Лімфаденіт у дітей – це захворювання, при якому відбувається запальне ураження лімфатичних вузлів в незалежності від місця їх локалізації. Патологія завжди виступає в якості вторинного недуги, це означає, що є відповіддю організму на інші процеси, що протікають у ньому.
Зміна обсягів лімфовузлів може бути спровокований негативним впливом хвороботворних бактерій або неспроможністю імунної системи. Однак в переважній більшості ситуацій викликається запаленням ЛОР-органів, зубощелепної системи або протіканням недуг крові.
Крім видимого збільшення ураженого сегмента, клінічну картину становить больовий синдром, почервоніння і набряклість, різке погіршення стану дитини і лихоманка.
Діагностика здійснюється за допомогою лабораторно-інструментальних обстежень, а також спирається на дані, отримані під час об’єктивного фізикального огляду пацієнта.
Вилікувати хворобу можна за допомогою консервативних, так і хірургічних методик – тактика і обсяги терапії диктуються локалізацією хворих лімфовузлів і тяжкістю перебігу патологічного процесу.
Міжнародний класифікатор захворювань виділяє для такої недуги кілька значень, що відрізняються за його домівок і збудника. Таким чином, шийний лімфаденіт у дітей має код за МКХ-10 – I 04.0, запалення лімфатичних вузлів тулуба – I04.1, верхніх кінцівок – I04.2, нижніх кінцівок – I04.3, з локалізацією в інших зонах – I04.8, неуточнений лімфаденіт – I04.9. Брижових лімфаденіт має шифр – I88.0, хронічний – I88.1, неспецифічні типи – I88.8, неспецифічний неуточнений – I88.9.
Етіологія
Широка поширеність такої хвороби серед дітей обумовлюється тим, що період становлення лімфатичної системи триває до 10 років. До досягнення цього віку дитина вкрай високо чутливий до впливу широкого спектру інфекційних агентів, що також відбувається на тлі неспроможності імунітету.
Варто відзначити, що лімфовузли, виступають в якості складової частини імунного захисту, чого залучаються практично в кожен хвороботворний процес, що формується в людському організмі.
Найбільш часто викликають запалення лімфовузлів:
- стрептококи;
- стафілококи;
- вірус Епштейна-Барр.
Проникнути в ту чи іншу області такі хвороботворні бактерії можуть:
- з током лімфи;
- контактним шляхом;
- з кровотоком.
Приблизно в 70% випадків виникненню хвороби сприяють:
- тонзиліт і отит;
- ангіна і синусит;
- фурункули і екзема;
- гнійні рани і піодермія;
- стоматит та ГРВІ;
- скарлатина і дифтерія;
- грип і паротит;
- вітряна віспа та кір;
- краснуха і феліноз.
У дітей, вік яких складає більше 6 років, запальне ураження лімфатичної системи формується на тлі:
- токсоплазмозу та туберкульозу;
- мононуклеозу;
- бруцельозу і актиномікозу;
- сифілісу і остеомієліту;
- карієсу і пульпіту;
- періодонтиту та інших стоматологічних хвороб.
Вкрай рідко в якості причини лімфаденіту у дітей можуть виступати:
- лейкоз будь-якого характеру протікання;
- формування лімфосаркоми;
- системний червоний вовчак;
- лімфогранулематоз;
- нейробластоми і рабдоміосаркоми;
- ревматоїдний артрит;
- безпосереднє травмування лімфатичних вузлів;
- хвороба Кавасакі;
- хронічні патології ШКТ.
Крім цього, патологічний процес може бути запущений передозуванням лікарськими препаратами.
Класифікація
Грунтуючись на локалізації запального процесу, розрізняють такі форми недуги:
- регіональний;
- генералізований.
Регіональне ураження лімфатичних вузлів ділиться на:
- лімфаденіт шиї – одна з найбільш поширених різновидів хвороби;
- паховий лімфаденіт у дітей;
- підщелепної лімфаденіт;
- пахвинний лімфаденіт;
- мезентеральный лімфаденіт – у таких випадках спостерігається запальне ураження брижі.
Класифікація за етіологічним фактором передбачає існування таких різновидів недуги:
- одонтогенний, тобто пов’язаний із захворюваннями зубощелепної системи;
- неодонтогенный;
- інфекційний;
- туберкульозний лімфаденіт у дітей;
- медикаментозний;
- онкологічний.
Види патології за варіантом перебігу:
- гострий лімфаденіт у дитини – з моменту появи перших ознак до повного лікування триває 2 тижні;
- підгострий лімфаденіт у дітей – протікає від 2 тижнів до місяця;
- хронічний лімфаденіт у дітей – є таким, якщо клінічні ознаки недуги зберігаються довше 1 місяця. У таких ситуаціях спостерігається хвилеподібний перебіг з чергуванням фаз загострення та ремісії;
- реактивний лімфаденіт у дитини – при цьому запалення і симптоматика розвивається приблизно за кілька годин.
Щодо змін, які проходять в лімфатичних залозах, виділяють:
- серозний або інфільтраційної лімфаденіт;
- гнійний лімфаденіт;
- некротичний лімфаденіт, приводить до розплавлення ураженого сегмента;
- аденофлегмона.
Симптоматика
Розташування лімфовузлів
В переважній більшості ситуацій спостерігається запалення таких лімфатичних вузлів:
- на шиї;
- підщелепних як з одного, так і з обох сторін.
