Паранефрит – гнійно-деструктивний розплавлення клітковини, розташованої навколо нирок. Цей патологічний процес розвивається внаслідок поширення запалення з паренхіми нирок. За походженням пієлонефрит клініцисти поділяють на первинний і вторинний. У першому випадку запалення починається безпосередньо в клітковині, а в другому випадку гнійний процес поширюється з нирки.
У 80% клінічних випадків у пацієнтів спостерігається саме вторинний паранефрит. Як правило, ця недуга вражає людей працездатного віку – від 16 до 50 років. У літніх людей і маленьких дітей хвороба діагностують у вкрай рідкісних випадках. Патологічний процес зазвичай вражає ліву нирку, більш рідко – одразу дві.
Етіологія
Вище було сказано, що паранефрит часто починається через поширення гнійного процесу з нирок. Це свідчить про те, що основними причинами розвитку недуги є запальні захворювання цього органу. Серед подібних особливо варто акцентувати увагу на гострому пієлонефриті. Його розвиток провокує патогенна мікрофлора, потрапляє в нирки гематогенним, сечовим або лімфогенним шляхами.
Збудниками первинного паранефриту в більшій частині клінічних ситуацій є грампозитивні бактерії. Вторинний патологічний процес обумовлюють бактерії, відносяться до групи Proteus, а також кишкова паличка. Якщо провести посів гною, то в ньому будуть виявлені стафілококи.
Певне значення в розвитку паранефриту відіграє загальний стан імунної системи організму і самих нирок, а також своєчасність лікування запальних захворювань цього органу. Якщо людина буде мати відмінну імунну систему і здорові нирки, але вчасно не займеться лікуванням, наприклад, гострого пієлонефриту, то це захворювання у нього невдовзі ускладниться паранефритом.
Первинне запалення принирковій клітковини в медицині вважають досить рідкісним явищем. Воно може розвинутися внаслідок механічної травми попереку (частіше колючим предметом). Інфекція може потрапити в рановий канал і після успішно розвиватися в принирковій клітковині. В результаті це призведе до швидкого розвитку гнійного процесу, який приведе до розплавлення клітковини.
Клініцисти не виключають, що паранефрит може розвинутися через гематогенного поширення патогенної мікрофлори з інших органів. Як вогнищ інфекції можуть виступати наступні захворювання:
- цистит;
- хронічний синусит;
- холецистит;
- тонзиліт.
Паранефрит (гній в нирках)
Симптоматика
Гострий паранефрит на початку свого розвитку не має певних специфічних симптомів. Його симптоми нагадують будь-яке інше захворювання сечовивідних органів. Як правило, захворювання починається гостро. Різко підвищується температура, з’являється озноб. Загальний стан хворого погіршується. З’являється і поступово наростає біль у попереку в місці локалізації ураженої нирки. Біль іррадіює в живіт, стегно або плече. Хворий в деяких випадках навіть не може повноцінно вдихнути, так як біль має тенденцію посилюватися саме на вдиху.
Якщо провести пальпацію поперековій області, то можна відзначити сильне напруження м’язів. При цьому хворий відчуватиме їх болючість. Якщо не почати проводити лікування паранефриту, то вже через кілька днів трохи нижче підребер’я можна буде пропальпувати запальний інфільтрат. Він буде мати щільну структуру.
Шкіра в області попереку також буде поступово змінюватися – це один з найбільш важливих діагностичних симптомів. На першому етапі розвитку паранефриту вона буде просто набрякла. Якщо ж захворювання запустити, то незабаром вона почервоніє і під нею можна буде визначити випинання.
Характерний симптом для паранефриту – пацієнт приймає вимушене положення, в якому біль відчувається в меншій мірі. Як правило, вони лягають або сідають так, щоб хребет вигинався в здорову сторону.
Запальний процес без адекватного та своєчасного лікування може поширитися на велику поперековий м’яз. В такому випадку з боку локалізації ураження виникає характерний для паранефриту симптом – нога згинається в тазостегновому суглобі і хворий не може її надалі розігнути.
Діагностика
Паранефрит небезпечний тим, що «маскується» під інші захворювання нирок, тому важливо своєчасно провести правильну діагностику. Найбільш інформативним методом є пункція принирковій клітковині. Якщо захворювання має місце, то з цих тканин буде отримано гній. Але іноді він не з’являється, тому вдаються і до інших методиках дослідження:
- рентгенографія. На оглядовому знімку при паранефриті буде відзначатися згладжування контурів нирок, а також наявність інфільтратів в поперековій області;
- УЗД нирок. Дозволяє оцінити стан цього органу і виявити патологічні утворення (інфільтрати);
- КТ;
- урограмма. У цьому випадку при наявності недуги буде відзначатися виражена деформація чашково-лоханочного апарату;
- ОАМ. Він буде характеризуватися альбумінурія, піурією і бактеріурія.
Діагностика паранефриту
Лікування недуги
Для того щоб повністю вилікуватися від захворювання і встати на шлях одужання, хворим показане оперативне втручання в стаціонарних умовах. І чим раніше воно буде проведено, тим більш сприятливим буде прогноз. Під час втручання пацієнтові під анестезією рассекут шкіру над патологічним випинанням і проведуть дренування гнійника. Але якщо до розвитку паранефриту призвело гнійне розплавлення нирки, то в такому випадку хворий орган підлягає видаленню.
Після операції хворі протягом кількох тижнів знаходяться на стаціонарному лікуванні. У цей час важливо не допустити інфікування і запалення післяопераційної рани, тому людям призначають приймати антибіотики з групи карбапенеми та фторхінолонів. Купити їх в аптеці можна тільки за призначенням лікаря.
Якщо ж патологія була виявлена на ранніх стадіях свого розвитку, то своєчасна і адекватна терапія антибіотиками здатна придушити розвиток процесу і привести до його регресу. Антибіотикотерапія поєднується з відновлюючою і дезінтоксикаційної, щоб досягти найбільш позитивних результатів.
Профілактика
Основний напрямок у профілактиці розвитку цієї недуги є попередження розвитку гнійних запалень в нирках. Важливо також підтримувати нормальну роботу імунної системи. Для цього рекомендовано періодично приходити на прийом до імунолога і оцінювати свій імунний статус. Важливо правильно харчуватися, щоб забезпечити свій організм всіма необхідними йому речовинами.
