Метроэндометрит: симптоми і лікування

625

Метроэндометрит – жіноче захворювання, що характеризується запальним процесом, що вражає слизову оболонку (ендометрій) і шар м’язової тканини (міометрій) матки. Запалення найчастіше носить інфекційний характер (причиною інфекції може стати попадання в матку стрептококової, стафілококової, туберкульозної або кишкової палички), але іноді вона може виникати після пологів, вагітності, яка закінчується викиднем, абортів або встановлення спіралі, що перешкоджає зачаттю.

Етіологія і різновиди захворювання

Як вже було сказано, метроэндометрит, виникає на тлі інфекційного ураження матки патогенними мікроорганізмами, які стають причиною розвитку інфекційних процесів на її слизовій оболонці (ендометрії). Лікарі виділяють дві групи патогенних бактерій, які можуть стати причиною розвитку хвороби:

  • специфічні (хламідії, гонококові палички, герпетична інфекція);
  • неспецифічні (кишкова або стрептококові палички, клебсибела).

Згідно такої класифікації, метроэндометрит прийнято розділяти на специфічний і, відповідно, неспецифічний, різниця між двома підвидами цього захворювання полягає в симптомах і підходах до лікування (ефективність антибактеріальної терапії залежить від правильно визначеного збудника). Варто розуміти, що запалення починає розвиватися не тільки на тлі інфекційного ураження організму патогенними бактеріями або вірусами, а й з причини зниження активності (або повної відсутності) механізмів захисту порожнини матки, яке виникає в результаті «злущення» епітеліальної тканини маткових труб під час менструації, порушення балансу піхвової мікрофлори, появи специфічних імуноглобулінів у статевих шляхах і так далі.

Шляхи потрапляння мікроорганізмів в матку теж можуть бути різними. Якщо вірити статистиці, то найбільш частою причиною розвитку гострого метроендометриту є попадання інфекції в маткову порожнину висхідним (з нижніх відділів статевих органів) або гематогенним (через кров) шляхом, а хронічного – лімфогенним.

Фактори ризику

До сприяючих чинників розвитку хвороби відносять наявність внутрішньоматкових спіралей, вагітність (під час виношування дитини активність імунної системи знижується), часті зондування та діагностичні вискоблювання маткової порожнини, аборти. Післяпологовий метроэндометрит часто виникає через недотримання правил особистої гігієни статевих органів або раннього початку статевого життя, вести яку до повного загоєння слизової оболонки матки (1-3 місяці, залежно від того, як проходили вагітність і пологи) заборонено.

Основні симптоми захворювання

Метроэндометрит: симптоми і лікування
Хронічний метроэндометрит

Клінічні прояви захворювання залежать від характеру запального процесу і причини його розвитку. На самому початку хвороби, жінки з підозрою на метроэндометрит (незалежно від характеру його перебігу) скаржаться на тупі, ниючі болі, локалізовані в нижній частині живота, апатичний стан (відсутність апетиту, сонливість), збої в менструальному циклі (занадто рясні або, навпаки, короткі менструації, «мажуть» кров’янисті виділення в середині менструального циклу), симптоми інфекційної інтоксикації організму (блювання, нудота). Згодом під час гінекологічного огляду піхви, лікар відзначає збільшення матки, зміна її форми (при відсутності адекватного лікування вона набуває кулясту форму) і болючість при пальпації.

Гострий метроэндометрит, як правило, розвивається через 3-4 дні після внутрішньоматкових втручань (переривання вагітності, пологів, установки спіралі). Він характеризується різким підвищенням температури тіла, болем в області лобка, що може віддавати в крижі і появою гнійних кров’янистих виділень з піхви, мають гнильний запах.

Що стосується симптомів, які супроводжують хронічний метроэндометрит, то до них відносять маткові кровотечі, помітне збільшення матки і виражений больовий синдром при натисканні на цю область. Крім того, розповідаючи про хронічний метроэндометрит, лікарі кажуть, що непрямим симптомом його прояви вважається порушення роботи репродуктивної системи жінки (зриви вагітності на різних термінах, підозра на безпліддя), так що лікуванням цієї хвороби рекомендується займатися при перших же ознаках її появи.

Методи діагностики

Метроэндометрит: симптоми і лікування
Діагностика метроендометриту

Перед початком лікування захворювання лікарі проводять його діагностику, яка в основному не представляє ніякої праці. Діагноз ставлять на підставі гінекологічного огляду матки і піхви, ультразвукового дослідження і клінічних аналізів крові, що дозволяють визначити збудника інфекції. У тих випадках, коли симптоми метроендометриту не мають чіткого характеру і лікаря виникають підозри щодо розвитку іншого захворювання, що супроводжується схожими ознаками, жінці проводять діагностичне вишкрібання маткової полоти і біопсію тканин ендометрію.

Як лікувати?

Хворі з підозрою на метроэндометрит підлягають терміновій госпіталізації (особливо в тому випадку, якщо запалення має гострий характер і виникає після вагітності), тому що відсутність адекватного лікування одного з таких симптомів хвороби, як маткова кровотеча, що загрожує летальним результатом. Лікарі прописують пацієнтам постільний режим, прикладання холодних компресів до низу живота і дієту. Якщо запальний процес виникає після вагітності, що закінчується викиднем, лікарі обов’язково прописують жінці внутрішньоматковий лаваж – промивання маткової порожнини розчином антисептичних засобів, з метою видалення кров’яних згустків, що викликають запалення, припинення процесів розмноження патогенних мікроорганізмів, та стимуляції скоротливої активності міометрію.

Основні принципи медикаментозної терапії

Враховуючи те, що метроэндометрит є інфекційним захворюванням, його лікування починається з прийому протимікробних препаратів — антибіотиків широкого спектру дії і сульфаніламідів, і ліків, купирующих больовий синдром (з цією метою лікарі прописують застосування вагінальних супозиторіїв, до складу яких входять анестезуючі компоненти). При появі маткових кровотеч призначається аскорбінова кислота або прийом препарату «Вікасол».

Лікування метроендометриту хронічного характеру складається з фізіотерапевтичних процедур: світлотерапія, грязелікування, електрофорез, відвідування санаторіїв лікувального типу.

Можливо терапія народними засобами?

Самолікування цього захворювання вкрай небезпечно, так як відсутність антибактеріальної та гемостатичної (при маткових кровотечах) терапії може призвести до розвитку серйозних ускладнень, але іноді (в періоди затихання запального процесу) лікарі рекомендують хворим робити спринцювання розчинами ромашки, кропиви, липового цвіту або шавлії (рослини мають бактеріостатичну, протизапальну і кровоспинну ефектом).

Прогноз лікування хвороби в більшості випадків сприятливий, проте починати терапію необхідно якомога раніше, тому що у зворотному випадку запальний процес може перейти на навколишні органи, що загрожує розвитком сепсису, або сильно порушити скоротливу активність матки.