Мутизм – захворювання, яке проявляється в повній відсутності мовлення за умови повного збереження мовного апарату. Цей процес не слід розглядати як незворотну, тому що відновлення мовлення цілком можливо за умови правильного лікування, що призначається тільки лікарем.
Етіологія
Виділяють такі можливі причини розвитку цього захворювання:
- гостре порушення кровообігу головного мозку;
- пухлина головного мозку;
- запальні процеси головного мозку;
- черепно-мозкові травми;
- сильні емоційні потрясіння;
- психічні захворювання;
- моральне і фізичне насильство над дитиною.
Рідко, але все ж зустрічається захворювання з невідомою етіологією.
Класифікація
Розрізняють такі форми цього захворювання у дітей:
- акинетический мутизм – обумовлене патологічними процесами в ділянці головного мозку, нервової системи;
- елективний (селективний мутизм) – у звичному для себе середовищі дитина веде себе нормально, може говорити. При зміні обстановки починається боязнь говорити, втрачаються навички комунікації;
- вибірковий мутизм – характеризується тим, що клінічна картина проявляється вибірково, дитина може нормально спілкуватися тільки з деякими людьми;
- фобічний — найчастіше носить тимчасовий характер, з’являється як наслідок сильного стресу або психологічної травми;
- апалічний – має таку ж етіологію, що і акинетический, але більш складний перебіг. Повне одужання настає вкрай рідко.
Найбільш несприятливий прогноз має апаллическая форма мутизма у малюка — в таких випадках, навіть за умови вчасно розпочатого лікування, повне одужання настає вкрай рідко.
Симптоматика
Симптоми мутизма
Слід зазначити, що при цьому захворюванні загальна клінічна картина буде доповнюватися специфічними ознаками самої форми недуги. До загальної симптоматиці відноситься наступне:
- мова може бути тільки при визначених обставинах;
- зберігається ясність свідомості, емоційне сприйняття того, що відбувається;
- наявність реакції на больові подразники;
- відсутній спонтанна і діалогова мова;
- присутні активні рухові реакції.
Елективний мутизм у дітей супроводжується наступною симптоматикою:
- порушення розвитку мовлення;
- відстороненість, яка може різко переходити в агресію;
- мовчазність;
- гостра реакція на зміну обстановки, переїзд;
- тривога, при зверненні до дитини.
Акинетический мутизм може доповнюватися такими симптомами:
- відсутня мова;
- низька рухова активність, в деяких випадках її повна відсутність;
- всі дії дитина виконує з видимим зволіканням;
- гальмування психічної активності дитини.
При селективному мутизме загальна клінічна картина може доповнюватися такими симптомами:
- у звичних для дитини умовах симптоматика захворювання відсутня;
- при попаданні в незвичне середовище, дитина втрачає всі навички комунікації;
- спостерігається боязнь заговорити.
Слід зазначити, що у дорослому житті селективний мутизм може перерости в різні психічні захворювання і социофобию.
Фобічна форма цього захворювання характеризується періодичністю симптоматики — клінічна картина проявляється тільки при сильних стресах, психологічної травми чи моральне насильство над дитиною.
Аппалическая форма не має специфічних клінічних проявів, симптоматика повністю відповідає загальному переліку. Однак при такій формі захворювання повне одужання настає вкрай рідко. У медицині присутній неофіційна назва цієї форми хвороби – «бодрствующая кома».
Діагностика
При наявності вищеописаною клінічної картини слід якомога швидше звертатися за медичною допомогою. У цьому випадку може знадобитися консультація невролога, психотерапевта, логопеда.
Програма діагностики може включати в себе наступні заходи:
- фізикальний огляд із з’ясуванням скарг, збором загального анамнезу;
- неврологічний огляд пацієнта;
- електроенцефалографія;
- МРТ головного мозку.
Що стосується стандартних лабораторних методів обстеження, то вони призначаються тільки при необхідності.
Лікування
Базисне лікування буде залежати від первопричинного фактора. Якщо етіологією мутизма є патологічний процес в області головного мозку, то може знадобитися проведення операції:
- видалення гематоми і установка дренажу в шлуночки мозку;
- хірургічне видалення пухлини головного мозку.
Після операції потрібно проходження реабілітації як у самому медичному закладі, так і в спеціалізованому санаторії, де проводиться корекція мовленнєвої функції і соціальна адаптація пацієнта.
Прийом медикаментів зводиться до мінімуму. В окремих випадках лікар може призначити седативні препарати і транквілізатори. Для поліпшення функціонування головного мозку можуть призначатися ноотропні засоби.
Окреме місце в лікуванні цього захворювання займає психотерапія з мультимодальних підходом — здійснюється комплексне лікування з елементами сімейної, індивідуальної і поведінкової терапії.
Слід розуміти, що ефективність лікування такого захворювання у дитини буде залежати не тільки від призначеної лікарями терапії, але й від психоемоційної обстановки в родині. Малюка слід захистити від стресів, моральних травм і нервового перенапруження.
Крім конкретного індивідуального курсу лікування, слід брати до уваги і такі загальні рекомендації:
- як можна більше приділяти уваги дитині — розмовляти з ним, проводити час за розвиваючими іграми;
- обов’язкові щоденні прогулянки на свіжому повітрі;
- поступова соціальна адаптація в суспільстві — спілкування та ігри з дітьми, відвідування дитячих закладів для навчання і розвитку.
Лікування цього захворювання може тривати як кілька місяців, так і декілька років.
Прогноз і можливі ускладнення
Прогноз буде залежати від форми і стадії розвитку недуги. Що стосується ускладнень, то на тлі мутизма можливий розвиток таких соціальних порушень:
- трудової і соціальної дезадаптації через відсутність мовлення;
- розвиток психологічних захворювань, комплексів;
- соціофобія.
Профілактика
Цілеспрямованих методів профілактики, на жаль, немає. Однак звести до мінімуму ризик розвитку такого захворювання у дитини можна, якщо застосовувати на практиці наступне:
- виняток психологічних травм, стресів, напруженої емоційної обстановки;
- ведення здорового способу життя з того моменту, як батьки вирішили зачати дитину і під час виношування малюка;
- щоденні прогулянки з дитиною, активні, розвиваючі ігри;
- достатню кількість уваги з боку батьків;
- дотримання режиму дня, правильне харчування.
При перших же симптомах потрібно звертатися до лікаря, а не ігнорувати проблему або намагатися вирішити її самостійно.
