Кампілобактеріоз – гастроентерологічне захворювання інфекційного характеру. Збудником інфекційного процесу є бактерії кампилобактеры. Однак слід зазначити, що в деяких випадках збудник кампилобактериоза приймає генералізовану форму, що призводить до ураження інших органів і супроводжується септицемією.
Діагностичні заходи ґрунтуються на фізикальному огляді пацієнта, при проведенні лабораторних аналізів та ендоскопічному обстеженні шлунку. Лікування комплексне – медикаментозна терапія з обов’язковим дієтою.
Чітких обмежень щодо статі і віку це захворювання не має. Отже, діагностується кампілобактеріоз і у дітей, і у дорослих. Проте наголошується, що діти шкільного віку перебувають у групі ризику. Пік захворюваності припадає на жарку пору року – з червня по вересень.
При локалізованій формі недуги прогноз сприятливий, ускладнення спостерігаються тільки у людей з супутніми хронічними захворюваннями.
Етіологія
Збудником кампилобактериоза є патогенні мікроорганізми, які відносяться до виду Enterobacteriaceae. В даний час мікробіологією вивчено 14 видів кампилобактеров, які надають згубний вплив на функціонування організму людини.
Хвороботворна бактерія характеризується наступним чином:
- грамнегативна, не утворює спори;
- спіральну або вигнутої форми;
- невеликих розмірів – довжина 0,5 мкм, ширина 0,8 мкм;
- стійкі до низьких температур, але оптимальний температурний режим 37-42 градуси вище нуля;
- пересування здійснюється за рахунок одного або двох джгутиків.
Способи зараження кампілобактеріозом
Основним джерелом зараження є птах або сільськогосподарське тварина. Що стосується шляхів передачі недуги, то їх декілька:
- аліментарно, тобто через вживання продуктів харчування, вироблених зараженою твариною;
- через укус інфікованих тварин;
- трансплацентарно, тобто зараження дитини відбувається від матері під час пологів.
Окремо слід виділити групу ризику розвитку цього захворювання:
- люди, що працюють на птахівничих фермах, в сільському господарстві;
- особи, які працюють у сфері харчової промисловості, а саме в цехах по переробці м’яса і молочної продукції;
- з ослабленим імунітетом;
- діти і вагітні жінки.
Патогенез
Кампілобактеріоз у дітей і дорослих характеризується наступним патогенезом:
- при попаданні в організм патогенні бактерії проходять в тонку кишку, де впроваджуються в слизову оболонку і лімфоїдні освіти;
- через лімфатичні вузли бактерії проникають у брижових відросток і товстий кишечник;
- в процесі своєї життєдіяльності патогени починають виробляти цитокіни, а під час руйнування продукують ендотоксини, що призводить до характерної для гастроентерологічних захворювань симптоматиці.
У тому випадку, якщо на даних етапах патогенезу не буде розпочато коректне лікування, хвороба переходить в генералізовану форму, що призводить до ураження печінки і селезінки з усіма витікаючими наслідками.
Класифікація
За характером ураження організму дитини або дорослої людини виділяють дві форми хвороби:
- локалізована – вогнище інфікування знаходиться тільки в шлунково-кишковому тракті;
- генералізована – вражаються і інші системи організму, що тягне за собою важкі ускладнення.
За характером перебігу клінічної картини інфекційного захворювання може бути:
- безсимптомним;
- маніфестними.
По тяжкості патологічного процесу кампілобактеріоз може бути наступного виду:
- легка стадія;
- середньотяжка;
- важка.
Виходячи з тривалості перебігу інфекційного процесу, виділяють:
- гостра – не довше трьох місяців;
- хронічна – понад трьох місяців;
- резидуальна – тривалого характеру, з частими рецидивами і погано піддається медикаментозному лікуванню.
Прогноз при лікуванні буде залежати від форми і стадії розвитку захворювання. Тому, щоб запобігти посилення патологічного процесу, слід звертатися до лікаря вчасно. Однак слід зазначити, що генералізована форма патологічного процесу зустрічається вкрай рідко.
Симптоматика
Клінічна картина цього інфекційного захворювання у людей багато в чому схожа з гастроентероколіт, ентерит або коліт. Тому часто при обстеженні потрібно додатково використовувати методи диференційної діагностики.
Інкубаційний період становить від декількох годин до 10 днів, проте в середньому інтенсивність прояву клінічної картини становити 2-2,5 доби.
