щоб виключити схожі по симптоматиці артроз, артрит, тромбоз артерії, а також синдром Панкоста.
Лікування
Періартрит плечового суглоба можна лікувати народними засобами, а можна (а в деяких випадках і потрібно) звернутися до фахівців. Тоді, коли проявляється патологічний плечолопатковий періартрит, буде здійснено якісне стаціонарне лікування.
Будь-які лікувальні заходи спрямовані в першу чергу на усунення і попередження м’язових контрактур і на купірування больового синдрому. При будь-якому підході обов’язково потрібно дотримуватися щадний руховий режим, а при гострій стадії здійснюється розвантаження руки за допомогою гіпсової лонгети або спеціальної пов’язки.
Спеціальна пов’язка для розвантаження руки
Самостійне лікування
Лікування народними засобами, переважно в домашніх умовах, здійснюється тільки в простій і хронічній формах. Найбільш прості й популярні методи оперативного лікування народними засобами:
- розтирання хворого місця з настоянки календули, залитої у співвідношенні 1/10 горілкою;
- компрес на хворе місце з подрібненого кореня столового хрону;
- настій подрібненого звіробою, залита окропом, приймається всередину;
- настій кропиви, прогрітий на водяній бані і приймається всередину.
Важливо пам’ятати – не потрібно замінювати народними засобами в домашніх умовах фізіотерапію, а доповнювати її.
Застосовується часто і так звана постізометрична релаксація. Постізометрична релаксація – це ціла система, заснована на розслабленні м’язів за спеціальною методикою. Але щоб полегшити плечолопатковий періартрит, можна застосувати і більш простий комплекс вправ, наприклад:
- В сидячій позиції покласти долоні на талію, розвести лікті, 5-6 разів посувати ліктями вперед.
- Потім зробити кругові рухи плечима.
- Покласти кисть хворий руки на здорове плече, здорової ж рукою міцно обхопити лікоть і тягнути його вгору.
Комплекс вправ при плечолопатковому періартриті
Це лише один з прикладів можливої лікувальної гімнастики. До здійснення вправ краще проконсультуватися з лікарем, щоб плечолопатковий періартрит не посилився.
Традиційне лікування
Загальне лікування, коли виявлено періартрит, причому необов’язково плечолопатковий, часто здійснюється за допомогою ін’єкцій нестероїдних протизапальних препаратів типу. Також застосовуються кортикостероїди і аплікації димексиду.
Можуть бути призначені і інші різнотипні препарати, наприклад, міорелаксанти і ангіопротектори, метаболики і хондропротектори. Далі призначається підібрана персонально ЛФК при плечолопатковому періартриті, фізіотерапія, включає, наприклад, електрофорез, магнітотерапію, лазеротерапію та інші форми. Призначають масаж і сульфідні/радонові ванни. Популярність набуває ударно-хвильова терапія. В окремих випадках, щоб усунути періартрит плечового суглоба може бути призначено хірургічне лікування.
