Гістоплазмоз – недуга, розвиток якого відбувається із-за проникнення в тіло людини специфічної грибкової інфекції. При даному патологічному процесі уражаються внутрішні органи. Патологія небезпечна, так як вона може розвинутися у людей різних вікових категорій. Також у медичній літературі можна зустріти і такі назви недуги – хвороба долини Огайо, хвороба Дарлінга, ретикулоендотеліозу.
Варто відзначити, що смертність в результаті розвитку недуги, досить висока. Тому важливо при перших симптомах звернутися до лікаря і почати лікування.
Причини і механізм розвитку
Основний збудник гістоплазмозу – гриб Histoplasma Capsulatum. Даний патологічний мікроорганізм тривалий час зберігається в грунті, але під впливом різних дезінфікуючих засобів швидко гине. Передається повітряно-крапельним шляхом, і заразитися ним можуть не тільки люди, але і тварини. Але варто відзначити той факт, що в медицині не зареєстровано жодного випадку зараження людини від людини, або людину від тварини.
Гістоплазмоз більш поширений в азіатських і африканських країнах, так як саме в даних регіонах клімат вологий (грибок більш активно розмножується в такому середовищі). У Росії недугою хворіють вкрай рідко. Грибок тривалий час може розмножуватися в ґрунті. Саме з цієї причини захворювання іноді діагностують у робітників, які проводять земляні роботи. Спори грибка проникає в організм під час акту дихання, і осідають в легенях. З цього органу зі струмом лімфи вони поширюються і по іншим життєво важливим органам. Інкубаційний період – від 5 днів до одного місяця.
В результаті того, що спори грибка проникають у легені, у них починає прогресувати гранулематозний процес, який може завершитися некрозом або формуванням виразок. Інфекційні агенти з ураженого органу проникають у кровоносне русло і провокують алергізацію організму. На цьому прогресування недуги може і завершитися, але також він може перейти і в більш важку форму. В такому випадку з потоком крові грибок проникає у всі органи тіла. Зараження всього організму стає причиною смерті пацієнта.
Форми
- гістоплазмоз легенів;
- дисемінований гістоплазмоз;
- африканський гістоплазмоз;
- гістоплазмоз шкіри.
Симптоматика
Симптоми гістоплазмозу
Симптоми залежать від того, яка форма гістоплазмозу почала прогресувати в організмі людини. Також варто відзначити той факт, що чим коротший інкубаційний період, тим більш яскраво вираженими будуть клінічні прояви.
Легеневий гістоплазмоз
Грибкові спори потрапляють у легені під час акту дихання. Після цього в легеневих тканинах формуються патологічні вузлики – гранульоми. По мірі прогресування гістоплазмозу легень вузлики некротизуються і на їх місці формуються петрификати – це ділянки, на яких відзначається підвищений вміст солей кальцію.
Варіанти перебігу цієї патології:
- гостра форма;
- хронічна;
- безсимптомна.
У більшої частини пацієнтів спостерігається безсимптомний перебіг гістоплазмозу легенів (симптоми зовсім не проявляються). Виявити наявність патологічного процесу можна лише після проведення всебічного обстеження. Симптоми гострої форми хвороби можуть дещо змінюватися в залежності від ступеня тяжкості перебігу патологічного процесу.
Легка форма:
- помірна лихоманка;
- озноб;
- кашель.
Середнього ступеня тяжкості:
- лихоманка тримається протягом двох тижнів;
- озноб;
- підвищена стомлюваність;
- кашель, що супроводжується появою больових відчуттів;
- задишка, що виникає періодично;
- слабкість.
Симптоми тяжкої форми:
- різке початок прогресування патології;
- виражена лихоманка. Температура стрімко зростає і досягає високих цифр;
- біль у грудях, що може посилюватися на вдиху;
- виражений кашель, що супроводжується сильним болем;
- інтенсивний озноб;
- нудота і блювотні позиви;
- головний біль;
- діарея.
