Пієлонефрит: симптоми і лікування

208

Пієлонефрит є таким запальним захворюванням, при якому уражаються нирки, відбувається це при поєднанні ряду несприятливих факторів з впливом певних мікроорганізмів. Пієлонефрит, симптоми якого досить часто відсутні, небезпечний саме з цієї причини, адже загальне самопочуття не порушується, а тому ніякі заходи для лікування не робляться. Захворювання може бути одностороннім або двостороннім, а також первинним або вторинним, тобто розвивається чи при здорових раніше нирках, або при вже наявних їх патологіях.

Загальний опис

Крім зазначених варіантів, пієлонефрит, як і багато інші захворювання може бути гострим або хронічним. Діагностується він у різних вікових групах, при цьому наголошується, що жінки молодий і середньої вікових груп хворіють практично в шість разів частіше за чоловіків. Не є винятком і діти, у яких пієлонефрит за поширеністю знаходиться на другому місці після захворювань, при яких «страждають» органи дихання (зокрема сюди відносяться бронхіти, пневмонія тощо).

Що примітно, в рамках розгляду статистики останніх років за частотою діагностування пієлонефриту, помічено, що спостерігається її зростання, особливо це стосується дітей груп раннього віку.

Отже, чим, по своїй суті, є пієлонефрит? При пієлонефриті, як ми вже визначили, уражаються нирки, і в основному до такого результату приводить вплив бактерій. Мікроорганізми, опинившись в балії нирки або в ній самій уриногенным або гематогенним шляхом, осідають в інтерстиціальної тканини нирки, а також у клітковині ниркового синуса.

Пієлонефрит: симптоми і лікування
Будова нирки

Гематогенний пієлонефрит характеризується тим, що вогнища запального процесу при ньому розташовуються в основному в середовищі коркової речовини, а також в оточенні внутридольковых судин. Вражаючи інтерстиціальну тканину, запальний процес впливає, насамперед, на тубулярну систему. Урогенный (або висхідний) пієлонефрит характеризується ураженням нирки у вигляді окремих вогнищ, за типом клинів, поширюються до поверхні органу нирки до балії. В ділянках між цими клинами знаходиться нормальна ниркова тканина. Якщо актуальна така форма ураження нирок, як двосторонній пієлонефрит, поширення патологічного процесу відбувається нерівномірним чином, асиметрично, що відрізняє захворювання, наприклад, від нефросклероза або від гломерулонефриту.

Специфічного типу збудник цього захворювання відсутня. В якості причини, що провокує розвиток пієлонефриту також можна позначити мікроорганізми, які постійно знаходяться в організмі людини, і, знову ж таки, мікроорганізми, які в організм людини потрапляють з навколишнього середовища. В основному збудники пієлонефриту – це ті чи інші види мікроорганізмів, до яких відносяться різні коки, кишкова паличка. Близько 20% випадків розвитку пієлонефриту обумовлюється впливом змішаної інфекції.

Потрапити в організм, і в нирку зокрема, інфекція може декількома основними способами, а саме:

  • гематогенним шляхом, тобто по току крові (і цей шлях найчастіше має місце у розгляді даного захворювання);
  • урогенным шляхом, тобто через заражену сечу;
  • лімфогенним шляхом, тобто через струм лімфи, що виходить від вогнищ ураження інфекцією, наявних у сусідніх органах, або через кишечник.

Спровокувати розвиток пієлонефриту можуть загальні чинники та фактори місцеві. До місцевих чинників належать порушення пасажу сечі, що пояснюється наявністю певних перешкод, наявних на шляху її відтоку від нирок. Тут може мати місце звуження сечоводів, сечокам’яна хвороба (камені в нирках), пухлинні утворення, що вражають нирки. Що стосується загальних факторів, то тут можна визначити об’єктивний стан, актуальне для організму пацієнта (зміни на грунті постійних стресів, хронічної перевтоми, а також слабкості, обумовленої тим чи іншим фактором). Сюди ж відноситься змінений стан імунітету, захворювання в тій чи іншій сфері, що позначаються на захисних функціях організму, авітаміноз та ін.

