Гіпертиреоз: симптоми і лікування

767

Гіпертиреоз (або тиреотоксикоз) являє собою те клінічний стан, при якому відзначається надмірно активне вироблення щитовидною залозою тиреоїдних гормонів – трийодтироніну і тироксину. Гіпертиреоз, симптоми якого проявляються в результаті перенасичення крові зазначеними гормонами і рознесення їх струмом крові по всьому організму, включаючи тканини, органи і системи, призводить до прискорення у ньому всіх процесів, що негативним чином позначається на загальному стані хворого по ряду напрямків.

Загальний опис

Гіпертиреоз – це результат різного типу патологій, актуальних для щитовидної залози, причому патології ці можуть бути спровоковані і безпосередньо порушеннями в ній самій, і порушеннями, що виникають у тих процесах, регулювання яких нею здійснюється. Аналогічно гіпотиреозу, гіпертиреоз, у залежності ступеня ураження щитовидної залози, може проявляти себе у первинній формі (що передбачає власне патологію щитовидної залози), у формі вторинної (при патології гіпофіза), а також у формі третинної (що має на увазі під собою патологію гіпоталамуса).

Спочатку нами відзначено, гіпертиреоз призводить до стимуляції діяльності всіх систем, тканин і органів в організмі, причому особливо страждає від подібних змін серцево-судинна система. Справа в тому, що на тлі даного захворювання, і тих процесів, які воно за собою тягне, тканини і органи починають мати потребу в більшому обсязі кисню, що супроводжується, у свою чергу, збільшенням частоти скорочень серця, за рахунок якого задовольняються подібні потреби. Природно, це позначається на серці відповідним чином, при гіпертиреозі визначають як «тиреотоксичне серце». Безумовно, супроводжується напругою і робота інших органів. Слід зауважити, що пацієнти з гіпертиреозом без необхідного при даному захворюванні лікування можуть зіткнутися з розвитком такого у них стану як тиреотоксичний криз, він же, у свою чергу, без належної лікарської допомоги, може стати причиною розвитку коми.

Переважним чином схильні гипертиреозу жінки. Так, на 1000 жінок припадає близько 18-20 випадків цього захворювання, в той час як у чоловіків на аналогічну кількість (1000) гіпертиреоз зустрічається не більше ніж у двох випадках. Що стосується вікових рамок, то тут для гіпертиреозу відводиться період 20-50 років.

Гіпертиреоз: причини

Як нами вже було зазначено, розвивається гіпертиреоз в якості результату патологічних процесів в самій залозі, а також як результат порушень регуляції. Переважно розвивається гіпертиреоз в результаті наступних захворювань:

  • Дифузний токсичний зоб (або Базедова хвороба) – ця причина найчастіше призводить до розвитку гіпертиреозу, при цьому порушенні відбувається рівномірне збільшення щитовидної залози при одночасно стійкому процесі вироблення з її боку гормонів.
  • Вузловий/багатовузловий токсичний зоб (хвороба Пламмера) – діагностується значно рідше, причому переважно у осіб похилого віку. Особливість патології в даному випадку полягає в тому, що при ній в щитовидній залозі утворюються ущільнення невідомого походження, які, як можна зрозуміти з визначення цієї патології, мають вигляд вузликів. Вплив, який чиниться ними, призводить до ще більшої активності щитовидної залози.
  • У деяких випадках гіпертиреоз розвивається на тлі підгострого тиреоїдиту, який передбачає під собою запальний процес, що розвивається в результаті перенесення вірусних інфекцій. Подібні вірусні запалення призводять до деструктивних процесів у фолікулярних клітинах щитовидної залози, а також до надлишкового надходження в кров гормонів. Протягом гіпертиреозу у зазначеному варіанті має неважкий і короткочасних характер (його тривалість може становити близько від декількох тижнів до декількох місяців).
  • Існує і така форма захворювання, як штучний гіпертиреоз. Розвивається він на тлі безконтрольного застосування тиреоїдних гормонів. Крім цього, розвинутися він може і при використанні даних гормонів зважаючи актуальною тканинної несприйнятливості з боку гіпофіза до них.
  • Існують і більш рідкісні причини, що сприяють розвитку гіпертиреозу:
    • тератоми яєчників, що супроводжуються виробленням гормонів (інакше патологія визначається як струми яєчника, що має на увазі під собою формування пухлинних утворень, в якості основи яких виступають клітини щитовидної залози в комплексі з зазначеними виробляються гормонами);
    • пухлини гіпофіза, при яких відбувається підвищене вироблення тиреотропного гормону (ТТГ) (наприклад, це може бути акромегалоидный гіпертиреоз з гиперостозом, що передбачає поєднання ознак гіперактивності з боку щитовидної залози через підвищеного вироблення нею ТТГ з акромегалію та дифузним гиперостозом склепіння черепа);
    • підвищена продукція гормонів щитовидною залозою на фоні введення в організм надмірної кількості йоду.

