Катаплексія – неврологічний розлад, що характеризується нападоподібним порушеннями рухової активності. Обмежень щодо статі та віку немає – така недуга може проявлятися в будь-якому віці, як у чоловіків, так і у жінок. Але за статистикою, катаплексию найчастіше діагностують у чоловіків молодого віку – від 20 до 40 років. Тривалість приступу – від кількох секунд до 5 хвилин. Останнє зустрічається украй рідко.
Катаплексія добре піддається лікуванню, не викликає ускладнень психологічного характеру, а з часом зовсім регресує. Однак це не означає, що захворювання можна не лікувати, так як сам по собі такий синдром є наслідком патологічних процесів у центральній нервовій системі.
Етіологія
У більшості випадків (за статистикою це 70-80%) катаплексія – наслідок іншого захворювання – нарколепсії. Крім цього, причиною розвитку патології можуть виступати наступні етіологічні фактори:
- синдром Левенфельда-Геннеберга;
- інтоксикація алкоголем або наркотичним засобом;
- пухлина головного мозку доброякісного або злоякісного характеру;
- оперативне втручання на головному мозку;
- черепно-мозкова травма;
- інфекційний процес в організмі: енцефаліт, менінгіт;
- розсіяний склероз.
У тому випадку, якщо причиною такого синдрому виступає нарколепсія, говорять про первинній формі патологічного процесу. У всіх інших випадках має місце вторинна катаплексія.
Крім цього, слід виділити і сприятливі фактори для розвитку хвороби:
- хронічна втома;
- порушення режиму дня – тривалий денний сон і безсоння;
- часті стреси, постійне нервове перенапруження;
- систематичне зловживання алкоголем або вживання наркотичних засобів;
- зловживання медикаментозними препаратами, прийом антидепресантів;
- перенесені раніше операції на головному мозку.
В деяких випадках визначити причину даного синдрому не представляється можливим.
Класифікація
Катаплексія класифікується в залежності від тяжкості патологічного процесу і може бути наступних видів:
- тотальна або загальна – в такому разі спостерігається втрата м’язового тонусу всього організму, і людина не може рухатися взагалі;
- парціальна або часткова – зникає тонус в окремих групах м’язів: ноги, руки, живіт, шия і так далі.
Залежно від причини виникнення розрізняють наступні види даного синдрому:
- геластическая катаплексія – напад настає в результаті сильного емоційного потрясіння – як позитивного, так і негативного;
- після пробудження – в такому випадку напад катаплексії настає відразу після сну і рідко триває довше однієї хвилини.
Окремо виділяють катаплексический статус – напади слідують один за одним.
Симптоматика
Клінічна картина цього синдрому має досить специфічний прояв, тому сплутати його з якимось іншим патологічним процесом досить складно.
Напад катаплексії має наступні симптоми:
- раптове падіння або знерухомлених певній частині тіла;
- збліднення або почервоніння шкірного покриву;
- частковий і тимчасовий параліч м’язів;
- брадикардія, тобто уповільнення серцевого ритму;
- зниження чутливості слизових, тому може початися мимовільне слиновиділення;
- підвищене потовиділення;
- людина не може сфокусувати зір на певному предметі;
- порушення мови.
Зважаючи на те, що клінічна картина катаплексії схожа з нападом інсульту, завжди потрібно пам’ятати про наступне: на відміну від інсульту, напад катаплексії триває не більше 5 хвилин, але частіше всього декілька секунд, в середньому до хвилини.
Діагностика
Даний синдром небезпечний не тільки для самого хворого, але і для оточуючих, так як напад може трапитися в будь-який час: під час керування транспортом, виконання небезпечних завдань на виробництві і так далі. Тому, як тільки почали проявлятися перші симптоми, слід негайно звернутися до лікаря. Первинний огляд проводить лікар-невропатолог, але додатково може знадобитися консультація онколога, психіатра, нарколога.
Діагностична програма може включати в себе наступні заходи:
- МРТ та КТ;
- електроенцефалографія;
- МТЛС-тестування;
- анкетування за шкалою Эпворта.
Стандартні лабораторні аналізи призначаються при необхідності.
Лікування
Курс базисної терапії буде залежати від первопричинного фактора, якщо такий має місце. Медикаментозна частина лікування в більшості випадків поєднується з загальними рекомендаціями лікаря щодо харчування, режиму роботи і відпочинку.
Можуть призначатися такі медикаменти, як:
- селективні інгібітори;
- трициклічні антидепресанти;
- психостимулятори;
- вітамінно-мінеральний комплекс і загальнозміцнюючі препарати.
Також можуть призначатися фізіотерапевтичні процедури:
- фототерапія;
- водолікування;
- энцефалофония.
Крім цього, слід звернути увагу і на загальні рекомендації, які допоможуть не тільки усунути напади, але й запобігти їх в подальшому:
- виключити фізичний і психоемоційний потрясіння;
- дотримувати режиму дня і відпочинку;
- правильно і вчасно харчуватися;
- виключити зловживання алкоголем і не вдаватися до наркотичних засобів.
Ці ж рекомендації можна використовувати в якості профілактики. Хворим з таким діагнозом потрібно систематично проходити медичний огляд і не працювати в умовах, де потрібна підвищена увага.
