Перитоніт: симптоми і лікування

290

Перитоніт – це запальне захворювання, що вражає очеревину. Такий стан представляє величезну небезпеку для організму, так як результатом подібної патології стає порушення працездатності всіх життєво важливих органів. Симптоми перитоніту різні в залежності від ступеня розвитку хвороби і її форми: гостра і хронічна.

  • Акушерський перитоніт
  • Гостра фаза захворювання
    • Розлитий перитоніт
    • Гнійний перитоніт
  • Хронічний перитоніт
  • Перитоніт вірусного типу
  • Перитоніт у дітей
  • Діагностика
  • Терапія
  • Захворювання після операції
  • Причини

    Сприяти виникненню перитоніту черевної порожнини можуть такі чинники:

    • інфекційні захворювання;
    • перфорація або деструкція органів черевної порожнини;
    • проникаючі поранення черевної порожнини, в результаті чого туди потрапляє інфекція;
    • гематогенне поширення інфекції з вогнищ в органах і тканинах.

    Як проявляє себе недугу?

    Зовнішні симптоми перитоніту визначаються з урахуванням проявів того захворювання, яке сприяло виникненню запального процесу в черевній порожнині. Крім цього, ознаки представленого недуги допомагають визначити стадію, на якій відбувається його розвиток і тип.

    Місцеві і загальні прояви

    Таке захворювання, як перитоніт, має місцеві і загальні прояви. До перших відносять ті, що служать реакцій на подразнення очеревини. Ці ознаки служать захисним механізмом, а місце їх зосередження залежить від площі і зони патологічного вогнища.

    До місцевих проявів перитоніту можна віднести:

    • больовий синдром;
    • напруга м’язів живота;
    • ознаки подразнення очеревини, які виявляються при діагностиці.

    Хворобливі відчуття

    Больовий синдром – це один з перших проявів перитоніту. З урахуванням першопричини захворювання визначається характер та інтенсивність болю. Максимальною виразністю володіє той біль, що виникає при перфорації внутрішніх органів. Для такого випадку вона носить різкий, раптовий характер, а по силі нагадує удар кинджалом. Якщо виражатися медичною термінологією, то такі болі називають кинджальними.

    Інтенсивність болю визначається впливом і складом дратівної компонента. З максимальною інтенсивністю біль пронизує людину при гострому панкреатиті. Причина такого стану пояснюється наявністю ферментів, які присутні в панкреатичному соку. Саме вони і надають максимальний, порівнянний з опіком, ефект на черевну порожнину.

    Сильний больовий синдром може сприяти непритомному стані. В деяких випадках людина сильно збуджена. Біль обмежує рухливість пацієнта, в результаті чого він повинен перебувати протягом довгого часу в одній і тій же позі. Дихати животом стає дуже важко.

    Перитоніт: симптоми і лікування
    Біль у животі при перитоніті

    Спочатку біль зосереджується і діє в ураженому вогнищі. Але через деякий час вона приймає розлитий характер. Такий стан свідчить про те, що запальний процес починає поширюватися по черевній порожнині. В цей же час може спостерігатися зворотний процес: спочатку розлита біль буде реалізовуватися.

    Больовий синдром при перитоніті виникає через подразнення листків очеревини. Адже для неї характерна багата іннервація та чутливість до різних видів подразників. Перехід місцевої локалізованої болю в розлиту пов’язано з переходом запалення з парієтального листка очеревини на вісцеральний.

    Бувають випадки, коли біль змінює область зосередження, що вказує на перехід запального процесу. У сформованій ситуації він носить не розлитої характер, а локалізований. Наприклад, біль буде вщухати на деякий час, а під час походу в туалет посилюватися. Такі симптоми вказують, що патологія торкнулася очеревину, що покриває сечовий міхур. При діагностичному дослідженні дуже важливо визначити первинну локалізацію больового синдрому.

    Догляд болю – це несприятливий розвиток подій при перитоніті. Причина такого процесу полягає в накопиченні значної кількості рідини в черевній порожнині або парезі кишечника.

    Напружений стан м’язів живота

    Такий симптом дуже часто супроводжується больовим синдромом. Виникає напруга внаслідок рефлекторного скорочення мускулатури живота. Напружений стан м’язів теж відповідає зоні іннервації. Якщо присутня максимальна напруга, а всі абдомінальні рефлекси зникли, то такий стан зумовлено проривом виразки. Використовуючи медичну термінологію, такий живіт називають «доскообразным». Виявити напругу можна навіть візуально без пальпації.

    М’язове напруга може мати локальний характер. Якщо має місце випотной жовчний перитоніт, то стінка живота стає щільною в зоні проекції жовчного міхура. М’язова захист відноситься до ранніх ознак перитоніту. Такий стан може виникати і зникати. Відсутній напружений стан м’язів живота в ослаблених і літніх людей.

    До загальних проявів перитоніту можна віднести:

    • підвищення температури тіла;
    • часта блювота;
    • прискорене биття серця;
    • низькі показники АТ;
    • зниження діурезу;
    • сухість шкіри і загострені риси обличчя;
    • підвищена кислотність;
    • сплутаність свідомості.

