Фіброз (склероз) підшлункової залози – складний процес, для якого характерне заміщення повноцінних і функціональних клітин цього органу сполучною тканиною. Сама залоза складається з двох видів тканин, які за типом є різними – це паренхіма та строма. Строма – це свого роду каркас даного органу, а паренхіма утворена, вони виробляють гормони і панкреатичний сік. Якщо на залозу тривалий час впливають несприятливі фактори, то це призведе до необоротної загибелі її клітин.
Уражені клітини поступово змінюються на сполучну тканину. Якщо залозиста тканина органу змінюється на рубцеву, то відбувається розвиток фіброзу. Якщо ж клітини змінює жирова тканина, то даний патологічний процес в медицині називають ліпоматоз.
Часто розвивається стан, коли уражені ділянки паренхіми підшлункової залози одночасно і заміщуються рубцевою, і жировою тканиною. У цій ситуації розвивається липофиброз. Його виникнення більш характерно для пацієнтів, які страждають на цукровий діабет. Це зумовлено тим, що розвиток липофиброза призводить до порушення метаболізму.
Фіброз є небезпечним станом, так як його прогресування призводить до порушення функціонування органу. Справа в тому, що сполучна тканина не має можливості виробляти ні гормони, ні ферменти. До того ж і фіброз, і ліпоматоз — це процеси, які звернути неможливо. Якщо вони мають місце бути, то уражену залізисту тканину немає ніякої можливості відновити. У деяких випадках сполучна тканина може розростатися стрімко, що призводить до утворення пухлини.
Причини
Фіброзні зміни в залозі можуть бути спровоковані наявністю таких захворювань в організмі:
- панкреатит у гострій або хронічній формі;
- епідемічний паротит;
- системна склеродермія;
- гемохроматоз;
- грип;
- ожиріння;
- погрішності в харчуванні;
- тривалий прийом певних груп синтетичних медичних препаратів;
- куріння та вживання алкогольних напоїв;
- патології жовчовивідних шляхів;
- стрес;
- порушення кровопостачання органу;
- муковісцидоз.
Окремо варто виділити муковісцидоз або кістозний фіброз підшлункової залози. Найчастіше саме це спадкове захворювання стає причиною прогресування фіброзних змін в залізі у дітей. Патологія проявляється гіперсекрецією слизу в підшлунковій залозі. Її консистенція густа, що ускладнює нормальний відтік. Як результат, в паренхімі утворюються кісти різного розміру, всередині заповнені густим ексудатом. Кистофиброз підшлункової залози – небезпечна недуга, що вимагає адекватного та своєчасного лікування, так як без цього можуть розвинутися ускладнення, небезпечні для здоров’я і життя пацієнта.
Симптоматика
Фіброз підшлункової залози
Фіброзні зміни в залозі можуть мати досить велику симптоматику і багато в чому симптоми залежать саме від недуги, який спровокував їх розвиток. Важливо вчасно помітити перші ознаки розвитку патології, щоб як можна раніше почати лікування і не допустити розвитку ускладнень.
Якщо фіброзні зміни розвинулися на тлі загострення, то серед основних симптомів можна виділити наступні:
- блювання після вживання в їжу великої кількості жирної або смаженої їжі;
- оперізуючий біль. В деяких випадках вона може локалізуватися в лівому підребер’ї. Вона може бути ниючого або нападів характеру;
- у людини змінюється стілець. У ньому присутні шматочки неперетравленої їжі.
Якщо ж фіброзні зміни відбулися на тлі хронічного процесу, то часто прояви фіброзу можуть бути стертими. У деяких випадках відзначаються наступні симптоми:
- метеоризм;
- схуднення;
- погіршення апетиту;
- людина може відчувати важкість у шлунку, поява якої не залежить від прийому їжі;
- біль у лівому підребер’ї. Цей симптом виникає в рідкісних випадках.
Виражений склероз і хронічне запалення підшлункової залози
Діагностика
Фіброзні зміни можна виявити за допомогою сучасних діагностичних методів. Для точної постановки діагнозу використовуються:
- інструментальні методи;
- лабораторні дослідження;
- функціональні тести;
- УЗД.
Варто зазначити, що на ранніх стадіях розвитку змін у тканинах органу, клінічні симптоми не виражені або й взагалі відсутні. В цьому випадку краще всього вдатися до лабораторним аналізам. Завдяки їм є можливість виявити зменшення вироблення ферментів – амілази, ліпази та лактази. Але найбільш важливим та інформативним методом є УЗД. З його допомогою є можливість виявити дифузні зміни в тканинах залози навіть на ранніх стадіях.
Лікування
Фіброз не має власного специфічного лікування. Немає ніяких медичних засобів, які могли б знову перетворити сполучну тканину в паренхіму залози. Всі методи терапії спрямовані тільки на те, щоб хоч трохи поліпшити загальний стан пацієнта. Лікування проводиться як у стаціонарі, так і вдома.
Важливо дотримувати правильну дієту, так як при даному стані функції залози порушуються і травлення утруднено. З раціону харчування повністю виключається жирна їжа, маринади, м’ясні бульйони, соління, копчена їжа, гострі приправи. Приймати їжу необхідно дрібно і невеликими порціями. Це допоможе знизити навантаження на підшлункову залозу. Дієта – це один з найбільш важливих методів лікування в терапії фіброзу.
Медикаментозна терапія включає в себе прийом таких груп препаратів:
- травні ферменти;
- спазмолітики;
- НВП;
- протиблювотні.
Хірургічне втручання як метод лікування використовується тільки в тому випадку, якщо фіброзна тканина переродилася в пухлину. Якщо вона починає інтенсивно рости, то її видаляють. Але цю методику лікування застосовують у вкрай рідкісних випадках.
