Гіпонатріємія: симптоми і лікування

Гіпонатріємія — найбільш поширена форма порушення водно-електролітного балансу, коли відбувається критичне зниження концентрації натрію в сироватці крові. При відсутності своєчасної допомоги не виключається ймовірність розвитку летального результату.

Патологія завжди носить вторинний характер — розвивається на тлі інших хвороб, наприклад, цирозу печінки, гіпотиреозу, ниркової та серцевої недостатності. Як провокатора може виступати передозування лікарськими препаратами.

Симптоматика неспецифічна, а залежить від ступеня тяжкості перебігу хвороби. Головними симптомами прийнято вважати нудоту, головний біль і втрату свідомості.

Діагноз ставиться тільки на підставі результатів широкого спектру лабораторних досліджень. Для диференціальної діагностики потрібно кілька інструментальних процедур.

Тактика терапії складається індивідуально, в залежності від сукупності ряду факторів, у тому числі й першоджерела. Однак найбільш часто звертаються до консервативних заходів.

Етіологія

До виникнення захворювання може призводити широкий спектр несприятливих сприяючих джерел. Основні провокатори:

• хвороба Аддісона;
• недостатність кори надниркових залоз;
• метаболічний алкалоз;
• цукровий діабет — у деяких випадках патологія з’являється при нецукровому діабеті, який не супроводжується кетонурией і глюкозурією;
• виражений тотальний гіпергідроз;
• непрохідність кишечнику;
• завзята блювота;
• гіпотиреоз та інші ендокринні порушення;
• перитоніт;
• тривала діарея;
• запальне ураження нирок;
• гострий перебіг панкреатиту;
• епілепсія;
• психогенна полідипсія;
• цироз печінки;
• синдром Іценко-Кушинга;
• крайній ступінь виснаження;
• застійна серцева недостатність;
• передозування деякими лікарськими препаратами, зокрема діуретиками;
• гостра або хронічна ниркова недостатність;
• нефротичний синдром;
• порушення секреції АДГ;
• гіпопротеїнемія;
• післяопераційні стани.

Не рідкість гіпонатріємія у новонароджених — в таких ситуаціях пусковим механізмом служить сильне обезводнення організму, що розвивається на тлі:

• тривалої діареї або блювоти — не виключається ймовірність впливу цих двох причин одночасно;
• порушення вироблення гормону вазопресину, за секрецію якого відповідає гіпоталамус;
• інфекційного ураження ЦНС;
• присутності будь-яких новоутворень;
• нераціональне харчування — надмірно сильно розведена молочна суміш (якщо дитина перебуває на штучному вигодовуванні), в результаті розвивається водна інтоксикація дитячого організму;
• вродженої ниркової або серцевої недостатності;
• занадто частого сечовипускання.

У дітей старшого віку як провокатора можуть виступати:

• гормональний дисбаланс;
• серцеві патології;
• захворювання нирок або печінки;
• якесь пошкодження головного мозку;
• неправильне харчування, при якому організм не отримує достатніх обсягів натрію та інших поживних речовин.

Порушення водно-електролітного балансу нерідко поєднується з іншими проблемами, серед яких гіперкаліємія і гіпопротеїнемія.

Класифікація

Гіпонатріємія за варіантом перебігу може бути:

• гостра — якщо клінічні ознаки, характерні для порушення водно-електролітного балансу, зберігаються протягом не більше 48 годин;
• хронічна.

Клініцисти виділяють кілька ступенів тяжкості протікання хвороби:

• легка — концентрація натрію варіюється від 130 до 135 ммоль/л;
• середньотяжка — вміст речовини становить 125-129 ммоль/л;
• важка — рівень натрію не досягає 125 ммоль/л.

Існують такі типи хвороби у дорослих і дітей:

• гіповолемічний — наслідок рясної втрати позаклітинної рідини та іонів натрію;
• гиперволемический — обумовлюється підвищенням обсягів внутрішньоклітинної рідини в організмі;
• нормоволемический або изоволемический — натрій знаходиться в межах допустимої норми, але відбувається водна інтоксикація.

Втрата натрію буває:

• внепочечной або экстраренальной — виникає на тлі розладів ШКТ, підвищеного потовиділення, масивних крововтрат, парацентезу, розширення периферичних судин, великих опіків або травм кінцівок;
• нирковою або ренальної — зниження рівня речовини відбувається на тлі нераціонального використання діуретиків або сечогінних засобів, сольтеряющих нефропатіях, ниркової недостатності як у гострій, так і в хронічній формі.

Симптоматика

Незалежно від причини гіпонатріємії головними клінічними проявами виступають неврологічні ознаки різної інтенсивності, починаючи від незначних головних болів і закінчуючи глибоким коматозним станом.

На ступінь вираженості симптоматики впливають такі фактори:

• вікова категорія;
• вихідне стан здоров’я;
• тяжкість перебігу патології;
• швидкість втрати іонів натрію.

