Гепатит D: симптоми і лікування

407

Гепатит D – це ще один тип вірусного інфікування печінки. Його відмітною особливістю є те, що найбільш часто протікає одночасно з гепатитом В, рідше вважається ускладненням негативного впливу HBV. Провокатором виступає специфічний мікроорганізм, який часто інфікує людини парентеральним шляхом, тобто через кров. Крім цього, виділяють ряд інших механізмів зараження.

Завдяки тому, що недуга може розвиватися лише одночасно або після гепатиту типу B, то цілком природно, що симптоматична картина буде повною мірою відповідати цьому захворюванню.

Відрізнити вірусний гепатит Д від інших різновидів патології представляється можливим завдяки здійсненню широкого спектру лабораторних діагностичних досліджень.

Способи того, як лікувати хворобу часто консервативні – серед них варто виділити прийом медикаментів, дотримання щадного раціону і народні засоби медицини.

Етіологія

Як провокатора інфекційного процесу виступає вірус гепатиту Д – HDV, який представляє собою РНК-містить бактерію, яка несе в собі генетичну інформацію. Захищається вона білковою оболонкою, в якій знаходиться антиген.

Присутність такої особливості дала можливість гастроентерологів встановити специфіку недуги – розмноження вірусу HDV неможливо без наявності у людини HBV.

Джерело вірусної хвороби типу D вкрай стійкий до впливу факторів зовнішнього середовища. На нього не може негативно вплинути процес заморожування, відтавання, кип’ятіння, а також дезінфікуючі засоби та кислоти.

Гепатит D: симптоми і лікування
Особливості гепатиту Д

Інфекція передається наступними способами:

  • багатократна процедура переливання крові – незважаючи на те, що відбувається ретельна перевірка донорської крові в 2% випадків відбувається зараження HBV, що спричинить за собою формування гепатиту Д;
  • незахищений статевий акт – статевий шлях інфікування характерний для гепатиту Б, однак якщо в крові людини присутній вірус HDV, то це стане причиною збільшення чисельності останнього;
  • регулярне використання голки, яка раніше мала контакт з кров’ю хворого – це може бути здійснено при ін’єкційному введенні наркотичних речовин, проведенні медичних маніпуляцій, а також в процесі нанесення татуювань або пірсингу;
  • зараження плоду всередині утроби матері – найбільш часто це спостерігається при гострому перебігу патології на останньому триместрі виношування дитини. Більш того, ризик інфікування малюка в значній мірі підвищується в тих ситуаціях, коли у майбутньої матері було діагностовано СНІД або ВІЛ-інфекція. У той же час слід зазначити, що передача вірусу практично неможлива при грудному вигодовуванні;
  • використання предметів побуту або особистої гігієни разом з людиною, що має такий діагноз, наприклад, зубної щітки, манікюрного приладдя або станків для гоління;
  • попадання інфікованої крові на шкіру, але тільки за умови порушення її цілісності.

Існує кілька ситуацій, при яких вірус гепатиту Д ні в якому разі не потрапить в організм здорової людини:

  • сильний кашель або чхання;
  • розмова на близькій відстані і поцілунки;
  • обійми і рукостискання;
  • вживання або розпивання одних і тих же страв і напоїв з хворою людиною.

Також потрібно виділити групу людей, які більшою мірою схильні до розвитку гепатиту-дельта”:

  • медичний персонал, який із-за своєї специфіки роботи змушений контактувати з зараженої біологічною рідиною;
  • пацієнти, у яких є хронічний гепатит В;
  • чоловіки, які мають гомосексуальні переваги;
  • особи, в анамнезі яких є будь-які хірургічні операції;
  • малюки, народжені від матерів, яким був поставлений такий діагноз;
  • люди, які віддають перевагу вести безладне статеве життя.

Небезпека хвороби полягає в тому, що в деяких ситуаціях не представляється можливим встановити причину і спосіб інфікування вірусом гепатиту D.

Класифікація

Відомі дві основні форми протікання такого патологічного процесу:

  • гострий гепатит D – є таким тільки в тих ситуаціях, коли відбудеться одночасне інфікування HBV і HDV, що відбувається досить рідко. Другий спосіб формування гострого перебігу полягає в безсимптомному вирусоносительстве збудника гепатиту В і подальшому зараженні джерелом недуги типу D. Останній варіант викликає найбільш важкий перебіг захворювання;
  • хронічний гепатит D – його протікання повністю аналогічно перебігу гепатиту Ст. Єдиною відмінністю є те, що він найчастіше стає причиною появи тяжких ускладнень.

На тлі тісному взаємозв’язку HBV і HDV клініцисти змогли виділити кілька типів інфекційного процесу:

  • коінфекція – може розвиватися тільки при одномоментному попаданні в організм здорової людини провокаторів обох різновидів хвороби. У таких ситуаціях дуже часто недуга тече в пасивній формі, що забезпечує сприятливий прогноз. Досить рідко сукупність збудників призводить до гострого інфекційного процесу, при цьому результат часто невтішний, що обумовлюється виникненням наслідків;
  • суперінфекція – характеризується тим, що джерело гепатиту Д впроваджується в організм, в якому вже є винуватець гепатиту типу Б. Даний вид протікання патології є більш важким, а людина потребує негайної допомоги клініцистів.

Симптоматика

Аналогічно будь-який інший різновиди вірусного ураження печінки, гепатит Д має інкубаційний період, який є тимчасовим відрізком з моменту занесення вірусу до вираження перших зовнішніх проявів. В цьому випадку час інкубації триває від 1.5 місяці до 180 днів. Єдиним винятком є розвиток суперінфекції, при якій такий період триває не більше 20 діб.

