Перихолецистит – патологія, яка характеризується виникненням запального процесу в очеревині, що покриває жовчний міхур. Також запалення може зачіпати сполучну тканину, яка відокремлює жовчний міхур від печінки. Недуга не є самостійною нозологічною одиницею. Зазвичай він прогресує як ускладнення виразкової хвороби, гострого холециститу та інше.

Симптоми даного патологічного стану частіше виникають у людей середнього і старшого віку. У дітей ж перихолецистит діагностується вкрай рідко. Обмежень щодо статі, недуга не має.

Етіологія

Як було сказано вище – перихолецистит не самостійний недугу. Це ускладнення, яке виникає на тлі таких патологічних станів:

  • холецистит в гострій або хронічній формі;
  • виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки;
  • гострий апендицит. Часто перихолецистит виникає у разі атипово високого розташування червоподібного відростка;
  • туберкульозний перитоніт та інше.

Різновиди

Клініцисти виділяють дві форми перихолецистита. Розрізняються вони за причин і прогресування симптомів. Методики лікування вони також передбачають різні:

  • пластичний перихолецистит. Дана форма прогресує як ускладнення від інших недуг. На серозної оболонці міхура через запального процесу формуються патологічні спайки. Як наслідок цього, жовчний міхур поступово деформується, що призводить до зниження його концентраційної та скорочувальної функції. Склад жовчі як якісний, так і кількісний, піддається змінам, що стає причиною порушення процесу травлення;
  • гнійний перихолецистит. Дана форма більш небезпечна, оскільки може призвести до прогресування небезпечних ускладнень. Основна причина прогресування цієї форми патології – перфорація стінки жовчного міхура у разі його емпієми. Як результат, інфекційні агенти поширюються на всю серозну оболонку органу і провокують розвиток гнійного процесу.

Симптоматика

Симптоми патології зазвичай виявляються відразу ж, як тільки вона почала прогресувати. Важливо при їх першому прояві відразу ж звернутися до кваліфікованого медичного фахівця для проведення повноцінної діагностики і призначення коректного курсу лікування. В іншому ж випадку, якщо лікування не буде розпочато вчасно, є високий ризик розвитку небезпечних ускладнень.

Основний симптом недуги – поява больового синдрому різного ступеня інтенсивності в області проекції жовчного міхура (праве підребер’я). Біль може іррадіювати в поперекову область. Якщо ж в патологічний процес буде залучена підшлункова залоза або дванадцятипала кишка, то виникають оперізуючі болі.

Характерний симптом перихолецистита – значне посилення больового синдрому при спробі різко змінити положення свого тіла. При проведенні пальпації лікар може виявити посилення больових відчуттів в області проекції міхура, а також м’язове напруження в правому підребер’ї. Це свідчить про те, що вже сформувалися спайки.

На тлі прогресування патології хворий може скаржитися на гіркий присмак у роті або диспептичні розлади. Всі ці симптоми безпосередньо пов’язані з порушенням функціонування жовчного міхура, а також зміною якості жовчі. Іноді у пацієнта виникають симптоми, що вказують на порушення травлення – здуття живота, метеоризм, біль у животі, не має чіткої локалізації.

Діагностика

Діагностикою, як і лікуванням перихолецистита, займається лікар гастроентеролог. Тому при найменшій підозрі на розвиток у себе такого небезпечної недуги, слід якомога швидше записатися до нього на прийом. Стандартний план діагностики патології включає в себе:

  • первинний огляд пацієнта, на якому лікар проведе оцінку його загального стану, а також пальпацію зони локалізації больових відчуттів;
  • збір анамнезу. Спеціаліст уточнює симптоми, які турбують людину, а також довідується про раніше перенесених недугах. Це вкрай важлива інформація, оскільки якщо мав місце, наприклад, холецистит, то з великою ймовірністю у хворого прогресує саме перихолецистит;
  • аналіз крові;
  • аналіз сечі;
  • УЗД жовчного міхура;
  • хроматичне фракційне дуоденальне зондування;
  • холецистографія;
  • радіоізотопне дослідження;
  • лапароскопія.

Лікувальні заходи

Оптимальний план лікування лікар зможе розробити тільки після отримання результатів обстежень. Лікування пластичного перихолецистита полягає в призначення дієти, організації правильного режиму дня, а також у призначенні деяких груп фармацевтичних препаратів.

Для нормалізації роботи жовчного міхура і усунення запального процесу, пацієнтові призначають жовчогінні, а також антизапальні препарати. Хороший ефект дає застосування ЛФК і фізіотерапії.

Лікування гнійного перихолецистита виключно оперативне. Після проведення втручання пацієнт ще деякий час перебуватиме під наглядом лікарів у стаціонарі. При необхідності його план лікування може коригуватися. Не виключено включення в нього антибактеріальних препаратів, з метою знищення інфекційних агентів.

Тривалість лікування залежить від загального стану хворого. Прогноз, як правило, сприятливий.