Хронічний отит: симптоми і лікування

44

Хронічний отит – це запальне захворювання середнього вуха, яке характеризується утворенням отвори в барабанної перетинки з постійним або рецидивуючим виділенням гною з вушної раковини.

Етіологія

Хронічний середній отит розвивається на основі гострої форми захворювання і при частих епізодах запалення барабанної порожнини. Первинними причинами формування такої недуги є інфекція або механічне пошкодження.

Патогенні мікроби спочатку вражають барабанну перетинку, носоглотку, а потім і вухо. Найчастіше лікарі діагностують прогресування захворювання у людей унаслідок розмноження таких бактерій, як стрептококи, а також вірусів грипу, парагрипу і риновируса.

Недуга формується в вушниці людини з певних причин:

  • рубці в юшці з-за рецидивів загострення;
  • дисфункція слухової труби;
  • хвороби інфекційного характеру, наприклад, скарлатина.

Також провокуючим фактором можуть ставати часті сморканія відразу двома ніздрями. Носові і вушні ходи взаємопов’язані, тому якщо уражається слизова носа або починається гайморит, то цілком можливо розвиток отиту.

Причинами переходу гострого отиту в хронічний можуть бути:

  • запальні хвороби ЛОР-органів;
  • утруднення носового дихання;
  • цукровий діабет;
  • імунодефіцити;
  • тривале використання хіміопрепаратів;
  • нікотин і алкоголь;
  • незбалансований раціон;
  • невідповідний клімат.

У дітей хронічний гнійний середній отит розвивається від інфекції, яка впливає на нестійкий імунітет. Також провокуючим фактором можуть стати особливості будови вуха і носової перегородки, неправильне харчування і брак в організмі вітамінів. Сприяти прогресуванню хвороби можуть:

  • переохолодження;
  • перепади тиску;
  • застуда;
  • потрапляння води у вухо.

Класифікація

Хронічний отит: симптоми і лікування
Хронічний отит

Клініцистами встановлено, що хронічний отит буває 3-х видів:

  • хронічний гнійний середній отит (ХГСО) – спричиняється бактеріями. Поділяється ще на два підтипи – мезотимпаніт, при якому пошкоджується виключно барабанна порожнина, а кістка не запалюється, і епітимпаніт, що характеризується ураженням кістки;
  • ексудативний отит – протягом двох і більше місяців у барабанній порожнині скупчується в’язка рідина. При цьому перетинка не ушкоджується, але у людини може сильно порушуватися робота слухової труби;
  • хронічний адгезивний отит – з’являються рубці на барабанній порожнині, а також на перетинці, всі слухові кісточки зростаються між собою, що провокує суттєве погіршення слуху. Прогресує така форма від частих рецидивів хвороби або при тривалому перебігу ексудативної форми.

По спрямованості больового синдрому доктора розділяють три основних види:

  • зовнішній – формується найчастіше від механічних пошкоджень вушної раковини і зовнішнього слухового проходу;
  • середній – поява в барабанної порожнини, слуховий трубі і сосцевидном відростку;
  • внутрішній – недолікований отит попередньої форми провокує пошкодження вестибулярного апарату.

У моменти загострення патологія проходить кілька стадій розвитку:

  • запальна, ще називається євстахіїт, — формується запалення слухової труби;
  • катаральна, починається запалення на оболонки середнього вуха;
  • депорформативная, проявляється у вигляді гнійних згустків у середньому вусі;
  • постперфоративная, гнійні скупчення починають витікати з вуха;
  • репаративна, запалені ділянки зменшуються, уражені ділянки затягуються рубцями.

Симптоматика

Хронічний отит: симптоми і лікування
Симптоми хронічного отиту

Хронічний отит проявляється різноманітними симптомами, які відрізняються в залежності від стадії загострення і розташування вогнища запалення. Лікарі зазначають основні морфологічні ознаки прогресування отиту – незаживающее пошкодження барабанної перетинки, тимчасові гнійні скупчення і виділення з вуха і погіршення слуху.

В залежності від місця розташування вогнища запалення, пацієнта можуть долати різні симптоми. Клінічна картина при прогресуванні зовнішнього отиту полягає в сильному больовому синдромі у вушній раковині, який посилюється при перепадах тиску. Також відчувається дискомфорт при відкритті ротової порожнини і при введенні спеціального апарату для огляду ураженої зони. Зовнішня раковина помітно набрякає і червоніє.

