Папіліт – являє собою розвиток запального процесу в папиллах або сосочках, які локалізуються в області анального отвору, мовою або шлунку. Однією з найбільш рідкісних форм вважається поразка зорового нерва. Стати причиною недуги може велика кількість факторів, які будуть відрізнятися в залежності від того, де локалізується запалення. Джерела можуть бути патологічними, так і фізіологічними.
Симптоматика також диктується тим, на який сегмент поширився запальний процес. Наприклад, для папіліту очі характерне зниження гостроти зору, при ураженні анальних сосочків виражається розлад стільця і неприємні відчуття в анусі. У випадках залучення в патологію шлунка будуть виражатися звичайні для недуг ШЛУНКОВО-кишкового тракту симптоми.
У будь-якій ситуації діагностика грунтується на інформації, отриманої в ході фізикального огляду, а також на здійсненні широкого спектра інструментальних обстежень пацієнта.
Тактика того, як лікувати папіліт повністю залежить від етіологічного фактора, а це означає, що вона буває консервативної, хірургічної або комплексною.
Етіологія
Анальний папіліт можуть викликати такі сприятливі чинники:
- хімічне пошкодження поверхні сосочків;
- порушення процесу спорожнення кишечника – сюди варто віднести як запори, так і діарею;
- нераціональне застосування клізм;
- недолік фізичної активності в житті людини;
- сидячий спосіб життя або умови праці;
- формування зовнішніх або внутрішніх гемороїдальних вузлів;
- криптит, проктит та інші патології прямої кишки або анального отвору, мають інфекційно-запальний характер.
Папіліт мови або піднебіння часто обумовлюється:
- хімічними опіками слизової оболонки ротової порожнини;
- хімічними травмами, викликаними безконтрольним застосуванням лікарських препаратів;
- споживанням надмірно гарячих страв або рідини;
- прийомом всередину морозива або крижаних напоїв;
- перебігом ГЕРХ – при цьому на слизову рота негативно впливає кислий шлунковий вміст;
- опіком соляною кислотою під час наполегливої блювоти;
- порізом неба або проколом мови продуктами харчування, наприклад, кісткою риби;
- агресивної гігієною ротової порожнини;
- травмуванням мови раскрошенным або відкололися зубом;
- використанням підручних засобів для дослідження порожнини рота;
- розвитком інфекційного процесу в слизовій оболонці рота.
Папіліт зорового нерва нерідко розвивається на тлі:
- розсіяного склерозу;
- інфаркту частини або всієї області диска зорового нерва;
- скроневого артеріїту;
- метастазування раку на цю зону;
- вплив деяких хімічних речовин, зокрема свинцю або метанолу;
- менінгіту або сифілісу;
- укусів комах.
Сприяють розвитку папіліту шлунка, підшлункової залози або кишечника такі причини:
- нераціональне або нерегулярне харчування;
- порушення обміну речовин;
- інфікування того чи іншого внутрішнього органу;
- алергічні реакції;
- ендокринні патології;
- хвороби з боку серцево-судинної системи.
Варто відзначити, що в деяких випадках не вдається встановити джерело запалення папилл.
Класифікація
За характером перебігу захворювання ділиться на:
- гострий папіліт – характеризується яскравим проявом симптоматики, іноді різким погіршенням стану людини;
- хронічний папіліт – найчастіше має згладжену клінічну картину і хвилеподібний перебіг з періодами загострення і ремісії.
Поділ захворювання в залежності від форми його протікання:
- виразковий папіліт – в ураженій області присутній изъязвившийся ділянку. Така різновид характерна для ураження внутрішніх органів і ротової порожнини;
- стенозуючий папіліт;
- ерозивний папіліт – характеризується наявністю ерозій, які по мірі прогресування недуги можуть трансформуватися у виразки;
- гіпертрофічний папіліт – при цьому спостерігається розростання запаленої тканини, яка приймає вигляд гранульом або фібром. Найбільш часто виявляється при папиллите прямої кишки або неба. Іноді сосочки можуть бути настільки гіпертрофовані, що в обсязі можуть досягати 4 сантиметрів. У таких ситуаціях єдиною тактикою лікування є хірургічне видалення;
- некротичний папіліт – призводить до некрозу або відмирання залучених в патологію тканин.
Окремо варто виділити запальне ураження сосочків нирки, яке найбільш часто відбувається на тлі протікання туберкульозу. У таких ситуаціях кажуть про туберкульозний папіліт – він відрізняється більш вираженими деструктивними змінами.
Симптоматика
Клінічна картина буде відрізнятися в залежності від ураженого сегмента.
Для туберкульозного папіліту характерні такі ознаки:
- незначне нездужання;
- швидка стомлюваність і зниження працездатності;
- субфебрильные значення температури;
- прогресуюче зниження маси тіла;
- поява безбольової гематурії, що викликано ерозіями і виразками ниркових сосочків;
- внутрішні крововиливи.
