Перикоронарит – є запаленням, що локалізуються в тканинах ясен, оточуючих прорізуються зубні одиниці. Найбільш часто розвиток патології спостерігається при появі зуба мудрості. Джерела формування хвороби часто носять стоматологічний характер – до них варто віднести зміна розмірів зубної дуги і потовщення стінок зубного мішечка. В якості провокуючого фактора також може виступати скупчення частинок їжі, зубної наліт або вплив патологічних агентів.
Подібне захворювання виражається в неспецифічної симптоматиці, а саме в больовому синдромі різного ступеня вираженості, набряклості ясен, неможливість повністю відкрити рот, а також неприємний присмак і запах з ротової порожнини.
Лікування перикоронарита в переважній більшості ситуацій носить хірургічний характер – уражена зубна одиниця піддається видаленню.
У міжнародній класифікації хвороб подібної патології відведено окреме значення. Код перикоронарита за МКХ-10 – К05.2.
Етіологія
Патогенез розвитку запального процесу полягає у впливі хвороботворних бактерій в області формування слизисто-надкостнічного капюшона, який формується кожен раз при прорізуванні зубних одиниць, в тому числі і зуба мудрості.
Між таким слизовим капюшоном і жувальною поверхнею зубний одиниці формується порожнина, в яку проникають частики продуктів, і відбувається процес бродіння. Таке положення речей є чудовим ґрунтом для збільшення чисельності мікроорганізмів, що викликають запалення. У міру розмноження вони посилено виділяють токсичні продукти життєдіяльності, які викликають вираження клінічних ознак такого недуги.
В якості факторів, що ведуть до хвороби, можуть виступати:
- нагромадження великої кількості зубного нальоту;
- зміна розмірів ширини зубної дуги у меншу сторону приблизно на 1 сантиметр – це відбувається на тлі нестачі місця на щелепи для восьмих зубів, які також носять назву зуби мудрості;
- потовщення стінок, формують зубний мішечок, який в свою чергу оточує коронку зуба;
- товстий слизовий шар десни;
- виразка або покриття ерозіями ясенної оболонки;
- травматизація тканин зубного зачатка твердими частинками їжі або використанням жорсткої зубної щітки;
- тривалий і ускладнений прорізування зуба мудрості.
Крім цього, варто зазначити, що ймовірність розвитку такого недуги безпосередньо залежить від вікової категорії пацієнта – чим старша людина, тим болючіше і важче протікає процес появи нових стоматологічних одиниць в зубному ряду.
На посилення проблеми може вплинути неправильне розташування режущейся стоматологічної одиниці – вона може виходити з десни під певним кутом.
Класифікація
Існує 2 варіанти перебігу такого захворювання, чому прийнято виділяти:
- гострий перикоронарит – протягом патології починається зі слабко вираженій болю, але через кілька діб вона посилюється і спостерігається вираження додаткової симптоматики;
- хронічний перикоронарит – є наслідком повної відсутності лікування недуги в гострій формі. У таких ситуаціях відмічається хвилеподібний перебіг з чергуванням фаз ремісії та загострення.
Поділ запального процесу в яснах за формою протікання:
- катаральний перикоронарит – по суті, являє собою початок розвитку патологічного процесу, при якому симптоми мають слабовиражений характер;
- гнійний перикоронарит – є найбільш небезпечною формою хвороби, при якій крім запалення відзначається нагноєння уражених тканин;
- виразковий перикоронарит – відрізняється тим, що в уражених тканинах ясен розвивається виразково-некротичний процес;
- позадимолярный перикоронарит – є таким, якщо гнійний вогнище прихований і порушується перебіг відтоку гнійного ексудату. У таких ситуаціях він накопичується в м’яких тканинах, а запалення проникає в більш глибокі тканини, залучаючи в патологію окістя позадимолярной ямки. Такий стан речей призводить до утворення гнійника.
Симптоматика
Перикоронарит
Гостре і хронічне перебіг недуги має різні клінічні ознаки. Таким чином, симптоми гострої форми перикоронарита представлені:
- значною набряком і почервонінням тканинної складки, розташованої над зачатком зубний одиниці;
- больовим синдромом гострого і стріляючого характеру;
- поширенням больових відчуттів на вухо, око і скроню з боку ураження ясен;
- яскраво вираженою набряклістю щоки і почервоніння шкірного покриву;
- підвищенням температурних показників;
- нападами головного болю.