Клінічні прояви хронічного отиту середнього вуха відрізняються в залежності від стадії розвитку:

  • 1 стадія – закладає вуха, температура не підвищується, шум і дзвін у вухах, больовий синдром;
  • 2 стадія – посилюється закладеність ураженого вуха, біль інтенсивна, пронизливого характеру і з’являється неприємний шум, може підвищуватися температура тіла;
  • 3 стадія – з’являються гнійні освіти в середньому вусі, больовий синдром прогресує і переходить на зуби, очі і шию, температура тіла дуже висока, зазначається крововилив у барабанну перетинку, може пропадати слух;
  • 4 стадія – больовий синдром і шум зменшуються, однак гнійне запалення посилюється, гній починає витікати з вушної раковини;
  • 5 стадія – інтенсивність симптомів знижується, може відзначатися зниження слуху.

Розвиток внутрішнього отиту можна розпізнати за запаморочення, нудоти, блювоти, порушення рівноваги при ходьбі, сильного шуму у вухах і погіршення слуху. Також при появі такої форми недуги буде проявлятися симптоматика загострення середнього вуха.

Діагностика

Під час діагностики хронічного гнійного отиту докторові важливо уточнити скарги, зібрати анамнез захворювання та життя хворого. Для цього медику потрібно дізнатися:

  • були гнійні виділення у пацієнта з вушної раковини;
  • знижувався слух;
  • як давно загострилася симптоматика;
  • були рецидиви запалення, і як протікало захворювання;
  • є хронічні недуги і порушення в носовому диханні.

Потім проводиться огляд вушної порожнини — отоскопія. Якщо у вушному проході у пацієнта є гній або сірчані пробки, то його потрібно прибрати, щоб доктор ретельно міг оглянути й проаналізувати стан барабанної перетинки та слухового проходу.

Хронічний отит: симптоми і лікування
Отоскопія

Також важливо визначити слух пацієнта, проводячи камертональные проби і аудіометрію.

При цілої барабанної перетинки пацієнту проводиться тимпанометрія, завдяки якій можна визначити рухливість перетинки. Якщо в порожнині є рідина або утворилися рубці, то рухливість перетинки може бути знижена або повністю відсутня. Це можна помітити по викривленій формі тимпанограммы.

Щоб виявити бактерії, які стали причиною розвитку патології, доктор робить мазок з вуха.

Також може проводитися томографія скроневих кісток і вестибулярні проби.

В разі необхідності хворого можуть направити на консультацію до невролога.

Лікування

У моменти загострення симптоматики, людину турбують питання, які пов’язані з тим, як лікувати хронічний отит. Щоб вилікувати таку форму патології, хворому потрібен значний період часу, а іноді і хірургічна допомога. Медикаментозна терапія досить часто призначається разом із засобами народної медицини, проте нетрадиційні препарати не потрібно самостійно приймати без консультації лікаря. Пацієнт може тільки погіршити свій стан і спровокувати розвиток ускладнень.

Лікування хронічного отиту полягає у дотриманні таких рекомендацій лікаря:

  • зменшити потрапляння бактерій у вухо – не пірнати, не відвідувати пляжі і басейни, в душі мити голову з закритими вушними раковинами;
  • використання краплею з антибактеріальним ефектом.

Якщо консервативна терапія хворому не допомогла, йому призначається більш ефективний засіб для лікування запалення вух – хірургічна допомога. В рамках такої терапії пацієнту проводиться операція на відновлення структури барабанної перетинки і запобігання попадання інфекції всередину.

Оперативне втручання може здійснюватися кількома способами:

  • через вушний прохід;
  • шляхом розрізу за вухом.

Завдяки радикальному лікуванню, докторові вдається не тільки значно поліпшити стан хворого, але і видалити поліпи, пухлиноподібні утворення, які могли сформуватися від запального процесу.

Хронічний туботимпанальный гнійний середній отит також виліковується оперативним шляхом. Медикаментозне лікування використовується тільки в якості підготовки до операції. При такій терапії пацієнта можна позбавити від всіляких осередків розвитку інфекції запалення в носі, носоглотці та придаткових пазухах носа.

Після проведення операції у хворого настає період реабілітації, який триває 2 тижні і полягає в проходженні курсу фізіотерапії.

Ускладнення

Якщо загострення отиту не було вчасно усунуто, то у людини можуть розвинутися серйозні ускладнення:

  • мастоїдит;
  • менінгіт та/або енцефаліт;
  • тромбоз венозних синусів;
  • неврит лицьового нерва;
  • отогенний сепсис;
  • холестеатома;
  • повна втрата слуху.

Профілактика

Щоб не спровокувати розвиток хронічного гнійного середнього отиту доктора рекомендують своєчасно лікувати захворювання ЛОР-органів. Також недугу можна запобігти правильним усуненням і коригуванням імунодефіцитного стану.

Медики забороняють проводити самолікування краплями або прогріванням, так як можуть початися серйозні ускладнення.