Головні симптоми гепатиту D нагадують симптоматичну картину гепатиту В – це вказує на те, що зовнішні ознаки будуть наступними:

  • зростання температурних показників;
  • болі в суглобах і м’язах;
  • яскраво виражені больові відчуття в районі правого підребер’я;
  • придбання склерами, шкірними покривами і слизовими жовтого відтінку;
  • висипання на шкірі – зовні вони мають вигляд невеликих, але щільних пухирів, що мають блідо-рожевий відтінок. Висип зникає так само раптово, як і з’являється, не залишаючи після себе жодних слідів;
  • зміна обсягів печінки і селезінки в більшу сторону;
  • швидка стомлюваність і зниження працездатності;
  • яскраво виражений свербіж шкіри;
  • зміна відтінку урини (темніє) та фекалій (світлішають або знебарвлюються);
  • поява синців на шкірі;
  • гіркий присмак у ротовій порожнині;
  • відрижка та печія.

Незважаючи на те, що при гепатиті Д симптоми аналогічні інфекційного процесу типу Б, інтенсивність їх прояву набагато сильніше, чого стан хворого значно погіршується, а недуга нерідко набуває незворотного характеру, що загрожує смертельним результатом.

Ознаки хронічного гепатиту D представлені:

  • лихоманкою, що супроводжується сильним ознобом;
  • пальмарной еритемою;
  • появою на шкірному покриві судинного малюнка;
  • гепатоспленомегалією;
  • асцитом;
  • печінковою колькою.

Подібний варіант хвороби має хвилеподібним перебігом – це означає, що ремісія чергується з загостреннями.

Гепатит D: симптоми і лікування
Симптоми гепатиту D

Діагностика

Встановити діагноз вірусний гепатит D може гастроентеролог або гепатолог на вивченні даних, отриманих в ході лабораторних досліджень. Тим не менш діагностування повинно носити комплексний підхід. Насамперед, клініцисту слід самостійно виконати кілька маніпуляцій:

  • вивчити історію хвороби – для підтвердження перенесеного раніше вірусного гепатиту В;
  • ознайомитися з анамнезом життя – для встановлення етіології патології;
  • ретельно оглянути шкірний покрив, слизові і склери хворого;
  • пальпувати печінку і вимірювати температуру;
  • детально опитати пацієнта, щоб з’ясувати ступінь вираженості симптоматики.

Основними лабораторними дослідженнями виступають:

  • загальноклінічний та біохімічний аналіз крові;
  • загальний аналіз сечі;
  • копрограма;
  • ПЛР-тести, необхідні для того, щоб виявити маркери гепатиту Д.

Інструментальні діагностичні заходи представлені:

  • УЗД очеревини;
  • КТ і МРТ;
  • рентгенографією та біопсією печінки.

Лікування

Лікувати гепатит D слід аналогічними консервативними способами, що і гепатит В, чому терапія буде спрямована на:

  • строгий постільний режим;
  • прийом медикаментів – виконує кілька завдань – нейтралізує збудника, підтримує нормальну роботу печінки і виводить з організму токсичні речовини;
  • дієтотерапії – в незалежності від вікової категорії пацієнта і тяжкості перебігу патології потрібно дотримуватися дієти №5. Всі правила щодо раціону надає гастроентеролог або дієтолог;
  • застосування методик альтернативної медицини, але тільки після консультації з лікарем.

Гепатит D: симптоми і лікування
Дієта №5 при вірусних гепатитах

Медикаментозне лікування гепатиту Д передбачає використання:

  • гепатопротекторів;
  • альфа-інтерферонів;
  • ферментних засобів;
  • ліків, для купірування симптоматики, наприклад, спазмолітиків або жарознижуючих таблеток;
  • вітамінних комплексів і імуномодуляторів.

Хірургічне втручання в терапії такої хвороби не проводиться.

Можливі ускладнення

Якщо лікування такої недуги повністю відсутня, то це загрожує розвитком наслідків, що становлять загрозу для життя пацієнта, а саме:

  • печінкової недостатності;
  • цироз печінки;
  • перехід недуги в хронічний перебіг – у таких ситуаціях вилікувати інфекцію набагато складніше;
  • дисфункція інших внутрішніх органів – найбільш часто в якості мішеней виступають серце і нирки;
  • сепсис;
  • внутрішні кровотечі;
  • передчасні пологи – при інфікуванні HDV жінок під час вагітності.

Профілактика і прогноз

Оскільки вірус гепатиту D не може існувати без провокатора гепатиту В, то в якості специфічної профілактики варто виділити своєчасну вакцинацію проти HВV.

Загальна профілактика гепатиту Д спрямована на дотримання таких рекомендацій:

  • повна відмова від алкоголю та тютюнокуріння;
  • ретельна перевірка донорів крові;
  • заняття захищеним сексом;
  • збагачення способу життя помірними фізичними навантаженнями;
  • уникання спільного користування шприцами та голками, банними і манікюрними приладами з інфікованою людиною;
  • дотримання правил індивідуальної безпеки при роботі з зараженою кров’ю.

Крім цього, не варто забувати, що кілька разів на рік потрібно проходити повний огляд в клініці з відвідуванням усіх клініцистів.

Гепатит D легкій і середньотяжкій форми протікання має найбільш сприятливий прогноз, в порівнянні з формуванням суперінфекції. Перехід хвороби в хронічний перебіг відзначається досить рідко – приблизно у 3% ситуацій, а суперінфекція стає тривалою і уповільненої в 80%. Ускладнення і летальний результат розвиваються досить рідко.