Особливості перебігу гіпертиреозу

Виділимо деякі особливості, характерні для перебігу гіпертиреозу. Так, наприклад, нами вже було відзначено, що за рахунок тиреоїдних гормонів збільшується споживання кисню, зокрема з боку тканин це зумовлює підвищення освіти тканин при одночасному збільшенні енергетичного обміну.

Також особливістю гіпотиреозу є підвищення з боку чутливості тканин до симпатичної стимуляції (тобто стимуляції симпатичної нервової системи, що є частиною вегетативної нервової системи) і до катехоламінів (тобто до фізіологічно активним речовинам, виступаючим в якості керуючого типу молекул і хімічних посередників в рамках міжклітинної взаємодії, зокрема це нейромедіатори у вигляді дофаміну, норадреналіну та адреналіну).

З-за підвищеного рівня перетворення андрогенів в естрогени відбувається збільшення обсягу вмісту в тканинах циркулюючого глобуліну, за рахунок якого забезпечується зв’язування статевих гормонів, а це, в свою чергу, призводить до підвищення співвідношення між естрогенами і андрогенами. На тлі такого роду гормональних змін не виключається можливість розвитку гінекомастії у чоловіків (патологія, що припускає під собою надмірне збільшення молочних залоз у чоловіків (одностороннього або двостороннього типу), що в деяких випадках визначає відповідність жіночим типом).

З-за прискорення процесу руйнування кортизолу на фоні впливу тиреоїдних гормонів розвивається клініка гіпокортицизм, яка визначає собою оборотну форму ниркової недостатності.

Форми гіпертиреозу

Гіпертиреоз може протікати в легкій або середній формі, а також у важкій формі.

Легка форма перебігу захворювання (субклінічна форма)характеризується безсимптомним перебігом, трийодтиронін (Т4) знаходиться в нормі з актуальних показниками, дещо знижені показники ТТГ (тиреотропного гормону).

Наступна форма – форма середньої тяжкості (іншими словами явна або маніфест). У даному випадку показники рівня Т4 характеризуються підвищенням, в той час як показники ТТГ в значній мірі знижені, проявляється характерна для захворювання симптоматика.

І, нарешті, важка (ускладнена) форма тяжкості перебігу захворювання, при якій зазначається надниркова або серцева недостатність, миготлива аритмія, виражений дефіцит маси тіла, психози та іншого типу патології, які вказують, відповідно, на поразку окремих конкретних систем, органів і притаманних їм функцій.

Розглянемо основні ознаки гіпертиреозу, які відповідають зазначеним ступенями тяжкості його прояви:

  • Легка форма

Крім спочатку зазначених змін у показниках вмісту гормонів в крові (що виявляється при відповідному дослідженні крові), відзначається зниження ваги в помірному ступені прояву (в межах 5 кг). Також з’являється тахікардія, при якій серцевий ритм становить не більше 100 ударів в хвилину, змін у ритмі скорочень немає. Ознаки з боку залоз внутрішньої секреції, які свідчать про порушення їх функцій, також відсутні (за винятком щитовидної залози). Крім цього у хворих відзначається певна ступінь дратівливості, пітливість (що виявляється навіть в умовах приміщень з нормальною температурою).

  • Середня форма

Втрата ваги носить виражений характер (близько 10 кг). У міокарді відзначаються зміни патологічного масштабу, тахікардія виявляється з частотою серцевого ритму в межах від 100 до 120 уд./хв. В даному випадку тахікардія характеризується стабільністю власного прояви, причому це не залежить від того, в якому положенні знаходиться людина, зв’язок з попереднім сном і станом тривалого спокою також відсутня. Порушень підлягає вуглеводний обмін, холестерин в крові знижується, з’являються шлунково-кишкові розлади (що характеризується і частим рідким стільцем).

