Ієрсиніоз – захворювання інфекційного типу, що характеризується переважною мірою поразкою в області ШЛУНКОВО-кишкового тракту, а також генералізованим ураженням, що зачіпають шкіру, суглоби і інші органи і системи організму.
Загальний опис
Враховуючи той факт, що дане захворювання вражає, передусім, травний канал, його також визначають як кишковий ієрсиніоз. Слід зауважити, що бактерії, що викликають це захворювання, ієрсинії, вільно переносять вплив на них у вигляді знижених температур. Більш того, при температурі 4-6 градусів, актуальною для холодильника, вони не тільки зберігаються, але й не втрачають можливості до розмноження. Враховуючи цю особливість, ієрсиніоз часто визначають ще й як «хвороба холодильників». Крім цього, бактерії вільно переносять заморожування з наступним відтаванням.
Ієрсинії протягом тривалого відрізка часу можуть зберігатися в грунті й у воді, між тим, їх чутливість проявляється по відношенню до впливає на них сонячного світла. Також чутливі вони до можливого впливу у вигляді кип’ятіння, висушування та хімічної дезінфекції.
В якості резервуара, як, власне, і джерела ієрсиніозу, виступають переважною мірою тварини. До них зокрема належать різного типу гризуни, собаки і худобу (як правило, свині). Поширення захворювання можливо і через людей, проте передача інфекції від людини до людини – явище вкрай рідкісне. В умовах міста поширення її здійснюється за рахунок гризунів, скупчення яких призводять до формування епідемічних інфекційних вогнищ.
В цілому ж, передача ієрсиніозу здійснюється за допомогою фекально-орального розповсюдження і через воду.
До реалізації шляхів, сприяють згодом зараження, привертають різні продукти харчування. Це продукти тваринного походження і продукти, які зазнали недостатній термічній обробці. Крім цього сюди відносяться також продукти, які забруднені випорожненнями інфікованих тварин. У деяких, хоча і рідкісних випадках, можлива реалізація контактно-побутового способу передачі інфекції. Останній варіант зокрема пов’язаний з низьким рівнем гігієнічної культури.
Що стосується сприйнятливості людей до ієрсиніоз, то вона є досить низькою. Як правило, клінічні форми цієї інфекції практично не зачіпають здорових людей. Манифестное і тяжкий перебіг відзначається серед дітей, а також серед осіб, для яких актуальним є імунодефіцитний стан або наявність хронічних захворювань, що, в свою чергу, сприяє ослаблення вираженості властивостей організму, що забезпечують захист від подібного впливу.
Спалахи захворювання епідеміологічного характеру вкрай рідкісні, причому здебільшого вони виникають у разі масового вживання забруднених мікробами овочів.
Ієрсиніоз: класифікація захворювання
Розглянуте нами захворювання має власної класифікації, яка включає в себе гастроинтестинальную форму, генералізовану форму і форму вдруге-осередкову.
Так, гастроінтестинальна форма включає в себе гастроентерит термальний ілеїт. Сюди ж відноситься гостра форма иерсиниозного апендициту. Протягом генералізованої форми можливо у вигляді гепатиту, пневмонії, сепсису, менінгіту, пієлонефриту, можлива, в тому числі, і змішана форма, що визначає відповідну специфіку захворювання.
Поділ вдруге-осередкової форми має на увазі під собою синдром Рейтера, ієрсиніозні артрит і міокардит, також сюди відноситься ентероколіт і вузлова еритема.
Перебіг захворювання можливо в легкій формі, среднетяжелой, а також у важкій формі. При цьому кожна з цих форм може набувати згодом циклічне гострий перебіг або хронічне протягом, сюди відноситься і рецидивуючий перебіг.
Ієрсиніоз: симптоми
Тривалість інкубаційного періоду при иерсиниозе становить приблизно від 1 до 6 днів, причому клінічна картина, як правило, має одночасно кількома синдромами.
