Короста є заразним шкірним захворюванням, провоцируемым коростяним кліщем. Короста, симптоми якої виявляються у вигляді інтенсивного свербіння і специфічної висипки, також нерідко поєднується з появою на шкірі вторинної форми гнійних елементів. Вони, в свою чергу, утворюються на шкірі в результаті інфікування, актуальному при розчісуванні шкіри під час свербежу.
Загальний опис
Коростяний кліщ, який є збудником захворювання, належить до класу арахнід (павукоподібні). Довжина самок становить близько 0,5 мм, при цьому вони практично вдвічі більше, ніж самці. Спаровуються паразити безпосередньо на поверхні шкірного покриву, після чого самці гинуть (що стосується тривалості життя самок, то вона становить близько місяця).
Запліднені самки вражають роговий шар шкіри – саме тут вони роблять коростяні ходи, в яких відкладають яйця (по 2-4 штуки). З цих яєць пізніше вилуплюються личинки, які проходять декілька основних стадій розвитку, після чого вони стають дорослими особинами. Окремо зазначимо, що кератин шкіри розчиняється паразитами за рахунок ферментів, що входять до складу їхньої слини. У загальному плані креатин являє собою фібрилярні білки, що володіють значним ступенем міцності, за рахунок властивих їм особливостей забезпечується захисна функція, гнучкість та інші характеристики волосся, нігтів і шкіри. Відповідно, за рахунок його руйнування і стає можливим утворення коростяних ходів.
Після вилуплення личинки приступають до самостійного формування коростяних ходів у межах верхнього шару шкірного покриву. Далі, через 3-4 дні, вони починають линяти, перетворюючись тим самим в протонимф. Чергова линька в період наступних 2-5 днів перетворює їх у телеонимф, які в кінцевому підсумку, через 5-6 днів, розвиваються або в дорослу самку чи самця. Відповідно, тривалість періоду формування кліща складає близько двох тижнів.
Між тим, заразність кліщем можлива на будь-якому з етапів його розвитку, незважаючи на переважну тенденцію до передачі в основному дорослих запліднених самок.
В рамках денного часу кліщі не проявляють активності. Відповідно, риття коростяних ходів відбувається у вечірній час, за рахунок чого саме в цей час посилюється основний прояв корости – свербіж. У нічний час самки переповзають на поверхню шкірного покриву, де відбувається спарювання і подальше їх переміщення до інших ділянок тіла. Що примітно, переміщення вздовж поверхні теплого шкірного покриву здійснюється ними з приблизною швидкістю 2,5 сантиметра на хвилину, і саме в цей час створюється найбільш сприятлива для зараження ситуація.
Життя, як і розмноження коростяного кліща, можлива тільки при його знаходженні в рамках шкірного покриву. За приблизними даними при відсутності лікування в період трьох місяців забезпечується грунт для вирощування пацієнтом на собі не менше ніж 150 млн. особин паразитів.
Як читач вже зміг, ймовірно, зрозуміти, перебуваючи на шкірі самці, самки і личинки не тільки стають причиною виникнення свербежу, але і розчісування. В якості основних причин, на тлі яких можна заразитися коростяним кліщем, розглядаються антисанітарія, безпосередній контакт із зараженим людиною, порушення загальноприйнятих санітарно-гігієнічних норм. Щодо зазначеного контакту з людиною важливо зберігати пильність навіть у тому випадку, коли підтвердження захворювання немає, а є лише певні припущення на його рахунок (на підставі специфічних проявів). Окремо слід виділити і те, що в якості предрасполагающего фактора для корости розглядається і наявність у людини цукрового діабету.
Короста: симптоми (фото 1)
Короста: симптоми (фото 2)
Особливості клінічної картини захворювання
Симптоматика корости обумовлюється виникає з боку організму імуно-алергічною реакцією на адресу продуктів життєдіяльності паразитів. Основу для такої реакції визначає сенсибілізація – поступова вироблення підвищеної чутливості організму до алергенів (впливає чинникам, в даному випадку до зазначених паразитів). Симптоматика з’являється після сенсибілізації, і саме це пояснює тривалий безсимптомний перебіг захворювання (близько чотирьох тижнів), передує появі перших ознак, на нього вказують і свідчить про первинній формі зараження. Якщо розглядається випадок повторного зараження коростою, то тут реакція на дію збудника наголошується в межах доби після цього. Між тим, повторне зараження дещо ускладнюється, що пояснюється розвитком в організмі захисного імунітету. Якщо ж повторне зараження все-таки відбулося, то на тілі виявляється значно меншу кількість паразитів.
