Гіпергідроз являє собою таке захворювання, при якому розвивається підвищена пітливість, що відбувається в результаті надмірного виділення потовими залозами секрету. Гіпергідроз, симптоми якого проявляються, відповідно, в рясному потовиділенні, розвивається незалежно від впливу фізичних факторів, таких як перегрівання, підвищена рухова активність, підвищена температура навколишнього середовища та ін
Загальний опис
Під потовиділенням розуміється такий фізіологічний процес, при якому потовими залозами виділяється водянистий секрет – піт. Процес цей є в організмі людини постійним, за рахунок якого забезпечується запобігання організму від перегрівання (це визначається як гіпертермія), крім того, забезпечується можливість підтримання його гомеостазу, тобто стабільності. Постійність в даному випадку полягає підтримці певних температурних показників, а точніше в тому, що піт, випаровуючись, обумовлює охолодження поверхні тіла при одночасному зниженні її температури.
Посилення пітливості відбувається в умовах підвищеної температури середовища, при досягненні меж відміток 20-25 градусів, в тому числі і за умови психоемоційної або фізичної перевантаження. Зокрема при даному умови розгляду підлягає нормальний (здоровий) стан людини. Якщо ж температура підвищується до позначки 36 градусів, і, відповідно, вище, то потовиділення знову ж сприяє терморегуляції організму, з-за чого не відбувається надмірного його перегрівання. Активне фізичне навантаження і знижена відносна вологість забезпечують підвищену ступінь тепловіддачі і охолодження для організму. В інших же умовах, наприклад, в умовах вологого середовища з повітрям «без руху» випаровування поту як такого не відбувається, і саме з цієї причини не рекомендується протягом тривалого періоду часу знаходитися в парній або в лазні.
Сприяє посилення пітливості надмірне споживання рідини, тому при знаходженні в приміщеннях з підвищеною температурою повітря або в процесі фізичного навантаження споживати багато рідини також не рекомендується. На тлі актуального психоемоційного збудження за рахунок відповідної реакції з боку шкірних рецепторів обумовлюється виділення поту, і саме з цієї причини при сильних емоційних переживаннях (із-за болю, переляку, хвилювання тощо) посилюється пітливість.
Про патологічному порушення в рамках розгляду процесу потовиділення говорять тоді, коли потовиділення або посилюється, або зменшується. Крім цього, в контексті розгляду цієї теми також враховуються і зміни запаху поту, тобто патологічне порушення потовиділення актуально і тоді, коли піт стає вже смердючим (в ідеалі відсутній запах поту, на цьому питанні нижче ми зупинимося трохи детальніше).
Також посилення пітливості може мати і загальний характер, тобто рясне потовиділення актуально не для конкретних зон, а для всієї поверхні тіла, в частих випадках це може поєднуватися з функціональними порушеннями в роботі ендокринної та нервової системи, а також з тим або іншим інфекційним захворюванням. Якщо ж пітливість відзначається тільки в рамках певних локальних ділянок (тобто в області пахв, колінних і ліктьових згинів, долонь і підошов), то тут вже розглядається обумовлений надмірною збудливістю з боку нервової системи місцевий гіпергідроз.
Із-за рясного потовиділення багато людей відчувають досить серйозний дискомфорт, що, в свою чергу, чинить негативний вплив на якість життя. Через усвідомлення самого факту існування такої проблеми виникає відчуття постійної напруги, що обумовлюється очікуваннями її прояви в момент, для цього невідповідний, що також буде пов’язане з виникненням певних незручностей не тільки для себе, але і для оточуючих у такий момент людей. З-за нервового очікування, між тим, потовиділення, і без того посилене, відбувається ще в більш інтенсивній формі. Все це, зрозуміло, утворює замкнене коло.
Місцевий гіпергідроз характеризується підвищеною пітливістю пахв, долонь, лоба, ніг та інших частин тіла, при цьому він може проявлятися як в окремих таких ділянках, так і з їх одночасним загальною поразкою.
Будова потових залоз
Гіпергідроз: причини
Потовиділення, як ми вже визначили, що є в нашому організмі процесом природним і необхідним. За його рахунок забезпечується нормалізація температури при певній мірі охолодження, а також можливість усунення надлишкової рідини, продуктів, утворених при обмінних процесах, продуктів розпаду і отруйних речовин. Не є випадковим і процес, при якому вживання певних лікарських препаратів пов’язане з їх висновком у кілька видоизменном варіанті поту, за рахунок чого він стає жовтуватим, синьо-зеленим і навіть кривавим (останнє, щоправда, трапляється рідше). Бажання скинути зайву вагу, в свою чергу, супроводжується втратою ваги за рахунок відповідних навантажень, які, як зрозуміло, супроводжуються посиленим потовиділенням.