Папіліт шлунка, кишечника та підшлункової залози у своїй клінічній картині має такі ознаки:
- болі в області епігастрію;
- відрижка та печія;
- порушення акту дефекації;
- напади нудоти та блювоти;
- здуття живота;
- поява характерного бурчання;
- блідість шкіри;
- сильні головні болі;
- підвищене газоутворення;
- ламкість волосся і нігтьових пластин;
- коливання ЧСС;
- важкість у шлунку;
- відчуття перенасичення або неповного випорожнення;
- швидке насичення.
У випадках розвитку папіліту прямої кишки симптоматику будуть складати:
- постійна або періодична біль в задньому проході;
- відчуття стороннього предмета в анусі;
- анальна кровотеча;
- набряклість уражених тканин;
- свербіж і печіння;
- підтікання кишкового вмісту з анального отвору – з-за цього з’являється мацерація шкірного покриву перианальной області.
Симптоми очного папіліту представлені:
- зниженням гостроти зору;
- розпливчатістю або роздвоєнням картинки перед очима;
- світлобоязню;
- підвищеним сльозотечею;
- набряком сітківки ока;
- розширенням судин навколо диска;
- крововиливами.
Катаральний, тобто поверхневий папіліт мови або з локалізацією на небі супроводжується:
- набряклістю і хворобливістю;
- зміною відтінку слизової – вона стає красно;
- слинотечею;
- неприємними відчуттями під час вживання їжі;
- кровоточивістю ясен;
- неприємним присмаком у роті.
Симптоми папіліту мови
Діагностика
При виникненні одного або декількох з вищевказаних симптомів слід проконсультуватися у терапевта, який при необхідності направить хворого на консультування до інших фахівців.
Найбільш значущими методами діагностування виступають інструментальні методи обстеження, яким передують такі заходи первинної діагностики:
- вивчення життєвого анамнезу та історії хвороби – для встановлення найбільш характерною фізіологічною або патологічної причини запалення сосочків;
- ретельний фізикальний огляд проблемної області. При розвитку анального папіліту потрібно пальцеве дослідження прямої кишки. Ураження зорового нерва неможливо діагностувати без офтальмологічного огляду;
- детальне опитування пацієнта – для встановлення ступеня вираженості прояву симптоматики.
У діагностиці папіліту лабораторні дослідження крові, урини і фекалій часто не проводяться, але при необхідності призначають загальні аналізи.
Інструментальна діагностика може включати в себе:
- аноскопию і ректороманоскопію;
- рентгенографію з контрастуванням;
- УЗД черевної порожнини;
- КТ і МРТ голови.
Після встановлення етіологічного чинника пацієнта можуть направити на консультацію до гастроентеролога, офтальмолога, нефролога і стоматолога. Залежно від того, до кого потрапить хворий йому потрібно буде пройти ряд специфічних лабораторно-інструментальних діагностичних заходів.
Лікування
Схема терапії повністю диктується місцем локалізації запального процесу.
Туберкульозний папіліт лікують за допомогою:
- протитуберкульозних засобів;
- ангіопротекторів і НПЗЗ;
- ліків для купірування додаткової симптоматики;
- встановлення сечовідного стенту;
- нефростомії;
- резекції гігантського сосочка.
Терапія папіліту прямої кишки спрямована на:
- прийом протизапальних засобів та антибіотиків;
- застосування супозиторіїв, кремів і мазей для місцевого лікування;
- кріодеструкцію сосочка.
Папіліт кишечника або шлунка лікування має наступне:
- дотримання щадного раціону харчування;
- прийом медикаментів, призначених лікарем;
- хірургічне втручання – малоінвазивне або відкрите.
Усунути ураження зорового нерва можна за допомогою кортикостероїдів.
Лікування папіліту ротової порожнини передбачає:
- полоскання антисептичними засобами;
- видалення раскрошившегося зуба;
- використання ранозагоювальні мазі;
- прийом ліків на основі каротину;
- застосування вітамінних комплексів і імуномодуляторів;
- відмова від куріння і споживання тільки теплої їжі.
Варто зазначити, що вищевказані методи лікування являють собою основу, а не повний перелік терапевтичних заходів. З цього випливає, що усунення недуги носить індивідуальний характер.
Профілактика і прогноз
Для запобігання розвитку запалення сосочків в ротовій порожнині, внутрішніх органах або в анусі, необхідно:
- вести активний і здоровий спосіб життя;
- правильно харчуватися;
- приймати тільки ті ліки, які випише клініцист;
- своєчасно усувати ті недуги, які можуть призвести до такого ускладнення, як папіліт;
- регулярно проходити профілактичний огляд у медичному закладі.
Прогноз папіліту часто сприятливий, проте не варто забувати про можливий розвиток ускладнень основного захворювання.