Що стосується такого прояву як свербіж при корості, то він є результатом алергічної реакції, відповідної IV типу, тобто гіперчутливістю, що виявляється за сповільненого сценарієм. Як можна зрозуміти, виробляється така реакція щодо екскрементів паразитів, їх яєць і слини. У частих випадках спровоковані сверблячкою расчеси стають, як спочатку нами відзначено, причиною приєднання до картини захворювання бактеріальної мікрофлори, в якості якої виступають стрептококи і стафілококи, в результаті чого в кінцевому підсумку з’являються гнійнички. Відповідно, висип, що виникає при корості, є поліморфною, що визначає приєднання до неї інших елементів у цілому не належать до основного захворювання.
Що примітно, при вивченні звичайної побутової пилу, в якій містяться побутові мікроскопічні кліщі, що харчуються епітелієм людей, виявляються ті ж самі алергени, причому вони виступають в якості основи такої пилу.
Коростяний кліщ: фото (скупчення на шкірі)
Короста: симптоми
Практично у всіх випадках зараження даним захворюванням передує тривалий безпосередній контакт здорової шкіри з шкірою зараженій. Короста у дітей у багатьох випадках розвивається при зараженні від хворих батьків, а також у колективах, в рамках яких передбачені й іншого типу шляхи передачі (ігри, спорт тощо).
Короста у дітей: прояв висипки
Незважаючи на той факт, що в умовах багатьох посібників підтримуються в реалізації застарілі зараз відомості, що стосуються передачі збудника за допомогою використання заражених побутових предметів (постільну білизну, предмети вжитку тощо), фахівці все-таки розглядають такий варіант зараження як найменш імовірний варіант. Як виняток може розглядатися в такому разі хіба що норвезька короста, при якій тіло хворої людини уражається кількістю кліщів, що обчислюється у кілька мільйонів їх одиниць.
Норвезька короста (фото 1)
В підтвердження варіанту, що стосується прямої передачі колись був проведений експеримент. В ході нього 272 спроби зараження коростою при укладанні добровольців в ліжко після підняття з неї хворого на коросту лише у 4 осіб згодом було діагностовано захворювання на тлі такого зараження.
Розглянуті особливості, актуальні для передачі паразита, полягають у таких біологічних його якостях:
- коростяний кліщ не проявляє активності в денний час; самки виповзають на шкіру, як уже розглянуто, тільки до вечора і до ночі;
- щоб проникнути в шкіру, кліща потрібно приблизно півгодини;
- кліщ, опиняючись в умовах зовнішнього середовища, досить швидко гине (так, загибель відбувається в умовах 40-80%-ної вологості при температурі близько 21 градуси в межах найближчих 24-36 годин; чим нижча вологість і чим тепліше, тим це відбувається швидше, більше того, ще раніше в таких умовах відбувається втрата ним активності).
В теперішній час все частіше короста розглядається поряд з тими захворюваннями, чия передача відбувається статевим шляхом, наприклад, поряд з тим же фтириазом (це не що інше, як лобкові воші). При цьому важливою особливістю корости є не стільки сам акт злягання (коїтус), скільки зіткнення тіл в ліжку, що веде до зараження.
Важливо враховувати й те, що коростяні кліщі у тварин (собаки, кішки тощо) також можуть опинитися на шкірі людини при контакті. Між тим, в даному варіанті немає тих умов, які підходили б для їх подальшого існування, бо відбувається досить швидка їх загибель. Супутніми їх потрапляння на шкіру проявами можуть бути висип і свербіж, які дуже скоро проходять навіть без лікування, якщо, звичайно, дотримана умова подальшого їх недопущення.
Отже, зупинимося на тому, в чому саме полягають ознаки корости та інші її особливості.
Тривалість перебігу інкубаційного періоду (часовий проміжок між попаданням паразита на шкіру і проявом симптоматики, супутньої корості) становить від 7 до 14 днів. Характерним, хоча і не завжди обов’язковим симптомом захворювання, є свербіж. Посилюється він, як зрозуміло з вже розглянутих особливостей, у вечірній і нічний час.
