Інтерстиціальний нефрит – поширений недуга, для якого характерне гостре або хронічне абактериальное запалення інтерстиціальної тканини та канальців нирок. Хвороба є самостійною нозологічною формою. Її симптоматика багато в чому схожа з симптоматикою пієлонефриту, але є й істотні відмінності.
Так, при інтерстиціальному нефриті тканини органу не руйнуються. Запалення охоплює виключно сполучну тканину, що утворить своєрідний «каркас» органу, не поширюючись в подальшому на ниркові миски та чашечки.
Інтерстиціальний нефрит розвивається у людей різних вікових груп, зокрема, і у маленьких дітей. Але найчастіше від нього страждають люди працездатного віку – від 20 до 50 років.
Форми
За характером течії в медицині розрізняють такі форми інтерстиціального нефриту:
- гострий інтерстиціальний нефрит. Для нього характерно гострий початок – різко підвищується температура, кількість виділеної людиною сечі збільшується і в ній з’являється кров (гематурія), виникають болі в попереку. У більш важких випадках може розвинутися ниркова недостатність. При наявності однієї або декількох зазначених симптомів рекомендовано без зволікань звернутися до кваліфікованого лікаря. Прогноз при гострому інтерстиціальному нефриті у більшої частини клінічних ситуацій є позитивним;
- хронічний інтерстиціальний нефрит. Якщо недуга перейшов у цю форму, то у пацієнта розвивається фіброз тканини, що утворює строму даного паренхіматозного органу. Також відбувається відмирання канальців. Останній етап розвитку хронічного інтерстиціального нефриту — ураження клубочків (це та функціональна частина нирок, в якій відбувається фільтрація крові). Якщо хворому не буде надана кваліфікована мед. допомога, то у нього виникне нефросклероз – цей синдром порушення функцій нирок є незворотнім і небезпечним для життя.
Згідно з механізмом розвитку, виділяють такі форми:
- первинний. У цьому випадку патологічний процес розвивається у ниркової тканини самостійно, а не на тлі іншого захворювання;
- вторинний. Розвивається на тлі вже існуючого недуги нирок і значно ускладнює його перебіг. Також може розвинутися унаслідок наявності в організмі лейкемії, цукрового діабету, подагри та інших захворювань.
По етіології виникнення розрізняють такі форми інтерстиціального нефриту:
- аутоімунний. Хвороба виникає раніше стався збій в роботі імунної системи людини;
- токсико-алергічний. Ця форма виникає внаслідок тривалого впливу токсичних, хім. речовин на організм, а також при введенні білкових препаратів;
- ідіопатичний. У цьому випадку етіологія інтерстиціального нефриту є не встановленою;
- постінфекційний.
Згідно з клінічними проявами, виділяють:
- розгорнута форма. Усі клінічні симптоми інтерстиціального нефриту яскраво виражені;
- важка форма. У цьому випадку виражені симптоми тривалої анурії і гострої ниркової недостатності. При їх виявленні необхідно в екстреному порядку провести хворому гемодіаліз. Якщо не провести цю процедуру, то це може призвести до летального результату;
- «абортивну» форма. Анурія у хворого відсутня, функціонування нирок швидко відновлюється. Протягом цієї форми захворювання сприятливий і не несе в собі небезпеки для життя пацієнта;
- «вогнищева» форма. Симптоматика інтерстиціального нефриту виражена досить слабко. Відзначається поліурія. Пацієнт швидко йде на поправку.
Хронічний інтерстиціальний нефрит
Етіологія
Інтерстиціальний нефрит може бути наслідком досить широкого ряду патологічних станів.
Фактори, що сприяють розвитку гострого інтерстиціального нефриту:
- наявність інфекційних процесів в організмі;
- лімфопроліферативні патології;
- діатези алергічної природи;
- введення в організм білкових препаратів;
- інтоксикація організму хім. речовинами;
- захворювання, які вражають сполучну тканину.
Фактори, що сприяють виникненню хронічного інтерстиціального нефриту:
- аутоімунні захворювання:
- хронічна інтоксикація організму;
- захворювання, під час яких розвивається гранульоматозне запалення. Приміром, саркоїдоз або туберкульоз;
- порушення розвитку тканин нирки;
- прийом знеболюючих і НВП протягом тривалого проміжку часу;
- різні аномалії сечовидільної системи;
- вроджені порушення оксалатового і уратового обмінів.
