В якості такого захворювання як гастродуоденіт прийнято визначати стан, при якому запалення піддається пілорична зона слизова шлунка і дванадцятипалої кишки. Гастродуоденіт, симптоми якого можуть виникнути унаслідок впливу зовнішніх або внутрішніх факторів, є одним з найпоширеніших захворювань для ШКТ.
Загальний опис
Гастродуоденіт являє собою комбінацію двох існуючих одночасно станів у вигляді запального процесу, актуального для шлунка (що визначається як гастрит) і патології, зосередженої в рамках дванадцятипалої кишки (ця патологія визначається як дуоденіт). Розвиток гострої форми дуоденіту часто комбінується з гострою формою гастриту, при цьому в обох випадках причини виникнення патологічних станів практично ідентичні.
З’явитися гастродуоденіт може в силу ряду впливають на нього обставин і, відповідно, факторів. Всі вони, як вже зазначено нами вище, можуть бути розділені на екзогенні та ендогенні фактори, тобто фактори внутрішні і зовнішні. Ендогенні причини гастродуоденіту полягають у підвищеному кислотоутворення, а також у порушеннях, пов’язаних з процесами гормональної секреції і в зниженому утворення слизу. Сприятливими факторами для розвитку гастродуоденіту, крім факторів нами вже перерахованих, визначені, крім іншого, і захворювання жовчних шляхів і печінки.
Що стосується екзогенних факторів, то вони, зокрема, полягають у фізичному впливі, що грунтується на вживанні надто гарячої, холодної або гострої їжі, в тому числі і в хімічному впливі, основываемом на вплив, який чиниться з боку пестицидів. Також важливим фактором є інфікування helicobacter pylori.
В цілому виникнення гастродуоденіту засноване на поєднанні впливаючих чинників, до яких можуть комплексно ставитися похибки харчування (в частині перерахованого впливу екзогенного типу), інфікування бактерією helicobacter pylori і психогенний вплив. Крім цього не виключається і спадковий фактор, при якому схильність до гастродуодениту визначається виходячи з наявності у найближчих родичів як розглянутого захворювання, так і будь-якого іншого типу захворювань, пов’язаних з ШКТ.
Зупиняючись на психогенних причини, що провокують розвиток гастродуоденіту, можна виділити підвищену нервозність і часті стреси. В будь-якому масштабі стреси, чи йдеться про дрібних і постійних їх варіантах або про стреси одиничних і гострих, надають негативний вплив на загальний стан ШКТ уздовж всього шляху його протягу, що починається з порожнини рота і виділення тут слини і закінчується процесами, пов’язаними з дефекацією (тобто з випорожненням кишечника). Піддане певного роду порушень травлення активізує механізм, що реагує на будь-яку стресову нестійкість з боку пацієнтів, в результаті чого коло стає замкнутим, причому без його розриву ефективне лікування захворювань ШКТ стає просто неможливим.
Що стосується похибок, актуальних для харчування в цілому, то вони сьогодні стали чи не звичними на практиці. Між тим, саме цей фактор виключно важливий у контексті розгляду розвитку гастродуоденіту. Тут можна виділити і відсутність будь-якого режиму в харчуванні, і вживання в їжу недоброякісних продуктів, причому нерідко в тому стані, який виключає будь-яку їхню корисність. Це, в свою чергу, може мати на увазі під собою поспішність у самому процесі харчування, харчування всухом’ятку або в будь-якому з перерахованих раніше варіантів (занадто гаряча, гостра або холодна їжа).
Зазначена вище бактерія helicobacter pylori також є важливим чинником у розвитку захворювання. При її попаданні в організм і подальшому розмноженні в області слизової відбувається порушення останньою властивих функцій. З-за цього, у свою чергу, на поверхні слизової утворюються дефекти у вигляді ерозій і виразок. В результаті агресивний вплив шлункового соку щодо цих дефектів призводить до ускладнення утворився запалення.
Гастродуоденіт: види захворювання
Гастродуоденіт, аналогічно з будь-яким іншим захворюванням запального характеру, може бути гострим або хронічним, а також загострилися. Найчастіше на практиці доводиться мати справу з хронічною формою цього захворювання, тому як за наданням відповідної допомоги та за призначенням необхідного лікування, як правило, пацієнти звертаються в момент загострення стану.