Крім цього на шкірі починають з’являтися узелково-пухирчасті парні висипання, сосредотачиваемые в області найбільш улюблених паразитами місць. Коростяні ходи мають вигляд слабко виражених смужок, кілька піднесених над рівнем шкірного покриву, ці смужки можна порівняти з зигзагоподібної або прямолінійного ниточкою на шкірі. У багатьох випадках завершення такого ходу відзначається формуванням прозорого бульбашки, через який можна розглянути точку білого кольору – власне тіло паразита. В деяких варіантах перебігу захворювання коростяні ходи не виявляються – відповідно, так проявляється короста без ходів.
У тих місцях, де був проведений укус, з’являються невеликі в розмірах вузлики (аналогічні зернятка проса і трохи більше), ці вузлики при розчухуванні починають покриватися кров’янистими кірками. При первинній висипки утворюються дрібні еритематозні папули (опуклість, вузлик), вони, в свою чергу, можуть бути по зосередженню або розсіяними або, навпаки, зливаються і множинними. Поступово папули можуть трансформуватися в пухирчаста або, що рідше, в буллезную висип. Ступінь вираженості прояви висипу не пов’язана із загальною кількістю паразитів. Її обумовлює, насамперед, алергічна реакція, що виникає в адресу на актуальні продукти життєдіяльності паразитів.
Із-за того що шкіра постійно підлягає ураження при свербінні, перебіг захворювання у багатьох випадках має ускладнений характер з-за приєднання гнійничкової інфекції, а також із-за розвитку екзематозного процесу.
Що стосується вже зазначених улюблених паразитами областей їх локалізації, то це, насамперед, кисті рук (особливо бічні пальцеві поверхні і складки між пальцями), складки на згинах плеча і передпліччя, область сосків (особливо це актуально при корості у жінок), шкіра в області статевого члена (відповідно у чоловіків), а також область підколінних западин і стегон, живіт (область пупка). Короста у маленьких дітей особливо проявляється в такому улюбленому місці для паразитів, як підошви, личко, а в деяких випадках ураження підлягає і волосиста частина голови.
В полегшенні постановки діагнозу розглядаються такі характерні прояви захворювання, як симптом Арді (поява пустул в поєднанні з гнійними кірочками в області ліктів, а також у їх кола), симптом Міхаеліса (поява кров’янистих кірочок з висипаннями в області міжсідничної складки при їх переході до області крижів), симптом Горчакова (поява кров’янистих кірочок в області ліктів, а також в їх окружності) і симптом Сезарі (виявлення ходів з характерним їх піднесенням при обмацуванні).
Таким чином, свербіж, висип і видимі коростяні ходи – саме ці ознаки корости розглядаються в якості основних складових її симптоматичного прояви.
Короста охайних: симптоми
Існує так звана короста охайних, симптоми якої виявляються з мінімальним ступенем вираженості і інтенсивності. Так, висипань при ній з’являється значно менше, ніж у звичайному варіанті захворювання, вони не дуже помітні, а свербіж, традиційно виникає в нічний час, тут турбує хворих менше. Також дану форму можна визначити як короста інкогніто.
Вузликова короста: симптоми
Симптоми корости у людини при такій її формі, а це вузликова короста, проявляються в результаті специфічної імунної відповіді. Основне її клінічне прояв полягає у формуванні під ходами червоно-коричневих вузликів. Області висипання таких вузликів цілком типові для корости. Сама ця форма характеризується власною резистентністю (опором) на адресу специфічної терапії з причини того, що щільні кірки пригнічують який чиниться препаратами, в її рамках застосовуються, вплив.
Коркова короста: симптоми
Наступна, коркова короста (або норвезька короста). Діагностується досить рідко, основна група пацієнтів при цьому має ослабленою імунною реактивністю. Слід зауважити також, що саме ця форма визначає найбільшу ступінь зараження нею через підвищеної концентрації кліщів в утворюваних корочки. При актуальних загальних захворюваннях (у поєднанні зі зниженим імунітетом), при імунодефіцитних станах, а також при тривалому проведенні терапії з використанням у ній цитостатиків і кортикостероїдів при алкоголізмі шанси на розвиток корковою корости значною мірою підвищуються.
Що стосується клінічних проявів цієї форми захворювання, то вони полягають у появі на шкірі брудно-сірого кольору кірок, схильних до подальшого нашаруванню між собою. Як правило, кірки такі розташовують різною товщиною і розмірами, для них характерна щільна спаяність, як між собою, так і з тканинами під ними. Видалення таких кірок визначає підвищену хворобливість, слідом за цією маніпуляцією на шкірі залишаються жовтого кольору ерозивні освіти.
