Манія величі (марення величі, мегаломанія) – психічний розлад, що виражається в крайньому перебільшенні своєї значущості або значимості своїх вчинків, поглядів, здібностей і т. д. Такий стан може бути симптомом багатьох психічних порушень. Причому сама людина заперечує той факт, що з ним щось не в порядку, вважаючи, що оточуючі його люди повинні цінувати його і прислухатися до його думки. Саме тому манія величі ніколи не діагностується при самостійному зверненні особи до лікаря – звичайно, таких людей до фахівців приводять родичі, які втомилися жити в атмосфері постійної перебільшення дійсності і фантазійної реальності.
Слід сказати, що страждають від такого психічного порушення, як манія величі, переважно чоловіки, хоча і жінки іноді схильні до виникнення цієї недуги. У них же він проявляється у змащеній формі і часто приймає вигляд еротоманія – впевненості в тому, що до неї пристрасною любов’ю палає якась знаменита особистість (політик, співак, актор і т. д.).
З медичної точки зору манія величі — це не зовсім коректне назва даної патології. Захворювання має і інші назви – мегаломанія або марення величі, що більш точно підходить для опису даного психічного порушення, адже манія величі може і не бути реальною психологічною проблемою, якщо стан людини при такому розладі не суперечить соціальним і моральним нормам. Наприклад, людину, яка знає толк у своїй справі, і прагне до досягнення вищих ступенів майстерності в ньому, також можуть звинуватити в манії величі, але це зовсім не означатиме, що у нього є психологічні проблеми. У той же час марення величі або мегаломанія проявляється в тому, що людина приписує собі неіснуючі заслуги і завищує значення незначних речей і вчинків.
Стадії
Існують три стадії такого психологічного розладу, як мегаломанія. На першій стадії людина намагається виділитися серед оточуючих, демонструючи їм свою значимість і доводячи важливість своїх ідей або вчинків. Це найбезпечніша стадія, яка по мірі прогресування патології приймає агресивні форми, особливо у чоловіків.
Друга стадія такого порушення, як манія величі, характеризується наростанням симптомів і вираженими клінічними проявами. А на третій стадії відбувається, навпаки, регрес захворювання – людина відчуває спустошеність, незатребуваність і непотрібність. Часто на третій стадії виникає депресія, і людина може спробувати покінчити життя самогубством. Крім того, третя стадія патологічного розладу може характеризуватися розвитком слабоумства.
Причини
Ознаки такої патології, як марення величі, не є виявом окремого захворювання, оскільки воно саме по собі є симптомом психічного розладу. Однак існують сприятливі фактори, наявність яких провокує у людей цей розлад. До сприяючих чинників належать:
- травми голови;
- неврози і психози різного генезу;
- шизофренія;
- генетична схильність до психічних порушень;
- сифіліс в анамнезі;
- моральні травми в дитячому віці.
Сприятливі фактори манії величі
Крім того, люди з завищеною самооцінкою схильні вірогідність розвитку такого психічного порушення, як манія величі, що може статися при певних умовах. Наприклад, коли завищена самооцінка дитини заохочується батьками і ще більш завищується – в таких випадках дитина може подумати, що він краще за всіх, що не буде відповідати дійсності.
Симптоми
Основною ознакою такого розладу, як мегаломанія, є надмірна концентрація уваги на власному «я» і своїй думці. Люди з цим психічним порушенням вважають себе найкрасивішими, найрозумнішими, чарівними, важливими, незамінними і т. д. Вони вимагають, щоб оточуючі захоплювалися ними і проявляли свою повагу, аж до раболепства. Якщо ж вони не отримують належної уваги, у них може виникнути агресія, спрямована на людей, що часто призводить до фізичного насильства.
Іноді ознаки такого порушення, як манія величі, можуть бути стертими, тим не менш людина веде себе вкрай дивно, що дозволяє оточуючим запідозрити у нього психічне порушення.
Існують певні симптоми манії величі, які властиві всім людям, що страждають даним порушенням. До таких симптомів належать:
- регулярні перепади настрою від ейфорії до вираженої депресії;
- нездатність сприймати критику на свою адресу;
- нездатність сприймати чужу думку, аж до повного заперечення можливості існування альтернативних думок;
- підвищена активність;
- безсоння, пов’язана з підвищеною активністю або ж безліччю ідей і думок.
Коли захворювання протікає без лікування тривалий час, розвивається депресія і виснаження. Пацієнти в такому стані можуть бути схильними до суїцидів.
Діагностика
Щоб встановити порушення та причини, лікарю слід опитати пацієнта та його родичів, що дозволить отримати повне уявлення про початок хвороби і характер її течії. Також лікарю важливо дізнатися анамнез життя пацієнта, і встановити, страждав він якимись психічними порушеннями, та чи психічні відхилення у його родичів у минулому. До групи ризику входять люди, що страждають алкоголізмом або наркоманією, люди, які перенесли в минулому сифіліс, або мають в анамнезі психічні розлади.
Лікування
Манія величі не лікується, оскільки не є патологією сама по собі, а лише представляє собою ознака психічного захворювання. Тому лікування повинно полягати в лікуванні основного психічного розладу, а також в усуненні симптомів такого порушення, як мегаломанія. Зокрема, при агресії, пацієнтам призначають транквілізатори, а при депресивних станах, навпаки, нейролептики.
Специфічна психотерапія також дозволяє знизити гостроту проявів даного психічного порушення. Але у деяких важких випадках, на стадії вираженої клінічної симптоматики або на стадії регресії з вираженим виснаженням і депресією, людям показане лікування в умовах стаціонару.
