Катаплексія: симптоми і лікування

147

Катаплексія – неврологічний розлад, що характеризується нападоподібним порушеннями рухової активності. Обмежень щодо статі та віку немає – така недуга може проявлятися в будь-якому віці, як у чоловіків, так і у жінок. Але за статистикою, катаплексию найчастіше діагностують у чоловіків молодого віку – від 20 до 40 років. Тривалість приступу – від кількох секунд до 5 хвилин. Останнє зустрічається украй рідко.

Катаплексія добре піддається лікуванню, не викликає ускладнень психологічного характеру, а з часом зовсім регресує. Однак це не означає, що захворювання можна не лікувати, так як сам по собі такий синдром є наслідком патологічних процесів у центральній нервовій системі.

Етіологія

У більшості випадків (за статистикою це 70-80%) катаплексія – наслідок іншого захворювання – нарколепсії. Крім цього, причиною розвитку патології можуть виступати наступні етіологічні фактори:

  • синдром Левенфельда-Геннеберга;
  • інтоксикація алкоголем або наркотичним засобом;
  • пухлина головного мозку доброякісного або злоякісного характеру;
  • оперативне втручання на головному мозку;
  • черепно-мозкова травма;
  • інфекційний процес в організмі: енцефаліт, менінгіт;
  • розсіяний склероз.

У тому випадку, якщо причиною такого синдрому виступає нарколепсія, говорять про первинній формі патологічного процесу. У всіх інших випадках має місце вторинна катаплексія.

Крім цього, слід виділити і сприятливі фактори для розвитку хвороби:

  • хронічна втома;
  • порушення режиму дня – тривалий денний сон і безсоння;
  • часті стреси, постійне нервове перенапруження;
  • систематичне зловживання алкоголем або вживання наркотичних засобів;
  • зловживання медикаментозними препаратами, прийом антидепресантів;
  • перенесені раніше операції на головному мозку.

В деяких випадках визначити причину даного синдрому не представляється можливим.

Класифікація

Катаплексія класифікується в залежності від тяжкості патологічного процесу і може бути наступних видів:

  • тотальна або загальна – в такому разі спостерігається втрата м’язового тонусу всього організму, і людина не може рухатися взагалі;
  • парціальна або часткова – зникає тонус в окремих групах м’язів: ноги, руки, живіт, шия і так далі.

Залежно від причини виникнення розрізняють наступні види даного синдрому:

  • геластическая катаплексія – напад настає в результаті сильного емоційного потрясіння – як позитивного, так і негативного;
  • після пробудження – в такому випадку напад катаплексії настає відразу після сну і рідко триває довше однієї хвилини.

Окремо виділяють катаплексический статус – напади слідують один за одним.

Симптоматика

Клінічна картина цього синдрому має досить специфічний прояв, тому сплутати його з якимось іншим патологічним процесом досить складно.

Напад катаплексії має наступні симптоми:

  • раптове падіння або знерухомлених певній частині тіла;
  • збліднення або почервоніння шкірного покриву;
  • частковий і тимчасовий параліч м’язів;
  • брадикардія, тобто уповільнення серцевого ритму;
  • зниження чутливості слизових, тому може початися мимовільне слиновиділення;
  • підвищене потовиділення;
  • людина не може сфокусувати зір на певному предметі;
  • порушення мови.

Зважаючи на те, що клінічна картина катаплексії схожа з нападом інсульту, завжди потрібно пам’ятати про наступне: на відміну від інсульту, напад катаплексії триває не більше 5 хвилин, але частіше всього декілька секунд, в середньому до хвилини.

Діагностика

Даний синдром небезпечний не тільки для самого хворого, але і для оточуючих, так як напад може трапитися в будь-який час: під час керування транспортом, виконання небезпечних завдань на виробництві і так далі. Тому, як тільки почали проявлятися перші симптоми, слід негайно звернутися до лікаря. Первинний огляд проводить лікар-невропатолог, але додатково може знадобитися консультація онколога, психіатра, нарколога.

Діагностична програма може включати в себе наступні заходи:

  • МРТ та КТ;
  • електроенцефалографія;
  • МТЛС-тестування;
  • анкетування за шкалою Эпворта.

Стандартні лабораторні аналізи призначаються при необхідності.

Лікування

Курс базисної терапії буде залежати від первопричинного фактора, якщо такий має місце. Медикаментозна частина лікування в більшості випадків поєднується з загальними рекомендаціями лікаря щодо харчування, режиму роботи і відпочинку.

Можуть призначатися такі медикаменти, як:

  • селективні інгібітори;
  • трициклічні антидепресанти;
  • психостимулятори;
  • вітамінно-мінеральний комплекс і загальнозміцнюючі препарати.

Також можуть призначатися фізіотерапевтичні процедури:

  • фототерапія;
  • водолікування;
  • энцефалофония.

Крім цього, слід звернути увагу і на загальні рекомендації, які допоможуть не тільки усунути напади, але й запобігти їх в подальшому:

  • виключити фізичний і психоемоційний потрясіння;
  • дотримувати режиму дня і відпочинку;
  • правильно і вчасно харчуватися;
  • виключити зловживання алкоголем і не вдаватися до наркотичних засобів.

Ці ж рекомендації можна використовувати в якості профілактики. Хворим з таким діагнозом потрібно систематично проходити медичний огляд і не працювати в умовах, де потрібна підвищена увага.