Гіпонатріємія — найбільш поширена форма порушення водно-електролітного балансу, коли відбувається критичне зниження концентрації натрію в сироватці крові. При відсутності своєчасної допомоги не виключається ймовірність розвитку летального результату.
Патологія завжди носить вторинний характер — розвивається на тлі інших хвороб, наприклад, цирозу печінки, гіпотиреозу, ниркової та серцевої недостатності. Як провокатора може виступати передозування лікарськими препаратами.
Симптоматика неспецифічна, а залежить від ступеня тяжкості перебігу хвороби. Головними симптомами прийнято вважати нудоту, головний біль і втрату свідомості.
Діагноз ставиться тільки на підставі результатів широкого спектру лабораторних досліджень. Для диференціальної діагностики потрібно кілька інструментальних процедур.
Тактика терапії складається індивідуально, в залежності від сукупності ряду факторів, у тому числі й першоджерела. Однак найбільш часто звертаються до консервативних заходів.
Етіологія
До виникнення захворювання може призводити широкий спектр несприятливих сприяючих джерел. Основні провокатори:
- хвороба Аддісона;
- недостатність кори надниркових залоз;
- метаболічний алкалоз;
- цукровий діабет — у деяких випадках патологія з’являється при нецукровому діабеті, який не супроводжується кетонурией і глюкозурією;
- виражений тотальний гіпергідроз;
- непрохідність кишечнику;
- завзята блювота;
- гіпотиреоз та інші ендокринні порушення;
- перитоніт;
- тривала діарея;
- запальне ураження нирок;
- гострий перебіг панкреатиту;
- епілепсія;
- психогенна полідипсія;
- цироз печінки;
- синдром Іценко-Кушинга;
- крайній ступінь виснаження;
- застійна серцева недостатність;
- передозування деякими лікарськими препаратами, зокрема діуретиками;
- гостра або хронічна ниркова недостатність;
- нефротичний синдром;
- порушення секреції АДГ;
- гіпопротеїнемія;
- післяопераційні стани.
Не рідкість гіпонатріємія у новонароджених — в таких ситуаціях пусковим механізмом служить сильне обезводнення організму, що розвивається на тлі:
- тривалої діареї або блювоти — не виключається ймовірність впливу цих двох причин одночасно;
- порушення вироблення гормону вазопресину, за секрецію якого відповідає гіпоталамус;
- інфекційного ураження ЦНС;
- присутності будь-яких новоутворень;
- нераціональне харчування — надмірно сильно розведена молочна суміш (якщо дитина перебуває на штучному вигодовуванні), в результаті розвивається водна інтоксикація дитячого організму;
- вродженої ниркової або серцевої недостатності;
- занадто частого сечовипускання.
У дітей старшого віку як провокатора можуть виступати:
- гормональний дисбаланс;
- серцеві патології;
- захворювання нирок або печінки;
- якесь пошкодження головного мозку;
- неправильне харчування, при якому організм не отримує достатніх обсягів натрію та інших поживних речовин.
Порушення водно-електролітного балансу нерідко поєднується з іншими проблемами, серед яких гіперкаліємія і гіпопротеїнемія.
Класифікація
Гіпонатріємія за варіантом перебігу може бути:
- гостра — якщо клінічні ознаки, характерні для порушення водно-електролітного балансу, зберігаються протягом не більше 48 годин;
- хронічна.
Клініцисти виділяють кілька ступенів тяжкості протікання хвороби:
- легка — концентрація натрію варіюється від 130 до 135 ммоль/л;
- середньотяжка — вміст речовини становить 125-129 ммоль/л;
- важка — рівень натрію не досягає 125 ммоль/л.
Існують такі типи хвороби у дорослих і дітей:
- гіповолемічний — наслідок рясної втрати позаклітинної рідини та іонів натрію;
- гиперволемический — обумовлюється підвищенням обсягів внутрішньоклітинної рідини в організмі;
- нормоволемический або изоволемический — натрій знаходиться в межах допустимої норми, але відбувається водна інтоксикація.
Втрата натрію буває:
- внепочечной або экстраренальной — виникає на тлі розладів ШКТ, підвищеного потовиділення, масивних крововтрат, парацентезу, розширення периферичних судин, великих опіків або травм кінцівок;
- нирковою або ренальної — зниження рівня речовини відбувається на тлі нераціонального використання діуретиків або сечогінних засобів, сольтеряющих нефропатіях, ниркової недостатності як у гострій, так і в хронічній формі.
Симптоматика
Незалежно від причини гіпонатріємії головними клінічними проявами виступають неврологічні ознаки різної інтенсивності, починаючи від незначних головних болів і закінчуючи глибоким коматозним станом.
На ступінь вираженості симптоматики впливають такі фактори:
- вікова категорія;
- вихідне стан здоров’я;
- тяжкість перебігу патології;
- швидкість втрати іонів натрію.
