Гіпоталамічний синдром – сукупність розладів, виникнення яких зумовлено порушенням функціонування гіпоталамуса. Захворювання найчастіше розвивається в підлітковому та репродуктивному віці. У представниць слабкої статі зустрічається в кілька разів частіше, ніж у чоловіків. Проблема даного розладу в тому, що воно досить сильно поширене, в більшості випадків вражає молодих людей, швидко розвивається і має безліч ускладнень.

Нерідко спостерігається часткова або повна втрата дієздатності, безпліддя, полікістоз яєчників, ускладнений перебіг вагітності та пологової діяльності. Причинами такого порушення можуть стати широкий спектр травм головного мозку, онкологія гіпоталамуса, отруєння хімічними речовинами. Гіпоталамічний синдром пубертатного періоду може спричинити за собою порушення психіки.

Основними симптомами вважаються значне збільшення маси тіла на тлі підвищеного апетиту, сильні головні болі, часті зміни настрою, порушення менструації, посилення або зниження потягу до протилежної статі. Для підтвердження діагнозу проводиться здача крові для оцінки рівня гормонів та інструментальні обстеження пацієнта.

Лікування гіпоталамічного синдрому грунтується на прийомі гормональних засобів для відновлення роботи ендокринної і репродуктивної систем (приймати протягом всього життя), а також застосування медикаментів для усунення ознак недуги. Крім цього, для корекції маси тіла, пацієнтам необхідно дотримуватися спеціальної дієти.

Етіологія

До порушень нормальної роботи гіпоталамуса і розвитку гіпоталамічного синдрому у підлітків і дорослих можуть призвести:

  • злоякісні та доброякісні пухлини головного мозку, які можуть здавлювати анатомічне утворення і порушувати його функціонування;
  • надмірне вживання алкогольних напоїв і наркотичних речовин;
  • робота на шкідливому виробництві, коли люди змушені контактувати з хімічними елементами;
  • захворювання серцево-судинної системи;
  • несприятливі умови проживання;
  • хронічні стреси;
  • тривале розумове перенапруження;
  • збої гормонального фону в період виношування дитини;
  • розлади ендокринної системи;
  • повне або часткове видалення щитовидної залози;
  • спадкова схильність;
  • інфекції головного мозку;
  • ожиріння;
  • черепно-мозкові травми.

Гіпоталамічний синдром: симптоми і лікування
Розташування гіпоталамуса

Різновиди

Від того, вираз яких симптомів переважає, гіпоталамічний синдром існує в декількох формах:

  • вегетативно-судинної – пацієнти скаржаться на підвищену слиновиділення, напади прискореного серцебиття, приливи жару;
  • нервово-м’язової – відзначається слабкість м’язів, підвищена стомлюваність, зниження працездатності;
  • психопатологічної – дана форма характеризується різкими змінами настрою;
  • гіпоталамічної епілепсії – виникнення тривожного стану без видимих на те причин, діарея, пітливість;
  • форма, при якій порушується режим сну;
  • форма з порушеннями терморегуляції – спостерігається зростання температури тіла;
  • нейротрофической;
  • нейроендокринної.

Гіпоталамічний синдром пубертатного періоду відрізняється тим, що можуть проявлятися затримка або прискорення статевого розвитку. За формою цей розлад може протікати легко, середньої важкості і важкій стадії. За характером розвитку даний синдром буває:

  • прогресуючим;
  • стабільним;
  • регрессирующим;
  • рецидивуючим.

Симптоми

У людей з гіпоталамічним синдромом спостерігається не тільки фізичний і емоційний, але ще розумове виснаження. Симптомами цього захворювання у дітей і дорослих є:

  • чергування відрази до їжі і надмірної ненажерливості;
  • значна зміна маси тіла як у меншу, так і в більшу сторону. Найчастіше таке розлад супроводжується ожирінням;
  • підвищене виділення поту і слини;
  • різка, нічим не мотивована слабкість і стомлюваність, внаслідок чого знижується працездатність людини;
  • підвищення температури всього тіла і напади припливу жару тільки до особи;
  • підвищення рівня кров’яного тиску та інтенсивності серцебиття, або ж різкі скачки даних показників;
  • депресивний стан;
  • різкі перепади настрою, нічим не обумовлені;
  • формування на шкірному покриві живота і стегон яскравих синьо-багряних смуг;
  • втрата або, навпаки, підвищений потяг до протилежної статі;
  • безсоння, сменяющаяся підвищеною сонливістю;
  • болючість в ділянці грудної клітки;
  • рідкі калові маси;
  • тремор верхніх кінцівок;
  • незрозумілі напади страху і тривоги;
  • поява на обличчі і в вушних раковинах волосяного покриву, якого там не було до захворювання.