Проводиться пот за рахунок дії потових залоз, зосереджених в середовищі підшкірно-жирової клітковини. У найбільшій кількості такі залози знаходяться в області підошов ніг, пахвових западин і долонь. Хімічний склад поту складається з води – в середньому на 98-99%, додатково до його складу входять домішки солей (сульфати калію, натрію, фосфати і хлориди), а також деякі складні форми органічних складових. Перераховані складові у потові секреті людей містяться в різних варіантах складу та обсягу, а це, в свою чергу, визначає індивідуальний запах поту, який у кожної людини проявляється по-різному. На додаток до цього в якості домішки до складу поту додається секрет, що виробляється сальними залозами, і бактерії, що населяють поверхню шкіри.
Потіння як фізіологічний процес в організмі є практично обов’язковою умовою для його очищення, що, відповідно, визначає можливість для виведення продуктів життєдіяльності і шлаків з нього. Посилення потовиділення відбувається при нервових, емоційних і фізичних перевантаженнях навіть у здорової людини. Гіпергідроз може вказувати на недостатнє дотримання правил гігієни, крім цього, він може виступати і в якості симптому захворювань, виділимо деякі з них:
- функціональні порушення нервової системи;
- неврастенія;
- гіпертиреоз;
- сирингомиелия;
- туберкульоз;
- ожиріння;
- рахіт;
- нейросифіліс;
- плоскостопість;
- ревматизм;
- хронічний тонзиліт;
- гіперплазія потових залоз і т. д.
Крім захворювань, спровокувати гіпергідроз також можуть і зовнішні фактори, наприклад, носіння синтетичних шкарпеток і панчіх, повітронепроникної взуття і т. д.
Гіпергідроз: симптоми
Гіпергідроз, насамперед, може проявлятися у первинній або вторинної своїй формі. Так, первинний гіпергідроз є переважно захворюванням, що виявляється в період статевого дозрівання, в середньому на цю групу припадає 1% випадків. Що стосується вторинного гіпергідрозу, то він вже виступає як результату впливу на організм, обумовленого соматичних, ендокринних або неврологічним захворюванням. За рахунок виявлення конкретного фактора, який спровокував гіпергідроз, згодом розробляється конкретна програма для обстеження пацієнта і заходів лікування, що застосовуються на підставі одержаних результатів.
Симптоми гіпергідрозу, як вже зрозуміло, зводяться до підвищеного потовиділення, що спостерігається в рамках окремих ділянок, тобто пітніють ноги, руки, промежину або пахви. Поверхня шкірного покриву холодна і волога, на стопах ніг та кистях рук можуть відзначатися ознаки розвитку акроцианозу, що визначає синюшність відтінку шкіри. Часто буває і так, що пітливість супроводжується впливами на певні ділянки шкіри грибків і бактерій.
Піт, що ми вже також виділяли, запаху не має, його поява обумовлена саме наявністю на шкірі бактерій, які при контакті з потім отримують відмінну середовище для власного розмноження. Найчастіше причиною того саме недостатнє дотримання гігієни (якщо виключені конкретні захворювання), яке, власне, і стає причиною виникнення неприємного запаху. Це ж, у свою чергу, може обумовлюватись або розкладанням поту за рахунок бактерій, або виділенням разом з ним речовин, за своєю природою мають неприємним запахом (часник, аміак, тютюн, сірка тощо). Певні стани, такі як порушення менструального циклу, цукровий діабет, дерматози та інші аналогічно можуть стати причиною підвищеної пітливості. Досить часто, між тим, проблема вирішується за рахунок консультації лікаря при призначенні їм відповідного лікування.
Гіпергідроз: лікування
Якщо мова йде про неважкою формою гіпергідрозу, то основа терапії може полягати в єдиному методі впливу, точніше – в обмеженні споживання рідини. За рахунок використання спеціальних лікарських розчинів також є можливість досягнення певних результатів у боротьбі з цією проблемою. Так, наприклад, гіпергідроз долонь і стоп успішно піддається впливу із застосуванням ванночок з додаванням кори дуба або марганцівки. Ванночки робляться у вечірній час, після цього шкіра зазначених областей підлягає обробці з допомогою спеціальних лосьйонів або розчинів. В цілому ж, якщо зупинятися на конкретних консервативних заходи впливу, не зайвим буде виділити і додаткові рекомендації для пацієнтів з гіпергідрозом.