В основному хронічний гастродуоденіт розвивається на тлі гострої форми захворювання в результаті відсутності лікування або незавершеного варіанти цього лікування. Між тим, не виключається і варіант первинно-хронічного гастродуоденіту, який з’являється вже в хронічній формі і характеризується чергуванням станів ремісії з загостренням.
Хронічний гастродуоденіт, симптоми якого визначаються в залежності від особливостей патологічного процесу, може проходити в наступних формах:
- поверхневий гастродуоденіт;
- гіпертрофічний гастродуоденіт;
- гастродуоденіт змішаний;
- ерозивний гастродуоденіт.
Також має значення у визначенні форми захворювання і зв’язок секреторною функцією. Зокрема можливі наступні варіанти:
- гастродуоденіт із зниженою кислотністю, тобто зі зниженою секреторною функцією;
- захворювання, протягом якого характеризується нормальною формою секреторної функції;
- гастродуоденіт з підвищеною кислотністю, тобто, відповідно, з підвищеною секреторною функцією.
Хронічний гастродуоденіт: симптоми
Хронічний гастродуоденіт, симптоми якого досить різноманітні в своїх проявах, характеризується ще й тим, що форма самого захворювання визначається, як ми вже з’ясували, виходячи з особливостей його перебігу. Майже завжди ця форма захворювання протікає в комплексі з актуальним станом гормональної дуоденальної недостатності.
Так, залозами 12-палої кишки, анатомічно розташованої під слизовою, виділяється значний обсяг гормоноподобних елементів і, власне, самих гормонів, що характеризуються загальним і місцевим впливом. Вплив це виявляється в адресу багатьох систем і органів в організмі.
Якщо ж розвивається дуоденіт, то це, відповідно, супроводжується запальним процесом в області 12-палої кишки. В кінцевому підсумку ряд процесів призводить до порушення роботи механізму, що виділяє такі гормони. Враховуючи той факт, що дванадцятипала кишка являє собою не лише центральний орган в системі травлення, але і в цілому визначає травне поведінка, дуоденіт укладає в собі цілий ряд ознак і симптомів, на підставі яких нерідко з’являються складнощі у діагностуванні конкретного стану пацієнта.
12-перстная кишка забезпечує процеси перетравлення і всмоктування кожного з вступників з їжею компонентів (вуглеводи, білки, жири, мінеральні речовини, вітаміни). Клініка симптомів гастродуоденіту вкрай різноманітна, що нами вже було зазначено, однак, по більшій своїй частині вона визначена саме актуальними на конкретний момент ознаками запалення розглянутих областей (шлунка і 12-палої кишки). Також симптоми гастродуоденіту відрізняються залежно від віку пацієнтів та їх статі, і це також визначає деякі складності для уточнення діагнозу.
Якщо розглядати гострий гастродуоденіт, симптоми якого мають різко виражений характер прояву при одночасній короткочасності власного течії, то хронічний гастродуоденіт відрізняється від нього тим, що симптоми його мають постійний характер при посиленні їх проявів у моменти загострення захворювання.
Отже, перш за все, симптоми хронічного гастродуоденіту виявляються у відчутті важкості і розпирання поряд із загальним дискомфортом, який відзначається з боку епігастральної області (тобто в області надчревья). Також пацієнти скаржаться на відчуття переповненості шлунка, на появу ниючих і переймоподібних болів в животі, які особливо посилюються після їжі (через 1-1,5 години).
Також відзначається печія і нудота, нерідко з’являється блювота. Крім цього пацієнти також скаржаться на відрижку кислим, часту діарею, запори (не виключається і варіант чергування обох цих станів). На мові з’являється наліт жовтуватого кольору, сама мова набуває набряклість, з боку його бічних поверхонь можуть бути помічені відбитки зубів на цьому тлі.
Крім перерахованих симптомів також можна виділити і те, що при хронічному гастродуоденіті відзначаються іншого типу прояви, які також актуальні для хворих їм пацієнтів. Так, сюди відноситься швидка стомлюваність і дратівливість, блідість шкірних покривів. Часто виникають ті чи інші порушення сну, знижується вага. Обмацування (пальпація) області живота визначає болючість.