Поразки в даному випадку підлягають раніше перераховані області, рідше в картині захворювання фігурує ураження волосистої частини голови та обличчя. Із-за розвитку на підошвах і долонях щільного гіперкератозу (надмірна форма потовщення, що формується в межах рогового шару шкірного покриву) у хворих відзначається виражена скутість рухів. При ураженні на тлі захворювання нігтьових пластин зазначається їх деформація та кришіння, змінюється колір і виникає характерне потовщення в основі пластин. Неадекватні заходи терапії адреса цієї форми корости можуть стати причиною розвитку дерматитів тієї чи іншої природи, мікробної екземи, піодермії та інших ускладнень.
Норвезька короста (фото 2)
Псевдосаркоптоз: симптоми
В даному випадку розгляду підлягають випадки вже розглянутої в загальному описі корости, при якій зараження відбулося через тварин. Симптоми цієї форми корости характеризуються коротким інкубаційним періодом, коростяні ходи не формуються (через непристосованість кліщів до умов, актуальним при знаходженні на господаря, не відповідає умовам типового їх перебування). В області відкритих ділянок шкірного покриву формуються уртикарний папульозні освіти. Подальша передача захворювання до людини в цьому випадку неможлива.
Діагностування
В якості підстави для постановки діагнозу розглядаються скарги пацієнта і актуальні клінічні дані. Свербіж в нічний час, характерні расчеси, поява невеликих розмірів папул в поєднанні з симптомом Арді – все це визначає ймовірність наявності у хворого корости. Крім цього може бути враховано недавнє перебування хворого в епідемічному вогнищі цього захворювання.
Що стосується конкретних лабораторних досліджень, при яких проводиться діагностика корости, то їх кілька.
Так, це метод вилучення паразита при використанні голки в області кінцевого ділянки коростяного ходу (низька ступінь ефективності при проведенні цього дослідження щодо напівзруйнованих папулезних елементів). Також це метод виконання тонких зрізів рогового шару в тій області, в якій знаходиться коростяний хід для подальшої мікроскопії з виявленням і самого кліща, і відкладаються їм яєць.
За допомогою такої процедури, як метод пошарового зіскоблювання, що досліджується, знову ж таки, кінцевий ділянку розташування коростяного ходу до того моменту, поки не почне виділятися кров. Матеріал, вилучений при цьому, підлягає подальшій мікроскопії. І, нарешті, метод лужного препарування, при якому, відповідно, на шкіру наноситься лужний розчин, проводиться аспірація з подальшою мікроскопією.
Достовірним підтвердженням діагнозу служить, крім результатів і симптомів, наявність коростяних ходів. Передбачуваний коростяний хід розкривається скальпелем з використанням маслянистої речовини, після чого проводиться обережне продряпування їм ділянки шкіри вздовж ходу, після чого зішкріб, при цьому вилучений на скло, вивчається під мікроскопом.
Лікування корости
Слід відразу зазначити, що це захворювання не проходить. Більш того, хронічна короста – той варіант її перебігу, при якому вона може проявлятися протягом багатьох місяців і років при періодичному власному загостренні. Для лікування потрібно знищити і самого кліща, і відкладені їм яйця, для чого застосовуються методи місцевої терапії (нанесення препаратів на шкіру). Загальне лікування в корості не застосовується.
Основні препарати, що застосовуються в лікуванні цього захворювання:
- синтетичні похідні форми бальзамових препаратів (напр., бензил-бензоат);
- препарати на основі сірчаної, а також на основі її похідних (сірчані мазі (10-33%) і т. д.);
- протипаразитарні інсектициди (креолін, фліцид, лізол, мазь пиретры тощо);
- лікування корости народними засобами (мазут, гас, бензин тощо);
- різні аерозольні препарати і т. д.
вибраний метод лікування полягає в тому, що хворий миється, а потім завдає препарат на шкірний покрив, крім волосисту частину голови. Конкретні заходи залежать від конкретного препарату, що застосовується в лікуванні.
Лікування корковою корости дещо специфічно. Для початку в ньому потрібно розм’якшити утворені кірки, після чого здійснити їх видалення (за рахунок цього буде усунутий виник «блок» для впливу на паразитів, що собою такі кірки представляють). Для цього зазвичай використовуються ванни на мильно-содової основі, а також кератолітичні мазі. Далі, після видалення кірок, здійснюється лікування захворювання за стандартною для нього схемою, запропонованої лікарем.
При появі симптомів корости слід відвідати лікуючого терапевта, дерматолога або інфекціоніста.