Поступово посилюються ознаки, що свідчать про актуальність надниркової недостатності. У хворих відзначається тиреотоксичний тремор – тремтіння пальців, відмічуване в стані витягнутої руки. Крім цього хворі стають більш дратівливими і збудливими, з’являються порушення сну, надмірна тривожність і плаксивість. Присутні і такі ознаки як екзофтальм (характерне зміщення очного яблука вперед, іншими словами – випинання, вирячені очі), а також гіпергідроз (тобто підвищене потовиділення) загального типу прояви.

    Гіпертиреоз: симптоми і лікування
    Прояв екзофтальму при гіпертиреозі

  • Важка форма

У цьому випадку, крім загального опису, спочатку запропонованого нами класифікації форм гіпертиреозу, можна відзначити різку і виражену втрату ваги. Тахікардія носить стійкий характер прояву, пульс при ній становить від 120-140 у./мін., однак не виключається можливість перевищення цих меж. Артеріальний тиск характеризується підвищеним систолічним тиском при одночасно зниженій діастолічному тиску. Екзофтальм ще більш виражений в порівнянні з попередньою формою захворювання, як і тиреотоксичний тремор, який на цей раз проявляється у вигляді поширення по тілу (а не тільки при поразці рук).

Гіпертиреоз: симптоми

Враховуючи ту особливість захворювання, що розглядається нами, яка полягає у прискоренні всіх відбуваються в організмі процесів, можна зрозуміти, що симптоми гіпертиреозу вкрай багатогранні і, відповідно, визначаються виходячи з тяжкості захворювання, його перебігу та ступеня ураження конкретних органів, тканин і систем. Надлишкова вироблення гормонів, що виробляється щитовидною залозою, визначає наступне вплив на організм хворого:

  • ЦНС. Центральна нервова система реагує на актуальне при захворюванні вплив у формі підвищеної збудливості, дратівливості, емоційної неврівноваженості, безпричинних страхів і хвилювань, швидкої мови, тремтіння рук і порушень сну.
  • Офтальмологія. Офтальмологічна симптоматика полягає в вже зазначеному раніше прояві, в якості якого виступає екзофтальм (при якому очне яблуко піддається випинання при його зміщенні вперед і при одночасному збільшенні очної щілини). Крім цього відзначається набряклість повік, двоїння предметів у полі зору і рідкісне моргання. Слід виділити той факт, що з-за характерного здавлювання в даному випадку, на тлі якого розвивається дистрофія зорового нерва, не виключається можливість абсолютної втрати зору хворим. Також в числі актуальною офтальмологічної симптоматики можна виділити виражену сухість очей і різь в очах, підвищену сльозоточивість, розвиток ерозії рогівки, мішки під очима, неможливість концентрації погляду на конкретному предметі та ін.
  • Серцево-судинна система. Як ми зазначали, для неї симптоми гіпертиреозу і особливості його перебігу даються нелегко унаслідок прискорення процесів в організмі і особливої необхідності на ґрунті цього в кисні. Актуальне в цій ситуації порушення серцевого ритму вкрай слабо реагує на лікування, вироблене в його адресу. Тут відзначається тріпотіння і мерехтіння передсердь, стійка тахікардія. На тлі одночасно підвищеного систолічного тиску і зниженого тиску діастоли відбувається значне збільшення в розриві показників тиску (верхнього та нижнього). Розвивається серцева недостатність.
  • ШКТ. З боку шлунково-кишкового тракту відзначаються зміни в апетиті (його зниження або, навпаки, підвищення кваліфікації), у літніх людей цей симптом може дійти аж до повної відмови від прийняття їжі. Також наголошується частий і рідкий стілець, порушення у процесах утворення жовчі і травлення, біль у животі нападів характеру.
  • Органи дихання. На тлі набряків і застійних явищ відбуваються зміни негативного характеру, що стосуються життєвої ємності легенів, розвивається стійка задишка.
  • Опорно-рухова система. Розвивається тиреотоксична міопатія, при якій характерними ознаками стає хронічна слабкість і м’язова втома, гіпотрофія м’язів (стан м’язів, обуславливаемое недостатністю надходження поживних речовин в організм або недостатністю їх засвоєння). Також відзначається тремтіння кінцівок і тіла в цілому, остеопороз (хронічне прогресуюче захворювання або клінічний синдром (в даному випадку), що характеризується зниженням властивою щільності кісток при одночасному порушення мікроархітектоніки і з посиленою їх крихкістю, актуальною в силу низки вражаючих процесів). На тлі перерахованої симптоматики виникають труднощі, що відзначаються в процесі тривалої ходьби (особливо при підйомі по сходах), а також при носінні важких речей. Не виключається можливість розвитку м’язового паралічу, який в даному випадку носить оборотний характер.
  • Статева система. У цій області також відзначаються характерні зміни. Так, на тлі порушення процесів секреції гонадотропінів може розвинутися безпліддя. Як вже було описано раніше, у чоловіків може розвинутися гінекомастія, знижується потенція. Що стосується впливу на жіночий організм актуальних для захворювання процесів, то тут зокрема відзначаються збої менструального циклу. Прояв менструації характеризується хворобливістю і нерегулярністю, виділення мають обмежений характер, в якості супутніх ознак – виражена слабкість (яка може досягати непритомного стану), сильні головні болі. У крайньому прояві збої менструального циклу досягають аменореї, тобто повної відсутності менструації.
  • Обмін речовин. На тлі прискорення процесів метаболізму пацієнти стикаються зі стійким зниженням ваги, що досягається навіть при підвищеному апетиті. Крім цього збільшується теплопродукція (що проявляється у формі підвищеної пітливості і температури). На тлі прискорення розпаду кортизолу розвивається оборотна форма недостатності надниркових залоз. Також відзначається збільшення печінки, а якщо мова йде про тяжкій формі перебігу гіпертиреозу, то цього супроводжує жовтяниця. В якості додаткової супутньою цій частині проявів симптоматики можна виділити такі: набряклість м’яких тканин; витончення нігтів, волосся та шкіри; рання і виражена сивина; сильна спрага, часте і прискорене сечовипускання (що актуально з огляду порушень водного обміну).