Симптоми у гіпонатріємії неспецифічні, але слід звернутися за кваліфікованою допомогою в тих ситуаціях, коли виникають:
- постійна сильна спрага;
- жар і озноб;
- зниження добового об’єму виділеної урини;
- почастішання серцевого ритму — іноді можна виявити тільки на ЕКГ;
- постійне або періодичне зниження кров’яного тонусу;
- зниження тургору шкіри;
- сухість слизових оболонок;
- постійна нудота;
- яскраво виражені головні болі;
- напади втрати свідомості;
- сонливість;
- зниження маси тіла.
Коли гіпонатріємія протікає в хронічній формі, на перший план виходитимуть:
- диспепсичні розлади;
- зниження тонусу м’язів;
- втрата еластичності шкіри;
- нервово-психічні порушення;
- гіпотонія або стійке зниження значень кров’яного тонусу;
- проблеми зі сном;
- набряклість, яка може призвести до невеликого підвищення маси тіла.
Клінічна картина захворювання у дітей включає такі симптоми:
- нудота і блювання;
- слабкість і нездужання;
- сильні запаморочення;
- порушення ясності свідомості;
- судоми;
- посмикування мови;
- проблеми з рухом очних яблук.
У пацієнтів такій віковій категорії хвороба дуже швидко прогресує і може призвести до коматозного стану або летального результату.
У випадках пониження концентрації елемента до позначки 115 ммоль/л і нижче у хворих розвивається набряк головного мозку і кома.
Симптоми гіпонатріємії
Варто відзначити, що розлад у деяких людей може протікати абсолютно безсимптомно.
Діагностика
Точний діагноз можна поставити тільки після того, як клініцист ознайомиться з результатами лабораторних досліджень. Процес діагностування повинен в обов’язковому порядку носити комплексний підхід.
Первинна діагностика об’єднує такі заходи:
- вивчення історії хвороби — для виявлення патологічного джерела;
- збір і аналіз життєвого анамнезу — може вказати на фізіологічні причини, наприклад, тривале блювання або діарею;
- оцінка стану шкірних покривів;
- вимірювання значень серцевого ритму, температури і кров’яного тонусу;
- ретельний фізикальний огляд;
- детальне опитування пацієнта або його батьків — для складання повної картини перебігу розладу.
Лабораторні дослідження спрямовані на здійснення таких тестів:
- загальноклінічний аналіз крові;
- біохімія крові — може бути присутнім гіперкаліємія;
- проби для визначення рівня електролітів у сироватці;
- проби з водним навантаженням;
- визначення осмолярності сечі;
- загальний аналіз урини.
Інструментальні дослідження обмежуються виконанням таких процедур:
- МРТ голови;
- ЕКГ;
- ультрасонографія очеревини;
- добовий моніторинг АТ;
- КТ нирок.
Добовий моніторинг артеріального тиску
Диференціальна діагностика проводиться з такими порушеннями:
- надниркова недостатність;
- гіпотиреоз;
- синдром неадекватної секреції АДГ.
Лікування
Корекція гіпонатріємії визначається наступними факторами:
- тяжкість перебігу електролітного порушення;
- тривалість протікання;
- індивідуальні особливості симптоматичної картини;
- джерела формування.
Основу терапії складають:
- внутрішньовенне введення ізотонічних розчинів;
- обмеження споживання води;
- прийом медикаментів, що усувають супутню симптоматику;
- інгібітори АПФ;
- петльові діуретики.
Корекція вмісту натрію проводиться поступово, тому лікування гіпонатріємії може зайняти тривалий проміжок часу.
При важкому перебігу призначають пацієнтам специфічну терапію — показаний гемодіаліз. Тривалість лікування на гемодіалізі підбирається в індивідуальному порядку.
Можливі ускладнення
Гіпонатріємія може призвести до формування небезпечних наслідків, серед яких:
- набряк головного мозку — найчастіша причина летального результату;
- менінгіт;
- енцефаліт;
- утворення гематом субарахноїдального або субдурального характеру;
- тромбоз мозкових артерій;
- інфаркт гіпоталамуса або задній частині гіпофіза;
- поява грижі стовбура мозку;
- порушення функціонування ЦНС.
Профілактика і прогноз
Щоб попередити розвиток такої проблеми, варто дотримуватися загальних профілактичних рекомендацій:
- правильне і повноцінне харчування;
- відмова від шкідливих звичок;
- прийом тільки тих медикаментів, які виписує лікар;
- раннє виявлення і повноцінне усунення будь-яких патологічних процесів;
- регулярне проходження повного профілактичного обстеження в медичному закладі.
Гіпонатріємія найбільш часто закінчується повним одужанням, але прогноз цілком залежить від першопричини патології. Безсимптомний варіант течії, ігнорування симптомів і відмова від лікарської допомоги призводять до появи ускладнень, які можуть спричинити летальний результат.