Враховуючи той факт, що піт являє собою біологічну рідину, утворену в організмі, то він, що ми також з’ясували, обумовлює формування специфічного середовища, в умовах якої розмножуються бактерії і згодом розвиваються ті чи інші форми шкірних захворювань, такі як попрілості, потертості, пітниця, гнійничкові і грибкові захворювання. З цієї причини лікування базується, насамперед, на реалізацію заходів по забезпеченню дотримання правил особистої гігієни. Тут, як читач може припустити, що мається на увазі необхідність у прийнятті душу (в особливих випадках вираженості прояви гіпергідрозу приймати душ потрібно частіше), також робляться вже зазначені ванночки для стоп і долонь, виконуються обтирання. Виключаються по можливості синтетичні речі (шкарпетки, нижню білизну тощо), тому вони мають воздухонепроніцаемостью.
Також якомога частіше слід здійснювати зміну колготок, шкарпеток, білизни. Вибір взуття слід робити на користь таких критеріїв, як легкість і зручність, в літній час взуття повинна бути як можна більш відкритою. Певні обмеження потрібні і в споживаної їжі (по можливості її взагалі слід виключити), стосується зокрема це занадто гострої та гарячої їжі. Обмежується/виключається вживання алкоголю, кави, куріння. Також важливо пам’ятати, що посилення запаху поту сприяють спеції, часник і цибулю.
У ситуаціях, коли гіпергідроз виступає в якості прояву, не пов’язаного з основним захворюванням, лікування його здійснюється за такими напрямами консервативного впливу:
- фізіотерапевтична терапія;
- антиперспіранти;
- психотерапія;
- медикаментозна терапія.
Медикаментозна терапія грунтується на застосуванні різних груп препаратів, підбираються виходячи зі ступеня їх впливу, ступеня вираженості проявів захворювання, а також протипоказань, актуальних в кожному конкретному випадку. При нестійкій і лабільною нервовою системою пацієнтам показана терапія з застосуванням транквілізаторів і седативних лікарських препаратів, зокрема це може бути пустирник, валеріана та ін. Зниження збудливості нервової системи забезпечує можливість усунення стресу як такого, а разом з ним – і гіпергідрозу, їм обумовленого. Препарати, до складу яких входить атропін (беладона), також знижують збудливість нервової системи, сприяючи зниженню секреції з боку потових залоз. Як сучасного методу лікування розглядаються ін’єкції ботокса, які в даному випадку дозволяють на тривалий час блокувати ті нервові закінчення, за рахунок яких забезпечується іннервація потових залоз, що й дає можливість скоротити інтенсивність потовиділення.
Методи психотерапевтичної корекції можуть мати на увазі під собою, наприклад, гіпноз, в рамках якого усуваються існуючі психологічні проблеми. При умінні тримати власні страхи і емоції під контролем, у багатьох пацієнтів виходить вирішити також і проблему гіпергідрозу.
Наступний метод, в нашому списку – антиперспіранти. Особливості їх хімічного складу дозволяють впливати на місцевому рівні, сприяє зниження потовиділення. За рахунок їх використання вивідні протоки потових залоз або значною мірою звужуються, або повністю підлягають закупорці. Між тим, антиперспіранти також мають і побічними ефектами, зокрема це може бути дерматит, алергічна реакція, а в деяких випадках – виражені набряки в області їх безпосереднього нанесення на шкіру.
Що стосується фізіотерапевтичного впливу, то тут досить широке застосування знайшло водолікування (наприклад, контрастний душ, лікувальні хвойно-соляні ванни тощо). Електросон, при якому головний мозок за рахунок імпульсного струму виявляється вплив низьких частот, також виступає в якості досить ефективного методу впливу на нервову систему. Тут зокрема виявляється седативну дію, вплив, орієнтований на поліпшення функцій вегетативної нервової системи, а також вплив, що сприяє посиленню гальмування.
Такий метод, як лікарський електрофорез, поєднує в собі вплив іонів лікарських препаратів і постійного струму, що сприяє зниження потовиділення. При місцевому впливі на проблемну область (область посиленого потовиділення) досягається стан тимчасового ангидроза, тобто зневоднення. Лікарські препарати, що застосовуються в даному випадку, депонуються безпосередньо в шкірі, їх фармакологічний ефект зберігається протягом терміну часу в межах до 20 діб.
Крім консервативного впливу можуть застосовуватися і хірургічні методи лікування. У будь-якому із способів актуальні певні ризики, з цієї причини вдаватися до них слід виключно лише за відсутності належного ефекту за рахунок консервативного впливу. Хірургічне втручання, що полягає у впливі на ту область, в якій відмічається посилене потовиділення. Локальне оперативне втручання є методом лікування, що застосовуються в якості проміжного етапу між консервативним впливом і центральним хірургічним впливом (симпатектомія), спрямованих на усунення гіпергідрозу.
При гіпергідрозі (підвищеному потовиділенні) необхідно відвідати невропатолога (невролога) і дерматолога.