Зовнішні ознаки гіпертиреозу полягають, насамперед, у збільшенні щитовидної залози, що може виявлятися в різному ступені. У деяких випадках огляд і перевірка шиї дозволяють визначити причину, яка спровокувала гіпертиреоз (вузловий або дифузний зоб). Наприклад, якщо мова йде про базедової хвороби, то збільшення щитовидної залози характеризується власною симетричністю. Якщо промацування визначає вузлове освіта в досліджуваній області, то це, в свою чергу, є і зазначенням актуального пухлиноподібного процесу в ній.

Що примітно, перераховані симптоми гіпертиреозу нерідко проявляються у літніх людей, що визначає прихований (замаскований) гіпертиреоз. В якості типової симптоматики, супутньої даного захворювання у літніх людей, між тим, можуть виступати часті депресії і слабкість, сонливість і деяка загальмованість. Також можна помітити, що в представленому варіанті порушення, пов’язані з роботою серцево-судинної системи, у літніх пацієнтів при гіпертиреозі зустрічаються в рази частіше, ніж у пацієнтів молодого віку.

Гіпертиреоз: симптоми і лікування
Симптоми гіпертиреозу (тиреотоксикозу)

Тиреотоксичний (гипертиреоидный) криз

Дане ускладнення проявляється в результаті відсутності лікування тиреотоксикозу або при призначенні лікування, не відповідає в дійсності необхідним заходам. Також спровокувати криз можуть механічні маніпуляції, вироблені при огляді пацієнта або при оперативному втручанні, тим чи іншим чином зачіпає щитовидну залозу. Не виключається можливість розвитку кризу і на тлі впливу стресу.

В цілому гипертиреоидный криз проявляється досягненням піку ознаками, властивими гипертиреозу. Він починається гостро, протягом його носить блискавичний характер. У хворих виникає виражене психічне збудження, причому нерідко воно супроводжується галюцинаціями і маренням. Тремтіння рук посилюється, крім цього тремтіння поширюється на нижніх кінцівках і в цілому по тілу. Різко падає артеріальний тиск, з’являється м’язова слабкість при загальній загальмованості хворого. Блювота проявляється в нестримної формі, супроводжується підвищеною температурою (ознаки, що вказують на актуальність інфекції, в даному випадку відсутні), проносом, прискореним серцебиттям (досягає 200 уд./хв.). При сечовипусканні в сечі можна визначити характерний для запах ацетону. Підвищується температура (до 41 градуса), тиск.