В кілька разів рідше в патологію залучаються:
- привушні лімфовузли;
- потиличні лімфатичні вузли;
- щічні лімфовузли;
- лімфатичні вузли, розташовані за вухом.
Найбільш рідко запалюються лімфовузли в області:
- пахвових западин;
- паху.
Серозна стадія хвороби, що триває з 1 по 3 добу початку розвитку запального процесу виражається в таких ознаках:
- значне збільшення в обсягах тих чи інших лімфовузлів;
- виникнення больового синдрому під час пальпації ураженого сегмента;
- втрата їх рухливості – на такому етапі протікання спостерігається досить рідко;
- незначне зростання температури.
Шкірна реакція відсутня, а загальний стан дитини не змінено.
При переході гострої форми лімфаденіту у гнійний тип, а це відбувається на 3-6 добу перебігу недуги, до вищевказаної клінічній картині додаються:
- озноб і пропасниця;
- інтенсивні головні болі;
- сильна слабкість;
- розлад сну;
- повна відраза до їжі;
- больові відчуття стріляє або тягнучого;
- місцеве почервоніння і набряклість шкірного покриву;
- формування аденофлегмоны з виникненням ділянок флуктуації.
Симптоми хронічних лімфаденітів представлені:
- зміною обсягів лімфатичних вузлів в більшу сторону;
- обмеженням їх рухливості;
- щільною структурою, але без появи болів;
- приєднання нагноєння – спостерігається рідко;
- поступове руйнування і заміщення хворого лімфовузла грануляційною тканиною.
Вищевказану симптоматику доцільно відносити до лімфаденопатії будь-якої локалізації.
Запалений лімфовузол на шиї у дитини
Діагностика
Той фактор, що симптоми лімфаденіту у дітей досить яскраво виражені, не впливає на те, що встановлення правильного діагнозу має носити комплексний підхід. Це обумовлюється існуванням великої кількості факторів.
Перший крок діагностування включає в себе:
- вивчення клініцистом історії хвороби пацієнта – для можливого виявлення базового недуги;
- збір і аналіз життєвого анамнезу – для встановлення шляху проникнення патологічних агентів, які спровокували утворення запального процесу;
- огляд і пальпація схильних до запалення лімфатичних вузлів;
- детальний опитування хворого чи його батьків – для складання повної симптоматичної картини, а також для з’ясування ступеня вираженості ознак і тяжкості перебігу недуги.
Основу лабораторних діагностичних заходів складають:
- біохімічний і загальноклінічний аналіз крові;
- цитологічне і гістологічне вивчення невеликої частинки ураженого сегмента;
- бактеріальний посів запальної рідини, взятої під час інструментальних процедур.
Останній крок встановлення остаточного діагнозу – інструментальні обстеження, серед яких:
- пункція і біопсія лімфовузлів;
- рентгенографія та УЗД;
- КТ та МРТ.
Біопсія пахвового лімфовузла
Крім педіатра, повинен оглянути пацієнта:
- інфекціоніст;
- дитячий отоларинголог;
- гематолог;
- фтизіатр;
- хірург.
Диференціювати лімфаденіт у дитини слід від:
- злоякісних або доброякісних пухлин слинних залоз;
- метастазування раку;
- флегмони;
- пахової грижі, зазнала утисків;
- різних системних хвороб;
- широкого спектру уражень сполучної тканини.
Лікування
Тактика усунення хвороби підбирається індивідуально для кожного пацієнта, однак, перш за все, здійснюють ліквідацію базової патології – схему лікування складають за особистими свідченнями.
Консервативна терапія лімфаденіту включає в себе:
- прийом антибактеріальних засобів;
- введення десенсибилизирующие речовин;
- фізіотерапевтичні процедури – вплив сухого тепла або УВЧ;
- застосування місцевих лікарських препаратів, наприклад, «Мазь Вишневського»;
- загальнозміцнювальну і вітамінну терапію.
При неефективності вищевказаних методик або у випадках прогресування недуги до гнійної стадії вдаються до хірургічного лікування лімфаденіту. Операція може бути спрямована на:
- негайне розтин вогнища нагноєння;
- дренування або санацію;
- кюретаж ураженої області;
- висічення лімфатичного вузла.
Післяопераційне відновлення вимагає комплексної протизапальної та дезінтоксикаційної терапії.
Народний альтернативні засоби терапії не доцільно застосовувати при встановленні такого діагнозу.
Профілактика і прогноз
Для того щоб не допустити розвитку запального процесу в лімфовузлах використовуються загальні профілактичні заходи, до яких варто віднести:
- попередження травматичного або гнійного ураження шкірного покриву або слизових;
- постійне підвищення опірності імунної захисту організму;
- застосування лікарських препаратів лише після призначення клініциста, з суворим дотриманням добової дози і тривалості прийому;
- ранню діагностику, адекватне і повноцінне усунення будь-яких захворювань, зокрема хронічних, які можуть спровокувати появу лімфаденіту у дітей;
- регулярне проходження огляду у педіатра та інших дитячих спеціалістів.
Прогноз такої патології, за умови вчасно розпочатого лікування – сприятливий, вдається досягти повного одужання. При перетіканні запалення в хронічну форму висока ймовірність того, що нормальна тканина лімфовузлів піддасться заміщення на сполучну.
Формування ускладнень відбувається досить рідко – основними наслідками прийнято вважати сепсис і порушення лімфовідтоку, що також носить назву – лімфостаз. Для лімфаденіту не характерно малігнізація і летальний результат.