Розглядаючи особливості хронічного гастродуоденіту, важливо зупинитися на циклічності його течії (тобто на зміну загострень фазами ремісії). Зокрема загострення захворювання, як правило, припадає на осінь і весну, що пояснюється порушеннями в режимі харчування, перевантаженістю у навчанні/роботі, появою стресових ситуацій, перенесенням соматичних і інфекційних захворювань і поруч інших факторів, актуальними для цього періоду часу. Загострення по тяжкості власного течії безпосередньо залежить від ступеня вираженості больового синдрому та його тривалості, а також від вираженості диспепсичних порушень і стану хворого в цілому.
У перебігу хронічного гастродуоденіту зникнення спонтанних болів наголошується в термін до 10 днів, в той час як болісність при пальпації (промацуванні) може зберігатися на строк до трьох тижнів. Тривалість загострення захворювання, як правило, становить від 1 до 2 місяців.
Стан неповної ремісії при гастродуоденіті протікає при відсутності з боку хворого скарг при одночасній наявності властивих захворювання помірних ендоскопічних, об’єктивних і морфологічних проявів. Сама стадія ремісії протікає з відсутністю морфологічних, ендоскопічних і клінічних проявів, які свідчать про актуальність запального процесу.
Симптоми форм гастродуоденіту
Поверхневий гастродуоденіт, симптоми якого розвиваються на тлі актуального потовщення складок дванадцятипалої кишки та їх набряклості, виявляється, як і інші форми цього захворювання, у вигляді станів, вже перерахованих вище. Причини поверхневого гастродуоденіту можуть полягати у впливі, який чиниться на організм (і на область ШКТ зокрема) при прийомі антибіотиків, знову ж таки, у впливі, актуальному при неправильному режимі харчування, у впливі інфекційному або генетичної схильності. Відповідно, відмінність цього варіанту перебігу, як і наступних варіантів, полягає саме у особливостях запального процесу, а також в більшій інтенсивності і вираженості симптоматики.
Гіпертрофічний гастродуоденіт, симптоми якого також визначаються особливостями, властивими перебігу захворювання в цілому, характеризується гіперемією слизової оболонки, а також наявністю мелкоточечних крововиливів, набряком та появою фібринозно-слизового нальоту.
Змішаний гастродуоденіт, у свою чергу, характеризується проявами атрофії в області певних ділянок слизової оболонки, а також її посиленням гіперемії і набряклості.
Ерозивний гастродуоденіт, симптоми якого ми розглянемо окремо, характеризується набряком слизової шлунка і все також актуальною гіперемією, однак крім загалом-то властивих захворювання чорт, ця форма виділяється і власної важливою в ній рисою, яка полягає в появі множинних ерозійних утворень. Це, власне, і визначає її назву.
Ерозивна форма перебігу гастродуоденіту є найнебезпечнішою з перерахованих раніше форм, бо слідом за нею у хворого може почати розвиватися вже виразка. Основна особливість проявів, властивих ерозивній формі гастродуоденіту, полягає в тому, що вони відзначаються в період першої половини дня. Пацієнти скаржаться на досить гострі болі в шлунку, нудота стає постійним супутником цього стану, апетит відсутній. Не виключається можливість появи блювоти, причому нерідко з кров’ю. Кров також може відзначатися і в стільці, при цьому в обох варіантах (блювота, стілець), кров вказує на те, що з ерозій відкривається кровотеча.
Гастродуоденіт у дітей: симптоми
Симптоми розглянутого нами захворювання у дітей мають схожість з симптомами гастриту, що, в свою чергу, дещо ускладнює його первинну діагностику. Виділити з інших можливих варіантів гастродуоденіт у дітей за допомогою ендоскопії.
В якості основного симптому виділяється, перш за все, біль, локалізований в рамках епігастральній області (в межах шлунка). З’явитися біль може як після пробудження від сну, так і при настанні голоду. Що примітно, прийом їжі в цьому разі сприяє якщо не повного зникнення болю, то, як мінімум, її зменшення.