В залежності від особливостей перебігу пієлонефриту, виділяють гострий і хронічний пієлонефрит. Якщо зупинятися коротко на їхню специфіку, можна позначити, що гострий пієлонефрит розвивається раптовим чином, буквально протягом декількох годин, можливо – кількох днів. Правильне лікування захворювання визначає для нього термін тривалості в межах 10-20 діб, зокрема тривалість захворювання обумовлюється конкретним видом збудника, що спровокував захворювання. Завершується воно, як правило, абсолютним одужанням пацієнта.

Що стосується хронічного пієлонефриту, то він може розвинутися в якості перехідної форми від гострого пієлонефриту. Крім цього пієлонефрит в хронічній формі може також виявлятися спочатку як первинне хронічне захворювання. У нього також є свої особливості. Так, він характеризується власним уповільненим плином, систематично підлягає загострення. У цій формі бактеріальне запалення тканин органу нирки супроводжується повільним заміщенням нормальних тканин органу сполучної тканиною, яка сама по собі не є функціональною. Досить часто захворювання в цій формі супроводжується ускладненнями у вигляді ниркової недостатності і артеріальної гіпертонії.

Пієлонефрит: симптоми і лікування
Форми пієлонефриту

Гострий пієлонефрит: симптоми

У цій формі пієлонефрит протікає в поєднанні з такими симптомами, як висока температура, озноби. У пацієнтів відзначається посилене потовиділення («проливний» піт). Нирка з боку ураження болить. На 3-5 добу прояви захворювання при обмацуванні можна визначити, що уражена нирка знаходиться в збільшеному стані, крім того, вона болюча. При здачі крові на аналіз у ці дні виявляється лейкоцитоз, потім, при супутній вираженої інтоксикації, допускається можливість зникнення лейкоцитозу. Також до третіх діб виявляється гній в сечі (що позначається медичним терміном піурія), при здачі аналізу сечі виявляється бактеріурія (виділення з сечею бактерій), при якій в 1 мл виявляється показник, що перевищує 100000.

Появі ознобу і температури супроводжує головний біль, біль в суглобах. Паралельно з цими симптомами відзначається наростання больових відчуттів в області попереку, в основному ця біль все також проявляється з тієї сторони, з якою уражена нирка. Як передують розвитку пієлонефриту симптомів у деяких випадках можуть проявлятися симптоми, що вказують на наявність в сечових шляхах перешкод, зокрема це болючість сечовипускання, напади вираженої хворобливості в області попереку, змінений колір сечі.

Додатково симптоми гострого пієлонефриту можуть полягати в таких загальних проявах, як слабкість, нудота і блювота, поганий апетит. Пієлонефрит у дітей характеризується вираженістю інтоксикації, а також появою абдомінального синдрому, який супроводжується появою болю не в попереку, як в цілому при пієлонефриті, а, навпаки, в животі. Пієлонефрит у літніх людей характеризується найчастіше атипової картиною прояви цього захворювання (нехарактерними для цього захворювання проявами симптоматики), або ж клінічні прояви мають стерту форму.

Пієлонефрит: симптоми і лікування
Пієлонефрит у чоловіків і жінок

Хронічний пієлонефрит: симптоми

Досить довго пієлонефрит в цій формі протікає без якої-небудь симптоматики, хоча періодично можуть мати місце загострення, в цих випадках актуальна та ж симптоми, що і при гострому пієлонефриті.

Хронічний пієлонефрит може виявлятися в двох основних своїх формах, будучи прихованим або рецидивуючим. Прихований пієлонефрит розвивається на тлі гострого пієлонефриту, для нього характерний безсимптомний перебіг, а також тривалий, хоча і незначне в показниках, підвищення температури. Що стосується рецидивуючого пієлонефриту, то він актуальне практично для 80% пацієнтів. Характерними його особливостями є слабкість, підвищена температура і інша симптоматика загального типу, також є певні зміни в сечі (що визначається на підставі її аналізу). При рецидивуючій формі захворювання досить часто розвивається анемія, гіпертонія та ниркова недостатність.