Характерна риса хронічної форми гістоплазмозу легенів – хвилеподібний перебіг. Після незначного періоду стабілізації, настає загострення. Підвищується температура і з’являється кашель. Дану форму в медичній літературі також називають кавернозної, так як якщо провести рентгенологічне дослідження в цей час, на знімку чітко видно каверни.
Дисемінований гістоплазмоз
Дана форма найбільш часто діагностується у пацієнтів зі зниженою реактивністю організму, а також у осіб, що приймають ліки, що містять гормони, що виробляються корою надниркових залоз. У разі прогресування дисемінований форми, гранульоми формуються в усіх органах, з-за чого порушується їх нормальне функціонування. Це може стати причиною смерті пацієнта.
Симптоми гострої форми:
- стрімке підвищення температури і її подальше різке зниження;
- нудота і блювотні позиви;
- озноб;
- підвищена пітливість;
- болі в животі, що не мають чіткої локалізації;
- головний біль;
- постійно наростаюча слабкість;
- перитоніт;
- поява різних елементів висипу на шкірному покриві;
- енцефаліт;
- збільшення регіональних лімфатичних вузлів;
- гепатомегалія;
- спленомегалія;
- виразковий коліт.
Симптоми хронічної форми:
- на початку прогресування патології загальний стан пацієнта не погіршується;
- лихоманка зазвичай не виражена;
- на слизовій глотки, гортані, язика спостерігається виразкові ураження;
- збільшення регіональних лімфатичних вузлів;
- поява висипки на шкірі;
- гепатоспленомегалія;
- ураження ШКТ;
- хоріоретиніт.
Гістоплазмоз шкіри
Дана форма патології розвивається внаслідок проникнення спор грибка через шкірні покриви. В результаті цього на поверхні епідермісу формуються вегетації, гранульоми або пурпура. Патологічні елементи розташовуються на слизових і шкірі.
Клінічно форми:
- гранулематозная;
- виразкова;
- дерматит;
- папульозно-плямиста;
- фурункулоподобная;
- бородавчаста.
Діагностика
При найменшій підозрі на прогресування гістоплазмозу, необхідно якомога швидше звернутися до медичної установи для проведення діагностики та постановки попереднього діагнозу. Діагностикою патології займається інфекціоніст. Щоб виявити недугу і його збудника, потрібно провести всебічне обстеження, що включає в себе:
- лабораторну діагностику;
- серодиагностику;
- шкірну алергічну пробу з гистоплазмином;
- рентгенографія;
- клінічний аналіз крові.
Рентген легенів хворого хронічною формою гістоплазмозу
Лікування
У разі діагностування легкій або середньотяжкій форми патології, курс лікування протигрибкові препарати не включають, так як вони володіють високою токсичністю. В якості лікування призначають препарати, що допомагають усунути основні симптоми патології, а також дієтотерапію.
Для лікування важкої форми гістоплазмозу прописують такі препарати:
- амфотерецин;
- амфоглюкамин;
- интразол;
- кетоконазол;
- вітамінотерапія;
- флуконазол;
- препарати, що містять речовини, що стимулюють кровотворення;
- антигістамінні препарати;
- гепатопротектори;
- імуностимулюючі засоби.
Додаткові методики лікування патології:
- фотокоагуляція;
- рентгенотерапія;
- переливання крові;
- хірургічне лікування;
- десенсибілізуюча терапія з застосуванням гистоплазмина.
Прогноз
У разі прогресування африканського гістоплазмозу або гострого гістоплазмозу легень прогноз, як правило, є сприятливим. Якщо ж розвинулася хронічна форма, то більше 50% хворих гинуть. Також високий відсоток смертності спостерігається і при дисемінованому гістоплазмозі. Хворі зі Снідом гинуть в 100% випадків, навіть якщо виявити патологію на ранній стадії і почати проводити грамотне лікування.