Крім болю відзначається також зниження апетиту, тривалі болі можуть призвести і до повної його відсутності. Печія, актуальна при даному захворюванні для дорослих, у дітей з’являється нечасто, дещо частіше її прояв відзначається серед підлітків.
Характерним проявом хронічного гастродуоденіту є нудота, яка у дітей часто має болісний і стійкий характер, причому нудота в основному відзначається в ранковий час, як і біль, а усунути її, використовуючи лікарські препарати, досить важко. До речі кажучи, саме нудота може виступати в якості навряд чи не єдиною скарги в числі різноманітності симптоматики в цілому, вказуючи не лише на актуальність хронічного дуоденіту, але і на актуальність початку розвитку гормональної дуоденальної недостатності. Що стосується блювоти, то вона з’являється рідко.
Крім перелічених проявів у маленьких пацієнтів можуть спостерігатися запори і проноси, часто з’являється так звана дуоденальна мігрень, яка має на увазі під собою виражену головний біль з нудотою, поява цієї симптоматики наголошується також на голодний шлунок, або через якийсь час після прийняття їжі.
Додатково зазначимо слабкість, яка може проявлятися по-різному, будучи хвилеподібною або наростаючій, нападоподібний або інший. Часто з’являється слабкість і після їжі, що супроводжується також і станом сонливості.
Нерідко відзначаються і порушення апетиту, причому як на користь його посилення, так і на користь повної відсутності. Що примітно, голод з’являється при гастродуоденіті порядку через 1-2 годин після попереднього прийняття їжі.
Як можна помітити, симптоматика досить різноманітна, тому для призначення відповідного лікування необхідна серйозна діагностика стану дитини (що, власне, стосується і дорослих з цими симптомами).
Діагностування
Діагностування захворювання може бути здійснене з застосуванням декількох способів. Зокрема одним із них є ендоскопічне дослідження, за допомогою якого з’являється можливість встановлення стану слизової оболонки, ступінь її гіперемії.
В якості іншого варіанту може бути використаний метод гістологічного обстеження, на підставі якого визначається ступінь актуального запального процесу. Крім того, гістологічне обстеження також дає можливість визначити наявність або відсутність атрофічного процесу.
Нерідко для встановлення діагнозу використовується процедура рентгеноскопії та рН-метрії. В останньому випадку мається на увазі проковтування спеціального зонда.
Загальне дослідження нас цікавить у даному випадку можна провести і методом ультразвукового дослідження (УЗД). Даний спосіб передбачає необхідність попереднього заповнення водою шлунка, інші його особливості, як і особливості попередніх процедур, пояснить лікар.
Вкрай важливо визначити конкретний тип патології при діагностуванні захворювання. Досягти цього можна, використовуючи, наприклад, такий метод, як діагностика рН-інфекції. Після встановлення відповідного станом типу патології може бути призначене і придатне для нього лікування.
Лікування
Лікування гастродуоденита увазі під собою облік конкретної форми захворювання. Насамперед, схема лікування гастродуоденита полягає в дотриманні постільного режиму протягом тижня. Також призначається дієта №1, яку слід дотримуватися неухильно. При виявленні helicobacter pylori призначаються антибіотики, для регулювання кислотності поряд з моторикою 12-палої кишки і шлунка також призначаються відповідні препарати.
Поступово, при затихании гострої симптоматики гастродуоденіту, дієта №1 замінюється дієтою №5. Додатково призначаються процедури немедикаментозного типу дії, зокрема це лікувальна фізкультура і вживання лікувальних мінеральних вод, процедури фізіотерапії та ін.
Незалежно від виду хронічного гастродуоденіту, підхід до лікування цього захворювання має бути виключно комплексним. Ремісії захворювання вимагають дотримання дієти №5 і режиму відпочинку і харчування. Досить ефективним методом досягнення результатів у лікуванні є бальнеотерапія. Крім цього рекомендується щорічний курс санаторно-курортного лікування. При повній ремісії на тлі виробленого лікування важливо враховувати згодом власну схильність до даного захворювання, дотримуючись протягом усього життя правила, передбачені для забезпечення здорового харчування.
Для діагностування гастродуоденіту при наявності симптомів, йому притаманних, необхідно звернутися до гастроентеролога.