Представниці жіночої статі страждають від безпліддя і порушень менструального циклу. Будь-які симптоми гіпоталамічного синдрому виявляються відразу ж після пошкодження цього органу, або ж через деякий час — аж до декількох місяців або років. Для цього захворювання характерний хронічний перебіг з частими рецидивами.

Ускладнення

Без своєчасної терапії гіпоталамічного синдрому можуть розвинутися такі ускладнення у дітей та дорослих, як – постійне підвищення артеріального тиску, ризик розвитку цукрового діабету, пошкодження м’язів серця незапального характеру, прояв маткових кровотеч, полікістоз яєчників.

У вагітних жінок перебіг захворювання дещо важче, ніж у підлітків і дорослих людей, оскільки в цей період в жіночому організмі спостерігається гормональний дисбаланс. Наслідком недуги може стати порушення нормального функціонування плаценти, яка відповідає за харчування плода та ліквідацію шкідливих речовин. Нерідко спостерігаються внутрішньоутробні порушення розвитку малюка.

Діагностика

З-за того, що існує кілька форм гіпоталамічного синдрому, які мають свої характерні ознаки, діагностика цієї недуги дещо ускладнена. Тому розроблено цілий комплекс діагностичних заходів. Перше, що необхідно зробити фахівця, це провести огляд хворого на наявність зовнішніх ознак розладу, а також виміряти температуру тіла. З’ясувати можливі причини формування хвороби, час прояву та ступінь виразності тих або інших симптомів, які прояснять картину форми недуги.

Важливе значення має лабораторне вивчення крові на наявність патологічних ферментів. Проводять спеціальний тест на толерантність до цукру – для початку вимірюють рівень цієї речовини, потім дають пити солодку рідину і через кілька годин повторно вимірюють рівень глюкози. При даному розладі він буде вище в кілька разів. Показано аналізи на визначення гомон. Виконують триденну пробу урини за методом Зимницьким – вимірюють співвідношення випитої рідини з кількістю виділеної урини.

Інструментальні методи діагностування гіпоталамічного синдрому засновані на:

  • УЗД – виявлені патології можуть стати причиною прояви ознак недуги;
  • МРТ або КТ – для повного вивчення мозку і пошуку пошкоджень гіпоталамуса;
  • ЕЕГ – методика оцінки активності різних ділянок мозку.

Іноді необхідні консультації у невролога, нейрохірурга і акушера-гінеколога (коли пацієнткою є вагітна жінка). При діагностиці гіпоталамічного синдрому пубертатного періоду призначають консультації психіатра і психотерапевта.

Лікування

Лікування гіпоталамічного синдрому індивідуально і залежить зовнішнього прояву симптомів недуги. Метою терапії є усунення ознак, корекція гормонального фону і нормалізація працездатності гіпоталамуса. Медикаментозне лікування спрямоване на усунення симптомів недуги. Найчастіше призначають антидепресанти, замісну гормонотерапію, дезінтоксикацію, протизапальні речовини. Показаний прийом препаратів, спрямованих на покращення харчування головного мозку.

Хірургічне втручання необхідне тільки тоді, коли причиною прогресування гіпоталамічного синдрому стали новоутворення або згустки крові, як наслідок травми гіпоталамуса. Крім цього, необхідно дотримуватися індивідуальної дієти, в залежності від зміни маси тіла на тлі цієї недуги, а також нормалізувати режим сну і відпочинку.

Профілактика

Специфічних методів профілактики гіпоталамічного синдрому немає, необхідно лише вести здоровий спосіб життя, збагачувати харчування вітамінами і мікроелементами, регулярно виконувати помірні фізичні вправи, обмежуватися від емоційних стресів. Для профілактики захворювання у дітей їм необхідно вживати достатню кількість йоду і морепродуктів.

При своєчасному зверненні за допомогою до фахівців прогноз захворювання сприятливий. В іншому випадку формуються ускладнення, які ведуть до втрати працездатності та інвалідності.