У деяких випадках розвивається жовтяниця, що проявляється в результаті гострої форми жирової дистрофії, актуальною для печінки, також може розвинутися надниркова недостатність.

Важливо відзначити, що відсутність надання своєчасної допомоги може стати причиною загибелі хворого із-за переходу кризу в кому. Наступити загибель може в результаті гострої форми прояви жирової дистрофії печінки або за рахунок надниркової недостатності.

Діагностування

Встановлення діагнозу проводиться, перш за все, на підставі актуальних проявів симптоматики, що зокрема полягає у виділенні особливостей зовнішнього вигляду пацієнтів і даних, отриманих при відповідних лабораторних дослідженнях. Так, аналіз крові визначає зміни у вмісті гормонів, УЗД дозволяє виявити в щитовидній залозі вузлові утворення, електрокардіографія, через що виникають на фоні захворювання скарг, що стосуються діяльності серцево-судинної системи, дозволяє внести певну конкретику щодо виявляється симптоматики по цій частині.

Крім цього може бути призначена комп’ютерна томографія, при якому робляться знімки органу в пошаровому режимі, за рахунок чого з’являється чітке уявлення про те, де саме локалізується актуальне для нього ущільнення. Застосування перерахованих методів діагностики дозволяє повною мірою уточнити діагноз, після чого призначити відповідний курс індивідуальної терапії.

Лікування

У лікуванні гіпертиреозу орієнтоване на досягнення конкретно визначених цілей. Так, перш за все, необхідно досягти нормального рівня гормонів, що забезпечується за рахунок призначення відповідного медикаментозного лікування. Крім цього розглядається необхідність у хірургічному лікуванні, що передбачає необхідність видалення аденоми, зобу або пухлинного утворення в області щитовидної залози. Додаткові заходи терапії полягають у симптоматичному впливі, за рахунок чого є можливість поліпшення роботи систем і органів в організмі хворої людини. Зупинимося детальніше на цих методах.

Медикаментозне лікування гіпертиреозу, насамперед, полягає у застосування антитиреоїдних препаратів, переважно їх застосовують у випадку незначного збільшення щитовидної залози. Якщо залоза досягає значних розмірів (більше 40 мл), а загальний стан характеризується проявом симптоматики, що вказує на здавлення розташованих поруч органів, то медикаментозне лікування стає лише підготовчим етапом для іншого лікування – для хірургічного лікування. У лікуванні розглянутого нами захворювання зараз досить поширене застосування антитиреоїдних препаратів, що представляють собою групу тионамидов (препарати Пропілтіоурацил, Тіамазол тощо). Основа механізму препаратів, що відповідають цій групі, полягає у тому, що вони надають цілеспрямоване переважна вплив на процеси, безпосереднім чином задіяні в утворенні гормонів в щитовидній залозі (зокрема відбувається придушення тиреоїдної пероксидази).

В рамках умов високорозвинених країн лікування тиреотоксикозу проводиться за рахунок використання для цієї мети карбимазола. Це препарат тривалої (інакше – пролонгованої дії, особливо він ефективно проявляє себе у випадку з важкими формами захворювання. Крім необхідного впливу на процеси утворення в щитовидній залозі гормонів, вказаний препарат забезпечує інгібування перетворення Т4 (тобто тироксину) в Т3 (або трийодтиронін). Примітно, що при прийомі 20 мг препарату повністю компенсується спровоковане гіпотиреозом стан.

Також в умовах розвинених країн в якості невід’ємного методу лікування виступає лікування з використанням радіоактивного йоду. Йод цей досить швидко проникає в щитовидну залозу, після чого відбувається поступове його накопичення в рамках її області. При розпаді радіоактивного йоду відбувається руйнування клітин органу щитовидної залози, тиреоцитов.

Що стосується хірургічного лікування, то в якості свідчень до нього виділяють наступні фактори: значні розміри зоба; рецидивування захворювання після застосованого в його адресу лікування з використанням антитиреоїдних препаратів; непереносимість пацієнтами застосовуваних антитиреоїдних препаратів.

При появі симптоматики, що вказує на можливий гіпертиреоз (тиреотоксикоз), необхідно звернутися до ендокринолога.