    Акушерський перитоніт

    Акушерський перитоніт – захворювання, яке формується внаслідок поранення матки. Його розвиток здійснюється на 4-9 добу після операції. Акушерський перитоніт умовно поділяють на клінічні форми, завдяки чому вдається правильно призначити терапевтичні заходи.

    Акушерський перитоніт володіє наступними симптомами:

    • метеоризм, парез кишечника;
    • гіпертермія;
    • наявність рідкого вмісту в шлунку;
    • задишка;
    • тахікардія;
    • блювання;
    • інтоксикації.

    Усунути акушерський перитоніт неможливо за допомогою терапевтичних заходів. Тут мова може йти лише про тимчасовий ефект, а через 3-4 години всі прояви захворювання знову повертаються. Єдиний вихід – це проведення операції.

    Гостра фаза захворювання

    Перитоніт: симптоми і лікування
    Гострий перитоніт

    Гострий перитоніт – це таке захворювання, при виявленні якого потрібна термінова госпіталізація. Якщо вчасно не надати пацієнтові медичну допомогу, то можливий летальний результат.

    Сприяє розвитку цієї форми хвороби гострий гнійний апендицит, перфорації виразки шлунка і кишечника. Розрізняють наступні стадії гострого перитоніту:

  • Реактивна. Тривалість фази становить 12-24 години. Проявляється гострим болем, що вражає весь живіт. З максимальною інтенсивністю больовий синдром впливає в зоні первинного ураження. При реактивній стадії у пацієнта відзначається напруження м’язів живота, посилення болю при найменшій спробі змінити користь, а спить він завжди в позі зародка. Такий стан в медицині отримало назву симптом Щоткіна-Блюмберга. Гострий панкреатит в реактивній фазі сприяє виникненню ознобу і лихоманки.
  • Токсична. Вона триває 12-72 години. Для неї характерно поліпшення стан пацієнта, але все це тільки здається. У людини зменшується вираженість больового синдрому, йде напруженість живота, виникає стан ейфорії і загальмованості. У пацієнта загострюються риси обличчя, шкіра має блідий відтінок. Виникає блювання, відчуття нудоти. Перистальтика кишечнику та сечовиділення знижуються. Гострий перитоніт у токсичній стадії починає формувати перші прояви зневоднення організму – сухість у роті. Приймати рідину людині дуже складно з причини блювоти. При діагностуванні токсичній стадії перитоніту смертність становить 20%.
  • Термінальна. Її симптоми починають вражати людський організм через 24-72 години після того, як сформувався вірусний перитоніт. Її тривалість не більше кількох годин. Виникають прояви порушення працездатності всіх органів і систем. Пацієнт перебуває в прострації і не розуміє, що з ним відбувається. Западають очі і щоки, виникає землистий відтінок шкірних покривів. Нерідко такий стан супроводжується блювотою гнильними масами. Крім представлених проявів, у людини виникає холодний піт, тахікардія, задишка, різке падіння температури, здуття живота. Терапія на термінальній стадії хвороби не дає потрібного ефекту, тому смертність при такому стані близько 90%. Перитоніт у термінальній фазі призводить до смерті впродовж 24 годин від початку недуги.
  • Перитоніт: симптоми і лікування
    Симптом Щоткіна-Блюмберга

    Як проявляє себе розлитої перитоніт у гострій фазі?

    Гострий розлитий перитоніт служить ускладненням різних захворювань черевної порожнини. До таких вад можна віднести:

    • проривної виразку шлунка, кишечника;
    • гнійний апендицит;
    • тромбоз мезентеріальних судин;
    • абсцес печінки.

    Причиною розвитку запального процесу служить наявність в очеревині кишкової мікрофлори: кишкова паличка в комбінації зі стрептококами, дизентерійною паличкою, стафілококами. Виділяють наступну класифікацію перитоніту:

  • Проривної – є зв’язок з проривної виразкою шлунка, товстих і тонких кишок, дванадцятипалої кишки.
  • Жовчний – причина його розвитку – це результат перфорації жовчного міхура.
  • Септичний – післяпологовий.
  • Пневмококовий – виникає при пневмонії та у пацієнтів з тяжким нефритом.
  • Післяопераційний перитоніт.
  • Травматичний – виникає унаслідок механічних травм, поранень холодною та вогнепальною зброєю.
  • Таке захворювання має наступні прояви:

    • больовий синдром;
    • різке посилення болю при найменшому русі, кашель;
    • бліді шкірні покриви особи;
    • падіння артеріального тиску;
    • ниткоподібний пульс.

    Надалі може відбуватися ослаблення болів, особливо на момент накопичення ексудату в черевній порожнині. Відзначається відсутність відходження газів і фекалій, посилюється блювання і гикавка. У блювотних масах присутні залишки їжі. Якщо захворювання знаходиться на останній стадії, то блювота набуває каловий характер.

