Інтерстиціальний нефрит: симптоми і лікування

39

Інтерстиціальний нефрит – поширений недуга, для якого характерне гостре або хронічне абактериальное запалення інтерстиціальної тканини та канальців нирок. Хвороба є самостійною нозологічною формою. Її симптоматика багато в чому схожа з симптоматикою пієлонефриту, але є й істотні відмінності.

Так, при інтерстиціальному нефриті тканини органу не руйнуються. Запалення охоплює виключно сполучну тканину, що утворить своєрідний «каркас» органу, не поширюючись в подальшому на ниркові миски та чашечки.

Інтерстиціальний нефрит розвивається у людей різних вікових груп, зокрема, і у маленьких дітей. Але найчастіше від нього страждають люди працездатного віку – від 20 до 50 років.

Форми

За характером течії в медицині розрізняють такі форми інтерстиціального нефриту:

  • гострий інтерстиціальний нефрит. Для нього характерно гострий початок – різко підвищується температура, кількість виділеної людиною сечі збільшується і в ній з’являється кров (гематурія), виникають болі в попереку. У більш важких випадках може розвинутися ниркова недостатність. При наявності однієї або декількох зазначених симптомів рекомендовано без зволікань звернутися до кваліфікованого лікаря. Прогноз при гострому інтерстиціальному нефриті у більшої частини клінічних ситуацій є позитивним;
  • хронічний інтерстиціальний нефрит. Якщо недуга перейшов у цю форму, то у пацієнта розвивається фіброз тканини, що утворює строму даного паренхіматозного органу. Також відбувається відмирання канальців. Останній етап розвитку хронічного інтерстиціального нефриту — ураження клубочків (це та функціональна частина нирок, в якій відбувається фільтрація крові). Якщо хворому не буде надана кваліфікована мед. допомога, то у нього виникне нефросклероз – цей синдром порушення функцій нирок є незворотнім і небезпечним для життя.

Згідно з механізмом розвитку, виділяють такі форми:

  • первинний. У цьому випадку патологічний процес розвивається у ниркової тканини самостійно, а не на тлі іншого захворювання;
  • вторинний. Розвивається на тлі вже існуючого недуги нирок і значно ускладнює його перебіг. Також може розвинутися унаслідок наявності в організмі лейкемії, цукрового діабету, подагри та інших захворювань.

По етіології виникнення розрізняють такі форми інтерстиціального нефриту:

  • аутоімунний. Хвороба виникає раніше стався збій в роботі імунної системи людини;
  • токсико-алергічний. Ця форма виникає внаслідок тривалого впливу токсичних, хім. речовин на організм, а також при введенні білкових препаратів;
  • ідіопатичний. У цьому випадку етіологія інтерстиціального нефриту є не встановленою;
  • постінфекційний.

Згідно з клінічними проявами, виділяють:

  • розгорнута форма. Усі клінічні симптоми інтерстиціального нефриту яскраво виражені;
  • важка форма. У цьому випадку виражені симптоми тривалої анурії і гострої ниркової недостатності. При їх виявленні необхідно в екстреному порядку провести хворому гемодіаліз. Якщо не провести цю процедуру, то це може призвести до летального результату;
  • «абортивну» форма. Анурія у хворого відсутня, функціонування нирок швидко відновлюється. Протягом цієї форми захворювання сприятливий і не несе в собі небезпеки для життя пацієнта;
  • «вогнищева» форма. Симптоматика інтерстиціального нефриту виражена досить слабко. Відзначається поліурія. Пацієнт швидко йде на поправку.

Інтерстиціальний нефрит: симптоми і лікування
Хронічний інтерстиціальний нефрит

Етіологія

Інтерстиціальний нефрит може бути наслідком досить широкого ряду патологічних станів.

Фактори, що сприяють розвитку гострого інтерстиціального нефриту:

  • наявність інфекційних процесів в організмі;
  • лімфопроліферативні патології;
  • діатези алергічної природи;
  • введення в організм білкових препаратів;
  • інтоксикація організму хім. речовинами;
  • захворювання, які вражають сполучну тканину.

Фактори, що сприяють виникненню хронічного інтерстиціального нефриту:

  • аутоімунні захворювання:
  • хронічна інтоксикація організму;
  • захворювання, під час яких розвивається гранульоматозне запалення. Приміром, саркоїдоз або туберкульоз;
  • порушення розвитку тканин нирки;
  • прийом знеболюючих і НВП протягом тривалого проміжку часу;
  • різні аномалії сечовидільної системи;
  • вроджені порушення оксалатового і уратового обмінів.