В більшості своїй характерною особливістю стає общетоксический синдром. Проявляється він у формі лихоманки, температура якої коливається в межах 40°C. Відзначається також озноб, головний біль, слабкість загального характеру, ломота в суглобах і м’язах. Апетит знижений, важкий перебіг може характеризуватися розладами, порушують нервову діяльність. Що стосується тривалості перебігу періоду лихоманки, то вона становить близько 7-10 днів (при генералізованій формі захворювання відзначається значне подовження цього періоду).
Гастроінтестинальна форма переважно супроводжується загальною інтоксикацією, якої, як правило, супроводжує і диспепсія (з вираженими нудотою і блюванням, болем у животі, діареєю).
Рідкісні випадки захворювання характеризуються виникненням висипу. У цьому випадку відзначаються висипання різного характеру, від плямисто-папульозних і крупнопятнистых до мелкоточечних. Утворюються вони в самих різних ділянках тіла, однак локалізація переважно зводиться до нижньої області кінцівок (дані прояви визначаються як «симптом рукавичок» або «симптом шкарпеток», природно, в залежності від зосередження висипань). Крім цього, висип може протікати з характерним печінням, що виникають в долонях. Після такого прояву часто залишаються характерні ділянки з лущенням в них шкіри.
Деякі форми захворювання характеризуються проявом у вигляді артропатичного синдрому (тобто, у вигляді артралгії). Цьому сприяє болючість і загальна набряклість суглобів кінцівок, в області уражених суглобів спостерігається обмеженість рухів.
Генералізована форма перебігу ієрсиніозу може характеризуватися наявністю гепатолиенального синдрому, який проявляється, зокрема, у вигляді збільшення селезінки і печінки.
У найбільш частих випадках у клінічній практиці зустрічається гастроінтестинальна форма даного захворювання. Перебігу захворювання в цій формі супроводжує симптоматика, властива іншим видам кишкових інфекційно-токсичних уражень, як правило, актуальними є виражені прояви інтоксикації, а також диспептичні розлади. В основному, інтоксикація виникає раніше, однак нерідко вона протікає і в комплексі з диспепсією. Часто в цій формі інфекція протікає з характерними висипаннями, а також з артропатическим або з катаральним синдромом.
При вираженій інтоксикації можна стверджувати про її вплив на розвиток згодом гепатоспленомегалии, в деяких випадках це вказує на можливість виникнення полилимфоаденопатии (в цьому випадку властивим є збільшення лімфовузлів, але без характерною у багатьох випадках їх хворобливості, рухливість їх також зберігається).
Тяжкість перебігу визначає тривалість ієрсиніозу, яка може становити від декількох днів до декількох тижнів. При тривалому перебігу кишкового ієрсиніозу захворювання набуває хвилеподібний характер у своїх проявах, одночасно з цим відзначаються й властиві ознаки дегідратації.
Генералізована форма ієрсиніозу характеризується просторістю власної симптоматики. Так, спостерігається інтенсивність загальнотоксичної синдрому, критичні показники відзначаються і в перебігу лихоманки. Близько 80% випадків характеризуються виразністю артралгического синдрому, спостерігаються і катаральні прояви у вигляді болю в горлі, кашлю та риніту. До другого-третього дня перебігу захворювання може спостерігатися висипання, зосереджена в області підошов і долонь (вкрай рідко в інших місцях). Прояви диспепсичного масштабу можуть виникнути в період початкового етапу, однак на момент розпалу захворювання вони, як правило, усуваються. Більше половини випадків характеризується виникненням болю в животі (в основному, з правого боку знизу), у чверті випадках актуальна діарея, нудота і блювання.
Прогресування захворювання супроводжує збільшення селезінки і печінки, і, як ми вже зазначили, в цілому його перебіг може набувати хвилеподібний або рецидивуючий характер.
Вище перелічені ознаки можуть бути характерними і для змішаної форми єрсиніозу.