Таким чином, можна підсумувати, які саме проявляються симптоми при хронічному пієлонефриті:

  • тупий біль в області попереку;
  • загальне нездужання (температура, підвищений артеріальний тиск, спрага);
  • поліурія (збільшення добових показників сечі, що виділяється, від 1,8 л і більше), піурія, бактеріурія.

Якщо пієлонефрит виявляється у вагітних жінок, то в більшості випадків має місце саме хронічна його форма, точніше – її загострення при раніше не діагностованому пієлонефриті. Вагітність сама по собі створює такі умови, при яких порушується відтік сечі. Це пов’язано, зокрема, із збільшенням матки, а також із супутнім вагітності здавленням сечоводів.

Пієлонефрит: симптоми і лікування
Патологічні зміни нирки на тлі пієлонефриту: до і після захворювання

Діагностування

  • Аналіз сечі (загальний). Даний метод діагностики дає можливість отримати певні уявлення про наявність у пацієнта інфекції. З його допомогою можна виявити білок в сечі (протеїнурія), ознаки, що вказують на наявність інфекції (лейкоцитурія), а також бактерії.
  • УЗД. В даному випадку метод ультразвукового дослідження дозволяє виявити зміни в області ниркової миски (зокрема її розширення), зміни у тканинах органу нирки (неординарність тканин, області з ущільненнями).
  • Посів сечі. Посів робиться на живильне середовище, через деякий час після цього з допомогою мікроскопа можна виявити зростання певного типу бактерій, з-за яких розвинувся запальний процес у нирках.
  • КТ. КТ, або комп’ютерна томографія, особливих переваг перед раніше позначеним методом дослідження УЗД не має, якщо його і використовують, то для того, щоб відрізнити пієлонефрит від пухлинних уражень нирок.
  • Аналіз крові (загальний). Цей метод діагностики дає можливість визначити, чи є запальний процес, як такої, а також визначає його особливості, які в цілому можна виділити при дослідженні крові.
  • Радіонуклідні методи діагностування. Такого типу методи дають можливість визначити особливості функцій нирок.

Лікування пієлонефриту

Основні принципи лікування даного захворювання полягають у медикаментозної терапії, хірургічної терапії і дієті.

Медикаментозна терапія полягає зокрема в прийомі антибіотиків. Тривалість лікування з їх використанням при гострій формі пієлонефриту може становити від 5 до 14 днів. Використовуються препарати групи фторхинолинов або бета-лактами. Також використовуються цефалоспорини ІІІ-IV покоління), уреїдопеніциліни, напівсинтетичні пеніциліни, інгібітори бета-лактамази, пенеми, монобактами.

Лікування гострої форми пієлонефриту має схожість з лікуванням загострень хронічної форми захворювання. Лікування хронічного пієлонефриту полягає у купіруванні загострень, а також в профілактичних заходах щодо рецидивів. Тут також призначаються антибіотики, хіба що курс лікування не настільки інтенсивний, як при загостреннях.

Що стосується хірургічного лікування пієлонефриту, то воно застосовується у тих випадках, коли медикаментозна терапія неефективна при стабільно тяжкому стані хворого. Оперативне втручання показане для гнійних форм захворювання (карбункули, апостеми нирки). Основною метою операції є зупинка прогресування патологічного гнійного процесу у нирці, а також відновлення відтоку сечі через верхні сечові шляхи (у разі наявності такого порушення).

І, нарешті, дієта. При гострій формі пієлонефриту показаний до споживання великий об’єм рідини (від 2 л і більше). Виключається жирна, гостра, смажена їжа. В раціоні повинно бути якомога більше свіжих овочів і фруктів. Хронічна форма пієлонефриту (в періоди не загостреного перебігу) полягає в певних особливості раціону. Так, помірні обмеження стосуються рибних і м’ясних бульйонів, приправ. Риба і м’ясо підлягають відварювання. Рідина також слід вживати в достатніх обсягах – від 2 л і більше. Помірно обмежується споживання солі, особливо, якщо має місце підвищений тиск при пієлонефриті. Важливо також забезпечити хворого достатньою кількістю вітамінів.

Самостійно лікувати пієлонефрит не можна, тому при появі симптомів, що вказують на це захворювання, слід звернутися до нефролога.