Симптоматика

У інтерстиціального нефриту немає симптомів, які були б характерні тільки для нього. Йому притаманні ті ж симптоми, що і для інших захворювань нирок:

  • різке підвищення температури до високих цифр;
  • зниження об’єму сечі, що виділяється (у тяжких клінічних випадках);
  • головний біль, запаморочення;
  • пітливість. Деякі пацієнти пред’являють скарги на озноб;
  • болі в попереку;
  • сонливість;
  • набряки на кінцівках відсутні;
  • ломота в м’язах тулуба і кінцівок;
  • втрата апетиту або повна відмова від їжі;
  • поліурія;
  • у хворого розвивається артеріальна гіпертензія.

Діагностика

  • ретельний аналіз скарг пацієнта, а також самого захворювання допоможе лікарю визначити, коли з’явилися перші симптоми, наскільки вони були виражені та інше. На основі отриманих даних складається подальший план обстеження;
  • ОАК. У ньому відзначається лейкоцитоз, збільшення ШОЕ, в деяких випадках зменшення кількості еритроцитів;
  • біохімія крові. Відмічаються підвищені показники креатиніну та сечовини;
  • біохімія сечі. Один з найбільш інформативних методів діагностики. В аналізі виявляється протеїнурія, мікрогематурія, эозинофилурия;
  • проба Реберга. Цей метод дає можливість оцінити видільну здатність нирок і дозволяє перевірити здатність канальців поглинати і виділяти певні речовини;
  • проба Зимницьким. Дає можливість лікарю оцінити здатність нирок концентрувати сечу;
  • посів сечі. Цей метод необхідний, щоб перевірити, чи немає в сечі бактерій;
  • біопсія нирок.

Інтерстиціальний нефрит: симптоми і лікування
Біопсія нирки

Лікування

Лікування інтерстиціального нефриту необхідно починати після того, як буде встановлена причина його розвитку в організмі людини.

Враховуючи той факт, що захворювання найбільш часто розвивається на тлі прийому деяких синтетичних медичних препаратів, то в такому випадку єдиновірний спосіб лікування – виявити та припинити прийом препарату, який спровокував розвиток недуги. Якщо ефекту не буде протягом 3 днів, показано приймати глюкокортикостероїди.

Важливо забезпечити хворому найбільш оптимальний режим гідратації. Якщо кількість сечі, яку він виділяє, збільшується, то, відповідно, збільшується і об’єм рідини, яку він отримує внутрішньовенно або ж вживає самостійно. Якщо ж обсяг сечі зменшується, зменшується і кількість введеної рідини.

У випадку розвитку у пацієнта гострої ниркової недостатності необхідно в терміновому порядку провести гемодіаліз.

Під час лікування важливо, щоб пацієнт отримував достатню кількість вітамінів, білків і вуглеводів, тому лікарі призначають йому спеціальну дієту.

Дієта

Якщо у пацієнта повністю відсутня симптоматика хронічного перебігу недуги, то йому призначається фізіологічно повноцінна дієта. Режим харчування буде побудований так, щоб організм отримував всі необхідні йому речовини – жири, вітаміни, білки, вуглеводи. Важливо обмежити вживання кухонної солі. Особливо це актуально, якщо у хворого відмічається підвищений артеріальний тиск.

Дієта при хронічному перебігу захворювання має інші нюанси. Її дія спрямована на корекцію оксалатно-кальцієвого обміну. Лікарі, як правило, призначають пацієнтам капустяно-картопляну дієту.

З раціону харчування обов’язково виключають продукти харчування, які можуть негативно впливати на канальцевые апарати нирок – цитрусові, гостру, жирну і копчену їжу. Також виключають прянощі.

Дієта допоможе відновити нормальне функціонування нирок. Але важливо також випивати в день не менше двох літрів рідини. Краще, якщо це буде просто очищена вода.

Особливості перебігу захворювання у дітей

Інтерстиціальний нефрит: симптоми і лікування
Інтерстиціальний нефрит у дітей

Інтерстиціальний нефрит у дітей виникає досить часто. Він може виникнути навіть у новонароджених дітей, у яких виявляють нефропатії. У більшості клінічних випадків діагноз був підтверджений саме у недоношених малюків. Як правило, у них недуга розвивається як реакції організму на токсичну або гипоксическое вплив.

У дітей перший ознака наявності хвороби – поява набряків. Далі розвивається поліурія. У крові відзначається підвищення рівня креатиніну і сечовини. Практично у всіх випадках хвороба у дітей діагностується в гострому періоді. Але бували випадки, коли недуга брав хронічне протягом. Це було обумовлено неправильним і несвоєчасним лікуванням.

Профілактика

  • щодня необхідно випивати не менше двох літрів рідини;
  • виключити сильні фізичні навантаження;
  • не допускати переохолодження організму;
  • не приймати тривалий синтетичні медичні препарати. Особливо це стосується препаратів, які допомагають усунути хворобливі відчуття;
  • санація вогнищ інфекції в організмі.