Перикоронит хронічного перебігу має такі клінічні ознаки:
- поява болів тільки під час пережовування і проковтування їжі;
- неприємний присмак у роті;
- смердючий запах з ротової порожнини;
- збільшення обсягів нижньощелепних лімфатичних вузлів;
- значне почервоніння і набряклість слизової оболонки, розташованої над режущимся зубом;
- поступове руйнування сусідніх стоматологічних одиниць;
- зміна смакових відчуттів.
Діагностика
Поставити правильний діагноз і скласти ефективну тактику терапії може тільки лікар-стоматолог, який в першу чергу повинен провести:
- вивчення історії хвороби – для пошуку стоматологічних порушень, які можуть призвести до запального ураження ясен біля прорізується зуба;
- збір і аналіз життєвого анамнезу пацієнта;
- ретельний огляд ротової порожнини за допомогою спеціального стоматологічного інструментарію;
- детальний опитування хворого, направлений на встановлення ступеня вираженості симптоматики і визначення характеру перебігу патологічного процесу.
В якості додаткових діагностичних заходів виступають:
- рентгенографія ротової порожнини;
- ортопантомографія;
- КТ голови.
Лабораторні дослідження біологічних рідин людини не мають діагностичної цінності.
Лікування
Позбутися від запалення можна тільки хірургічним шляхом, однак таке лікування перикоронарита виконується кількома способами:
- розсічення ясеневого капюшона;
- висіченням капюшона;
- видаленням зуба мудрості.
Видалення зуба мудрості
Перша методика терапії передбачає здійснення стоматологом-хірургом невеликого лінійного надрізу на десні в області, що знаходиться під коронкою прорезывающейся зубний одиниці. Це дає можливість якомога швидше вийти гнійного ексудату, на тлі чого буде відбуватися зниження запалення.
Доповнюється такий метод обробкою прооперованого вогнища антибактеріальними розчинами, а також полосканням ротової порожнини знезаражувальними лікарськими речовинами або настоянками.
Попередня тактика терапії далеко не в усіх випадках дозволяє домогтися повноцінного лікування, тому лікар може прийняти таке рішення, як хірургічне видалення кишені і висічення капюшона при перикоронарите. Така стоматологічна операція, під назвою перикоронаротомия складається з наступних етапів:
- введення місцевого наркозу;
- обробка зони запалення антисептичними розчинами;
- видалення м’яких тканин, які нависають над зубом. Проводиться це за допомогою скальпеля або медичних ножиць;
- промивання прооперованої рани антибіотиками і кровоспинними речовинами;
- накладення йодоморфного тампона.
Хірургічне лікування показано в тих ситуаціях, при якому зуб мудрості знаходиться в положенні, яке робить неможливим його прорізування. Крім цього, показаннями до операції екстракції стоматологічної одиниці виступають:
- криве розташування хворого зуба, при якому він впирається в сусідні зуби;
- відсутність антагоністів у прорізується зуба на протилежній стороні;
- анатомічні особливості десни, роблять неможливим повноцінне купірування запалення;
- часті рецидиви хвороби.
Ще один спосіб терапії перикоронарита зуба – лазерне лікування. При цьому здійснюється вплив інфрачервоного променя на проблемну область через шкіру. Однак така методика має протипоказання – розвиток онкології в ротовій порожнині.
Можливі ускладнення
Самостійне лікування в домашніх умовах або повна відмова від професійної допомоги практично завжди загрожує такими ускладненнями:
- освіта поднадкостничного гнійника;
- постійне генетично, посилить симптоматику;
- формування флегмон;
- руйнування сусідніх з хворим зубів;
- виникнення остеомієліту;
- хронізація запалення.
Профілактика і прогноз
Специфічних профілактичних заходів, що попереджають розвиток перикоронарита, не існує. Єдиною мірою профілактики виступає регулярне відвідування стоматолога – що дасть можливість діагностувати хворобу на початковій стадії розвитку, а також вилікувати стоматологічні захворювання, що провокують виникнення запального процесу в ясенній тканині.
Прогноз перикоронита в переважній більшості ситуацій сприятливий – своєчасно розпочата терапія дозволяє досягти повного одужання, а ускладнення розвиваються досить рідко. Проте пацієнтам не варто забувати про схильність хвороби до рецидивів і хронізації.