    Характеристика гострого гнійного перитоніту

    Гострий гнійний перитоніт може виникати з таких причин:

  • Запальне ураження будь-якого з органів черевної порожнини. До таких недуги можна віднести апендицит, холецистит, запалення внутрішніх статевих органів у жінок, защемлена грижа. В такому випадку гострий гнійний перитоніт виникає внаслідок поширення інфекції з основного вогнища на очеревину.
  • Прорив черевних органів. До таких захворювань можна віднести проривної виразку шлунка, тонкої кишки. Результатом такого процесу стає інфікування черевної порожнини.
  • Ушкодження органів черевної порожнини.
  • Гематогенне поширення інфекції на очеревину з якогось запального вогнища. Гострий гнійний перитоніт спостерігається при ангіні, остеомієліті, сепсисі.
  • Прояви хронічного перитоніту

    Прояви перитоніту в хронічній формі мають стертий і не виражений характер. Пацієнт не відчуває гострий біль, блювоту або м’язове напруження. З цієї причини протягом тривалого часу хронічний перитоніт може протікати непомітно. Симптоми недуги пов’язані з тривалою, хронічною інтоксикацією організму. Виділяють наступні прояви недуги:

    • зниження маси тіла;
    • підвищена пітливість;
    • тривала субфебрильна температура;
    • періодичні запори;
    • періодичні болі в животі.

    Перитоніт вірусного типу

    Вірусний перитоніт – захворювання, розвиток якого відбувається при первинному інфекційному ураженні органів черевної порожнини. Вірусний перитоніт сприяє потраплянню інфекції на очеревину з кровотоку або лімфатичному струму. Діагностується вірусний перитоніт вкрай рідко, лише у 1%хворих.

    Перитоніт у маленьких пацієнтів

    Перитоніт: симптоми і лікування
    Перитоніт у дітей

    Перитоніт у дітей має ряд особливостей. Наприклад, у дітей дуже рідко перитоніт виникає внаслідок холециститу, панкреатиту, пробної виразки шлунка і кишечника.

    У маленьких дітей загальний стан спочатку порушено незначно завдяки відмінними компенсаторні можливості серцево-судинної системи. Перше, що може турбувати дитину, це явища дихальної недостатності. Через деякий час відбувається формування декомпенсації серцево-судинної системи, результатом якої стає прогресивне погіршення стану малюка.

    При різкому клінічному прояві апендициту застосовують антибіотики. Такі дії збільшують ймовірність такого важкого ускладнення, як перитоніт у дітей. У ранньому віці при аппендікулярной формі перитоніту виникає рідкий стілець, іноді зеленого кольору, зі слизом.

    Діагностика

    Перитоніт: симптоми і лікування
    Діагностика перитоніту

    Постановка діагнозу робиться на підставі характерних проявів перитоніту і результатів дослідження крові. У цьому аналізі повинен знаходитися гнійно-токсичний зсув лейкоцитарної формули. Ще діагностика включає в себе рентген-дослідження і УЗД органів черевної порожнини. Якщо у доктора є сумніви, то він може направити пацієнта на лапароскопію. Діагностика перитоніту повинна бути екстреної, тому що такий стан вимагає вжиття невідкладних терапевтичних заходів.

    Терапія

    Лікування перитоніту може здійснюватися тільки оперативним шляхом. Якщо є гостра фаза захворювання, то після операції кишечника заборонений прийом їжі, води і знеболюючих препаратів. Пацієнт повинен перебувати тільки в лежачому положенні.

    Перед тим як виконати операцію, пацієнта готують, щоб стабілізувати його стан. Підготовчі заходи включають в себе відновлення водного балансу, усунення больового шоку і нормалізацію артеріального тиску.

    Проводиться операція кишечника під загальним наркозом. У цей час відбувається усунення первинного інфекційного вогнища, промивання черевної порожнини антисептиками та встановлення дренажів.

    Після операції кишечника лікар призначає медикаментозне лікування перитоніту, яке включає прийом антибактеріальних препаратів. Крім цього, після операції дуже важливо провести терапію, спрямовану на підтримання життєво важливих функцій організму. Після проведення операції кишечника і вписки пацієнт не повинен відвідувати роботу протягом 1-2 місяців.

    Якщо говорити про прогноз, то після операції при діагностуванні місцевого перитоніту, він сприятливий. Якщо мета операції — усунення дифузного перитоніту, то відсоток смертності після неї 20-30%.

    Захворювання після операції

    Перитоніт після операції кишечника — це найважче, часто смертельне гнійно-септичне ускладнення. При цьому недугу відбувається всмоктування різних мікроорганізмів. Розвиток перитоніту після операції кишечника в деякій мірі залежить від стану мікроорганізму, його стійкості до інфекції.

    Після операції кишечника спостерігається зміна всмоктуючої здатності органу та бар’єрної функції. Крім цього, після операції підвищується проникність стінок кишечника і можливим попаданням туди бактеріальної флори. Атонія шлунка після операції сприяє його розширенню, переповнення вмістом. Виникла блювота з домішкою крові після операції вказує на порушення мікроциркуляції, крововилив стінок шлунку і кишечника.