Симптоматика
У інтерстиціального нефриту немає симптомів, які були б характерні тільки для нього. Йому притаманні ті ж симптоми, що і для інших захворювань нирок:
- різке підвищення температури до високих цифр;
- зниження об’єму сечі, що виділяється (у тяжких клінічних випадках);
- головний біль, запаморочення;
- пітливість. Деякі пацієнти пред’являють скарги на озноб;
- болі в попереку;
- сонливість;
- набряки на кінцівках відсутні;
- ломота в м’язах тулуба і кінцівок;
- втрата апетиту або повна відмова від їжі;
- поліурія;
- у хворого розвивається артеріальна гіпертензія.
Діагностика
- ретельний аналіз скарг пацієнта, а також самого захворювання допоможе лікарю визначити, коли з’явилися перші симптоми, наскільки вони були виражені та інше. На основі отриманих даних складається подальший план обстеження;
- ОАК. У ньому відзначається лейкоцитоз, збільшення ШОЕ, в деяких випадках зменшення кількості еритроцитів;
- біохімія крові. Відмічаються підвищені показники креатиніну та сечовини;
- біохімія сечі. Один з найбільш інформативних методів діагностики. В аналізі виявляється протеїнурія, мікрогематурія, эозинофилурия;
- проба Реберга. Цей метод дає можливість оцінити видільну здатність нирок і дозволяє перевірити здатність канальців поглинати і виділяти певні речовини;
- проба Зимницьким. Дає можливість лікарю оцінити здатність нирок концентрувати сечу;
- посів сечі. Цей метод необхідний, щоб перевірити, чи немає в сечі бактерій;
- біопсія нирок.
Біопсія нирки
Лікування
Лікування інтерстиціального нефриту необхідно починати після того, як буде встановлена причина його розвитку в організмі людини.
Враховуючи той факт, що захворювання найбільш часто розвивається на тлі прийому деяких синтетичних медичних препаратів, то в такому випадку єдиновірний спосіб лікування – виявити та припинити прийом препарату, який спровокував розвиток недуги. Якщо ефекту не буде протягом 3 днів, показано приймати глюкокортикостероїди.
Важливо забезпечити хворому найбільш оптимальний режим гідратації. Якщо кількість сечі, яку він виділяє, збільшується, то, відповідно, збільшується і об’єм рідини, яку він отримує внутрішньовенно або ж вживає самостійно. Якщо ж обсяг сечі зменшується, зменшується і кількість введеної рідини.
У випадку розвитку у пацієнта гострої ниркової недостатності необхідно в терміновому порядку провести гемодіаліз.
Під час лікування важливо, щоб пацієнт отримував достатню кількість вітамінів, білків і вуглеводів, тому лікарі призначають йому спеціальну дієту.
Дієта
Якщо у пацієнта повністю відсутня симптоматика хронічного перебігу недуги, то йому призначається фізіологічно повноцінна дієта. Режим харчування буде побудований так, щоб організм отримував всі необхідні йому речовини – жири, вітаміни, білки, вуглеводи. Важливо обмежити вживання кухонної солі. Особливо це актуально, якщо у хворого відмічається підвищений артеріальний тиск.
Дієта при хронічному перебігу захворювання має інші нюанси. Її дія спрямована на корекцію оксалатно-кальцієвого обміну. Лікарі, як правило, призначають пацієнтам капустяно-картопляну дієту.
З раціону харчування обов’язково виключають продукти харчування, які можуть негативно впливати на канальцевые апарати нирок – цитрусові, гостру, жирну і копчену їжу. Також виключають прянощі.
Дієта допоможе відновити нормальне функціонування нирок. Але важливо також випивати в день не менше двох літрів рідини. Краще, якщо це буде просто очищена вода.
Особливості перебігу захворювання у дітей
Інтерстиціальний нефрит у дітей
Інтерстиціальний нефрит у дітей виникає досить часто. Він може виникнути навіть у новонароджених дітей, у яких виявляють нефропатії. У більшості клінічних випадків діагноз був підтверджений саме у недоношених малюків. Як правило, у них недуга розвивається як реакції організму на токсичну або гипоксическое вплив.
У дітей перший ознака наявності хвороби – поява набряків. Далі розвивається поліурія. У крові відзначається підвищення рівня креатиніну і сечовини. Практично у всіх випадках хвороба у дітей діагностується в гострому періоді. Але бували випадки, коли недуга брав хронічне протягом. Це було обумовлено неправильним і несвоєчасним лікуванням.
Профілактика
- щодня необхідно випивати не менше двох літрів рідини;
- виключити сильні фізичні навантаження;
- не допускати переохолодження організму;
- не приймати тривалий синтетичні медичні препарати. Особливо це стосується препаратів, які допомагають усунути хворобливі відчуття;
- санація вогнищ інфекції в організмі.