В цілому це захворювання характеризується наступними клінічними ознаками:
- різке підвищення температури до 38-39 градусів;
- озноб і лихоманка на фоні патологічних показників теплового стану тіла;
- підвищене потовиділення і слабкість;
- головний біль, можливі запаморочення;
- напади діареї до 5-10 разів за добу;
- переймоподібні болі в животі;
- нудота і блювота, однак ці симптоми спостерігаються тільки у чверті хворих;
- калові маси водянистого характеру, з різким смердючим запахом, можуть містити в собі домішки жовчі і слизу;
- у важких випадках – кишкова кровотеча;
- виснаження;
- гепатоспленомегалія.
У складних випадках і при генералізованій формі може наступати повне виснаження організму, що тягне за собою летальний результат.
Зважаючи на те, що початкова симптоматика вказує на просте харчове отруєння, багато хворих не звертаються за медичною допомогою своєчасно, що призводить до переходу хвороби в важку стадію хронічної форми.
Діагностика
У цьому випадку знадобиться консультація інфекціоніста та гастроентеролога. Першим етапом діагностичних заходів є проведення фізикального огляду з з’ясуванням повної клінічної картини, особистого анамнезу.
Лабораторна діагностика кампилобактериоза включає в себе:
- загальний і біохімічний аналіз крові;
- загальний аналіз сечі;
- аналіз калових мас на приховану кров;
- колоноскопія;
- серологічні дослідження.
- бактеріологічне дослідження калу.
Колоноскопія
Також можуть використовуватися інструментальні методи дослідження, а саме:
- ректороманоскопія;
- ендоскопічне дослідження шлунково-кишкового тракту.
За результатами дослідження лікар може встановити точний діагноз, на підставі чого буде обрана тактика терапевтичних заходів.
Слід зазначити, що, так як недуга по своїй клінічній картині схожий з іншими гастроентерологічними захворюваннями, може знадобитися проведення диференціальної діагностики щодо таких хвороб ШЛУНКОВО-кишкового тракту:
- неспецифічний виразковий коліт;
- гастроентероколіт;
- дизентерія;
- сальмонельоз.
Якщо є клінічна картина генералізованої форми хвороби, то діагностична програма буде складатися з більш широкого спектра методів обстеження.
Лікування
Лікування кампилобактериоза тільки комплексне – прийом медикаментів поєднується зі спеціальним дієтичним харчуванням і режимом дня.
Медикаментозна частина лікування передбачає прийом таких препаратів:
- антибіотики;
- сорбенти;
- протидіарейні;
- спазмолітики;
- ферменти;
- речовини для корекції дисбактеріозу кишечника.
Ферментні препарати
Крім цього, обов’язково хворий повинен дотримуватися дієтичного харчування, яке передбачає наступні рекомендації:
- виняток – жирного, гострого, смаженого, занадто соленного, маринадів, копченостей, консервів;
- алкоголь і сурогати під забороною;
- їжа повинна бути легкою і низькокалорійної;
- рясне питво – мінеральна вода без газу, трав’яний неміцний чай, зелений чай, відвар шипшини;
- вживання їжі повинно бути частим (4-5 разів на день), але з тимчасовим інтервалом 2,5-3 години;
- страви повинні бути рідкою або пюреподібної консистенції;
- оптимальний режим приготування на пару або відварювання.
Конкретний перелік дозволених і заборонених продуктів лікар-гастроентеролог надає індивідуально, залежно від клінічної картини, етіології хвороби та особливостей організму хворого.
Якщо діагностується локалізована форма в легкій або середній стадії, ускладнень не спостерігається, одужання хворого настає через 10-12 днів, проте це залежить від індивідуальних особливостей організму.
Профілактика
Профілактика кампилобактериоза серед людей полягає в наступних заходах:
- санітарний контроль у харчовій промисловості, сільських господарствах, водоймах, які призначені для подачі питної води;
- працівники вищезгаданих сфер повинні систематично проходити медичне обстеження, допускатися до роботи тільки при наявності санітарно-медичної книжки;
- дотримання правил особистої гігієни;
- дотримання санітарних норм при приготуванні їжі і зберіганні продуктів харчування.
При поганому самопочутті, навіть якщо клінічна картина однозначна і немає сумнівів у тому чи іншому діагноз, слід звертатися до лікаря, а не займатися проведенням терапевтичних заходів на свій розсуд.
