Лихоманка Ласса – це вірусна інфекція, викликана однойменним вірусом. Найбільш поширена в країнах Африки. На інших континентах зустрічається вкрай рідко. Провокатором недуги виступає специфічний мікроорганізм, який найбільш часто проникає в людське тіло через травний тракт. Після інфікування він вражає життєво важливі внутрішні органи і кровоносні судини.
Клінічна картина неспецифічна, оскільки включає в себе зростання температурних показників, м’язові і суглобові болі, збільшення лімфатичних вузлів, розлад стільця і нудоту.
Діагностика грунтується на результатах лабораторних досліджень, і в обов’язковому порядку доповнюється інструментальними процедурами і маніпуляціями, проведеними особисто клініцистом.
Лікування носить тільки консервативний характер, засноване на пероральному прийомі та внутрішньовенному введенні лікарських речовин. Крім цього, показано дотримання спеціального раціону харчування.
Етіологія
Виникнення подібної інфекції сприяє проникнення в людський організм специфічного вірусу, який належить до родини Arenaviridae і роду Arenavirus.
На сьогоднішній день відомо 4 підтипу такого аренавируса.
Крім цього, такий патологічний мікроорганізм володіє наступними особливостями:
- розміри від 70 до 150 нанометрів;
- покритий ліпідною оболонкою;
- включає в себе РНК;
- протягом тривалого часу зберігає свою патогенність у зовнішньому середовищі;
- показує високу чутливість до впливу органічних розчинників.
Головним переносником виступають африканські щури, які виділяють збудника разом з каловими масами, уриною і слиною. В організмі таких дрібних гризунів мікроорганізми можуть розвиватися довічно, причому абсолютно безсимптомно.
Крім цього, джерелом хвороби виступає хворий, яким був поставлений діагноз «лихоманка Ласса»: протягом усього періоду протікання патології всі виділення людини є заразними.
Вхідними воротами найбільш часто служать:
- оболонки верхніх дихальних шляхів;
- ушкоджений шкірний покрив;
- кон’юнктива;
- ШКТ.
Механізм передачі такої інфекції може бути наступним:
- вдихання забрудненого повітря, що містить частинки вірусу;
- вживання всередину обсемененной їжі або води;
- контактування з предметами побуту, які були заражені щурами, проте, це можливо лише за умови порушення структурної цілісності шкірного покриву.
Також варто відзначити, що зафіксовані випадки зараження медичного персоналу, який використав заражені інструменти після здійснення хірургічного втручання або розтину трупів хворих таким захворюванням.
Після впровадження в організм, аренавирус збільшує свою чисельність і найбільш часто призводить до пошкодження:
- печінки;
- нирок;
- міокарда;
- органів травної системи;
- кровоносних судин.
Класифікація
Існує кілька варіантів перебігу недуги:
- Яскраво виражена форма – характерна для осіб із низькою поширеністю хвороби.
- Прихована форма – вважається найбільш поширеною різновидом течії серед жителів Африки. При цьому наголошується вираження мінімального набору клінічних ознак, що володіють слабкою ступенем інтенсивності. Геморагічний синдром і ускладнення в переважній більшості ситуацій відсутні.
Симптоматика
Локалізація висипань при лихоманки Ласса
Спираючись на механізми передачі прийнято говорити про інкубаційний період – це час з моменту потрапляння вірусу в організм і до виникнення клінічних ознак. В даному випадку він варіюється від 3 до 17 днів, але найчастіше становить 2 тижні.
Лихоманка Ласса відрізняється проявом наступних симптомів:
- поступове наростання лихоманки;
- слабкість і загальне нездужання;
- м’язові і суглобові болі;
- кон’юнктивіт;
- мігрень;
- поява больових відчуттів в області грудей, живота і спини;
- нудота і рясна блювота;
- розлад акту дефекації – виражається в водянистої діареї, що в сукупності з частими блювотними позивами дуже швидко призводить до дегідратації;
- носові, маткові і внутрішні крововиливи;
- висипання за типом кропив’янки, зокрема, плямисто-папульозного, петехиального і еритематозного характеру;
- судомні напади;
- напади втрати свідомості;
- сухість шкірних покривів і слизових оболонок;
- зміна обсягів шийних лімфатичних вузлів в більшу сторону;
- гепатомегалія;
- порушення серцевого ритму;
- зниження показників кров’яного тонусу;
- астенічний синдром;
- зниження гостроти слуху;
- почервоніння горла.
Особливо тяжкий перебіг інфекції спостерігається у представниць жіночої статі в період виношування дитини і у дітей, які не досягли 2 років. У таких випадках вкрай висока ймовірність розвитку небезпечних для життя ускладнень.