Симптоми у гіпонатріємії неспецифічні, але слід звернутися за кваліфікованою допомогою в тих ситуаціях, коли виникають:

• постійна сильна спрага;
• жар і озноб;
• зниження добового об’єму виділеної урини;
• почастішання серцевого ритму — іноді можна виявити тільки на ЕКГ;
• постійне або періодичне зниження кров’яного тонусу;
• зниження тургору шкіри;
• сухість слизових оболонок;
• постійна нудота;
• яскраво виражені головні болі;
• напади втрати свідомості;
• сонливість;
• зниження маси тіла.

Коли гіпонатріємія протікає в хронічній формі, на перший план виходитимуть:

• диспепсичні розлади;
• зниження тонусу м’язів;
• втрата еластичності шкіри;
• нервово-психічні порушення;
• гіпотонія або стійке зниження значень кров’яного тонусу;
• проблеми зі сном;
• набряклість, яка може призвести до невеликого підвищення маси тіла.

Клінічна картина захворювання у дітей включає такі симптоми:

• нудота і блювання;
• слабкість і нездужання;
• сильні запаморочення;
• порушення ясності свідомості;
• судоми;
• посмикування мови;
• проблеми з рухом очних яблук.

У пацієнтів такій віковій категорії хвороба дуже швидко прогресує і може призвести до коматозного стану або летального результату.

У випадках пониження концентрації елемента до позначки 115 ммоль/л і нижче у хворих розвивається набряк головного мозку і кома.

Симптоми гіпонатріємії

Варто відзначити, що розлад у деяких людей може протікати абсолютно безсимптомно.

Діагностика

Точний діагноз можна поставити тільки після того, як клініцист ознайомиться з результатами лабораторних досліджень. Процес діагностування повинен в обов’язковому порядку носити комплексний підхід.

Первинна діагностика об’єднує такі заходи:

• вивчення історії хвороби — для виявлення патологічного джерела;
• збір і аналіз життєвого анамнезу — може вказати на фізіологічні причини, наприклад, тривале блювання або діарею;
• оцінка стану шкірних покривів;
• вимірювання значень серцевого ритму, температури і кров’яного тонусу;
• ретельний фізикальний огляд;
• детальне опитування пацієнта або його батьків — для складання повної картини перебігу розладу.

Лабораторні дослідження спрямовані на здійснення таких тестів:

• загальноклінічний аналіз крові;
• біохімія крові — може бути присутнім гіперкаліємія;
• проби для визначення рівня електролітів у сироватці;
• проби з водним навантаженням;
• визначення осмолярності сечі;
• загальний аналіз урини.

Інструментальні дослідження обмежуються виконанням таких процедур:

• МРТ голови;
• ЕКГ;
• ультрасонографія очеревини;
• добовий моніторинг АТ;
• КТ нирок.

Добовий моніторинг артеріального тиску

Диференціальна діагностика проводиться з такими порушеннями:

• надниркова недостатність;
• гіпотиреоз;
• синдром неадекватної секреції АДГ.

Лікування

Корекція гіпонатріємії визначається наступними факторами:

• тяжкість перебігу електролітного порушення;
• тривалість протікання;
• індивідуальні особливості симптоматичної картини;
• джерела формування.

Основу терапії складають:

• внутрішньовенне введення ізотонічних розчинів;
• обмеження споживання води;
• прийом медикаментів, що усувають супутню симптоматику;
• інгібітори АПФ;
• петльові діуретики.

Корекція вмісту натрію проводиться поступово, тому лікування гіпонатріємії може зайняти тривалий проміжок часу.

При важкому перебігу призначають пацієнтам специфічну терапію — показаний гемодіаліз. Тривалість лікування на гемодіалізі підбирається в індивідуальному порядку.

Можливі ускладнення

Гіпонатріємія може призвести до формування небезпечних наслідків, серед яких:

• набряк головного мозку — найчастіша причина летального результату;
• менінгіт;
• енцефаліт;
• утворення гематом субарахноїдального або субдурального характеру;
• тромбоз мозкових артерій;
• інфаркт гіпоталамуса або задній частині гіпофіза;
• поява грижі стовбура мозку;
• порушення функціонування ЦНС.

Профілактика і прогноз

Щоб попередити розвиток такої проблеми, варто дотримуватися загальних профілактичних рекомендацій:

• правильне і повноцінне харчування;
• відмова від шкідливих звичок;
• прийом тільки тих медикаментів, які виписує лікар;
• раннє виявлення і повноцінне усунення будь-яких патологічних процесів;
• регулярне проходження повного профілактичного обстеження в медичному закладі.

Гіпонатріємія найбільш часто закінчується повним одужанням, але прогноз цілком залежить від першопричини патології. Безсимптомний варіант течії, ігнорування симптомів і відмова від лікарської допомоги призводять до появи ускладнень, які можуть спричинити летальний результат.