Тривала бактеріємія, як і обсіменіння різних видів систем і органів мікроорганізмами, визначає можливість виникнення ознак, що вказують на вторинний гепатит, пієлонефрит, пневмонію, серозний менінгіт, а також на сепсис, який, щоправда, з’являється у вкрай рідкісних випадках. Що стосується в подібному перебігу первісної симптоматики, то вона може як стихати, так і зберігатися при поступовому своєму прогресуванні.
Примітно, що вторинна форма захворювання нерідко виникає як наслідок впливу вказаних вище інфекційних форм. Розвивається вона, як правило, після двох-трьох тижнів з моменту початку ієрсиніозу, проте її розвиток і в більш пізні терміни. Пов’язана ця форма з утворенням патологічної реактивністю, а також з аутоімунним ураженням, що зачіпають тканини і органи.
Вкрай рідко для вторинної форми властивим стає безсимптомний перебіг, а ось найчастіше в цьому випадку актуальним стає реактивний ієрсиніозні поліартрит. Ураження, як правило, зачіпає суглоби кінцівок, тобто, кисті і стопи, у більшості випадків ураження це має несиметричний характер. Рідкісним проявом стають моноартриты, при яких характерним стає виникнення набряклості в суглобах, відсутність над ними гіперемії. Що стосується поліартриту, то він може бути як тривалим, так і хронічним, причому середня тривалість становить, в основному, близько 2-3 місяців.
Зазначений вище синдром Рейтера полягає в поєднанні артриту, уретриту і кон’юнктивіту у перебігу захворювання. Тривалість же иерсиниозного міокардиту у частих випадках складає порядку декількох місяців, однак протягом його характеризується відсутністю тяжкості в проявах при одночасно доброякісній формі самого захворювання. Не розвивається в цьому випадку і серцево-судинної недостатності.
Протягом вдруге-осередкової форми можливо у вигляді такого прояву як ентероколіт (який, як правило, розвивається серед осіб, анамнез яких має кишковими інфекціями). Локалізація ураження в основному зосереджується в області верхніх відділів кишкових, додатково можливо супровід захворювання астенічною симптоматикою, підвищення температури досягає субфебрильних меж.
Рідкісні симптоми ієрсиніозу полягають в різних варіантах остеомієліту, піодермії та лімфоаденопатії.
Ускладнення при иерсиниозе
При даному захворюванні ускладнення можуть носити найрізноманітніший характер. Сюди можуть відноситися різного типу запальні органні захворювання (гепатит, міокардит, панкреатит, холецистит), патології хірургічного характеру (кишкова непрохідність, спайкова хвороба, перитоніт тощо). Не виключаються і захворювання ЦНС (наприклад, менінгоенцефаліт), опорно-рухового апарату (остеомієліти, артрити тощо), захворювання сечовивідної системи (гломерулонефрит).
Лікування ієрсиніозу
Сучасна методологія лікування зводиться до стаціонарної терапії ієрсиніозу, при якій пропонуються етіотропні препарати. Вони ж, у тому числі, актуальні і при легких формах перебігу даного захворювання. Обумовлюється це загальною частотою інфекційної хронізації, а також розвитком подальшого рецидивуючого перебігу захворювання.
У етіотропну терапію входить необхідність прийому фторхінолонів та антибіотиків, тривалість прийому визначається виходячи з тривалості гарячкового періоду. Крім цього, після даної терапії прийом цих препаратів триває протягом 10-12 днів.
Лікування генералізованої форми захворювання проводиться у комплексному порядку, що передбачає призначення медпрепаратів, що представляють різні групи антибіотиків. В якості профілактичного методу, спрямованого на недопущення рецидивів, протягом курсу здійснюється зміна антибіотиків. Згідно з показаннями призначаються дезінтоксикаційні розчини, антигістамінні препарати. У деяких випадках пропонується вітамінотерапія і травні ферменти, засоби, що підвищують імунний захист і пробіотики, орієнтовані на корекцію кишкового біоценозу.
У разі виникнення симптоматики, характерної для ієрсиніозу, слід звернутися до інфекціоніста.