Варто відзначити, що при інфікуванні жінки, що знаходиться в положенні, негайно здійснюють штучне переривання вагітності.
Діагностика
Основними критеріями, які допомагають поставити правильний діагноз є поєднання лихоманки, яка не піддається медикаментозній терапії, геморагічного синдрому і висипань.
Тим не менше для встановлення факту протікання саме цієї інфекції потрібне проведення широкого спектру лабораторно-інструментального обстеження хворого, а також здійснення інфекціоністом таких маніпуляцій:
- вивчення історії хвороби для виявлення протікання супутніх недуг, які можуть призвести до більш швидкого розвитку ускладнень;
- збір і аналіз життєвого анамнезу – це допомагає з’ясувати механізм проникнення патологічного агента, а також враховується інформація про відвідування країн з високою поширеністю такої патології;
- оцінка стану шкірних покривів і слизових оболонок;
- вимірювання значень кров’яного тиску, серцевого ритму і температури;
- детальне опитування пацієнта – для визначення ступеня тяжкості перебігу захворювання.
Серед лабораторних тестів найбільш інформативними виступають:
- загальноклінічний аналіз крові;
- ПЛР-тести;
- біохімія крові;
- загальний аналіз урини;
- ИФВ і РНГА;
- РНІФ і РСК;
- бактеріальний посів всіх біологічних рідин;
- мікроскопічне вивчення калових мас.
Що стосується інструментальних процедур, то в даному випадку вони обмежуються проведенням:
- рентгенографії легень;
- пункція;
- ультрасонографії черевної порожнини;
- ЕКГ;
- КТ та МРТ.
КТ і МРТ
Лихоманка Ласса повинна бути диференційована від багатьох інфекційних патологій, наприклад:
- дифтерія та кір;
- атипова пневмонія;
- малярія;
- герпетична ангіна;
- черевний тиф.
Варто відзначити, що крім інфекціоніста, в діагностиці беруть участь:
- пульмонолог;
- гастроентеролог;
- невролог;
- нефролог;
- педіатр;
- акушер-гінеколог.
Лікування
Підтвердження протікання такої інфекції – це пряме показання до госпіталізації пацієнта. Незважаючи на це лікування проводиться тільки за допомогою консервативних терапевтичних методик.
Основу терапії становить застосування лікарських препаратів, серед яких:
- антибактеріальні речовини;
- жарознижуючі засоби;
- знеболюючі медикаменти;
- введення сольових розчинів і глюкози;
- вітамінно-мінеральні комплекси;
- ліки для купірування іншої симптоматики;
- імуномодулятори.
Крім цього, лікування в обов’язковому порядку повинно включати в себе:
- строгий постільний режим;
- вживання тільки напіврідкої і легкозасвоюваній їжі;
- введення донорської плазми крові;
- гемодіаліз;
- переливання донорських тромбоцитів.
Можливі ускладнення
Навіть при своєчасно розпочатої терапії не виключається ймовірність розвитку таких наслідків:
- поліорганна недостатність;
- великі внутрішні крововиливи;
- міокардит та пневмонія;
- енцефаліт і набряк легень;
- гепатит і асцит;
- увеїт і орхіт;
- повна глухота і облисіння;
- ниркова недостатність;
- коматозний стан;
- гіповолемічний шок;
- внутрішньоутробна загибель плода або материнська смертність.
Профілактика і прогноз
Специфічні профілактичні заходи спрямовані на знищення переносників аренавируса і виключення контактів з хворими особами. Крім цього, заходи, що попереджають розвиток подібного недуги, спрямовані на:
- вживання в їжу тільки очищеної води, ретельно вимитих і термічно оброблених продуктів;
- уникання відвідувань неблагополучних територій з широкою поширеністю такої хвороби;
- використання індивідуальних засобів захисту під час догляду за хворими;
- прийом противірусних речовин – показано особам, що контактували з пацієнтами;
- постійне зміцнення імунної системи;
- регулярне проходження повного обстеження в медичному закладі.
Лихоманка Ласса має вкрай серйозним прогнозом, оскільки навіть при ранній госпіталізації та лікування смертність становить 15%. Всі хворі підлягають суворої ізоляції протягом 30 діб з моменту появи перших симптомів. Що стосується контактуючих осіб, то їм показаний прийом вищеописаних ліків протягом 17 днів, оскільки це максимальна тривалість періоду інкубації.
Крім цього, високі ризики формування зазначених ускладнень, які також несуть загрозу для життя людини. Найбільш часто геморагічна лихоманка Ласса провокує смертельний результат у маленьких дітей, ослаблених пацієнтів та вагітних жінок.
