Фарингомикоз (тонзилломикоз) – патологія слизової оболонки глотки гострого або хронічного характеру, основною причиною розвитку якої є зараження організму грибками. Фарингомикоз вражає людей з абсолютно всіх вікових групи, в тому числі і маленьких дітей. Рідко коли недуга протікає в ізольованій формі.

У більшості клінічних ситуацій йому супроводжують інші грибкові ураження порожнини рота. Приміром, стоматит, глосит або гінгівіт.

Причини

Основний етіологічний чинник цієї недуги – патогенні грибки. Найчастіше прогресування патології відбувається внаслідок активної діяльності грибків з роду Кандида. У більш рідкісних випадках організм «атакують» цвілеві грибки.

Якщо людина повністю здоровий, то у нього в рідкісних випадках може почати прогресувати фарингомикоз. Центральну роль у його розвитку відіграють придбані або природжені імунодефіцитні стану, а також патології ендокринної системи. Як правило, недуга прогресує на тлі наступних патологічних станів:

  • гіпертиреоз;
  • цукровий діабет;
  • ВІЛ;
  • багаторазові ГРВІ в анамнезі;
  • ожиріння;
  • безконтрольний або тривалий прийом синтетичних антимікробних медичних препаратів;
  • після проведення хіміотерапії;
  • в результаті тривалого прийому глюкокортикоїдів.

Механізм розвитку

Грибковий фарингіт, як і багато інші недуги інфекційної природи, починає прогресувати на тлі зниження загального та місцевого імунітету. Патогенні грибки, які і є основним фактором розвитку патології, постійно живуть у ротовій порожнині здорової людини, але при цьому шкоди його організму не наносять, поки не починають виявляти себе. Якщо з якихось причин відбулося зниження місцевого імунітету, то грибки проникають в клітини слизової оболонки рота і починають там стрімко розмножуватися.

У процесі свого життєвого циклу вони виділяють велику кількість токсинів, які отруюють клітини і провокують розвиток запалення. Як результат, слизова в роті стає яскраво-рожевого кольору, набрякає і її структура стає рихлою. Якщо грибки «атакують» судини і їх токсини потрапляють у кров, у людини починають проявлятися симптоми інтоксикації. З током крові патогенні грибкові організми поширюють по тілу і осідають в органах (якщо не було вчасно проведено кваліфіковане лікування фарингомикоза).

Класифікація

За характером перебігу клініцисти виділяють гострий і хронічний грибковий фарингіт. Нерідкі випадки, коли своєчасно не була проведена діагностика і не призначено лікування, і патологія прийняла хронічне протягом.

Фарингомикоз: симптоми і лікування
Фарингомикоз

Також недуга кваліфікують в залежності від місцевих змін:

  • псевдомембранозний фарингомикоз. Для цієї форми недуги характерним є формування на поверхні глотки нальоту, має білий, рідше жовтого забарвлення. Він має сирнистий вигляд і його легко можна видалити за допомогою медичного шпателя. Часто після зняття нальоту на поверхні слизової можна виявити ділянки гіперемії, які кровоточать;
  • катаральний фарингомикоз. При цій клінічній формі на задній частині горла формуються гіперемовані ділянки з гладкою поверхнею;
  • ерозивно-виразковий фарингомикоз. У тих місцях, де в слизову проник патогенний грибок, утворюються ерозії і виразки. Вони можуть кровоточити.

Симптоматика

При гострій формі захворювання симптоматика виражена дуже яскраво. Для хронічного перебігу фарингомикоза характерною є періодичність – періоди ремісії змінюються періодами загострення недуги (до 10 разів за 12 місяців).

Для фарингомикоза характерними є дискомфортні відчуття в горлі:

  • дряпання;
  • сухість;
  • паління;
  • при прийомі їжі або ковтанні виникають хворобливі відчуття, які мають тенденцію посилюватися і віддавати в нижню щелепу, вуха.

Крім перелічених симптомів, при тонзилломикозе пацієнта турбує:

  • підвищена стомлюваність;
  • по мірі прогресування недуги збільшуються шийні лімфатичні вузли;
  • підвищення температури;
  • слабкість.

Діагностика

Кваліфікований фахівець може запідозрити розвиток цієї недуги у людини вже за наявними характерними скаргами. Далі він збере анамнез життя і захворювання і проведе огляд.

Методи діагностики недуги:

  • мікологічні методи дослідження (виявлення грибків у матеріалі за допомогою мікроскопа);
  • культуральне дослідження;
  • ОАМ і ОАК;
  • імунограма.

Диференціальна діагностика хвороби проводиться з наступними захворюваннями:

  • туберкульоз;
  • гострий фарингіт;
  • онкологія;
  • сифіліс;
  • дифтерія.

Лікування

Гострий фарингомикоз можна лікувати амбулаторно, але якщо недуга протікає з симптомами вираженої інтоксикації або з розвитком ускладнень, то пацієнта рекомендовано госпіталізувати в стаціонар, щоб лікарі могли моніторити його стан.

Для того щоб лікування фарингомикоза було максимально ефективним, показано приймати протигрибкові препарати системно (у вигляді ін’єкцій або таблеток) і наносити їх місцево. При цьому недугу високоефективними є наступні групи препаратів:

  • аллиламины;
  • азоли;
  • полиены.

Підбір препарату здійснюється після того, як буде проведено культурне дослідження та виявлено інфекційний агент. Зазвичай препаратом вибору для лікування патології є Флуконазол. Дозування підбирається виходячи з загального стану пацієнта, а також тяжкості перебігу у нього недуги. Якщо ж протягом п’яти днів від початку його прийому, стан людини не покращився, засіб потрібно замінити.

Для місцевого лікування використовують наступні препарати:

  • суспензія Натаміцину;
  • бура в гліцерині;
  • Клотримазол;
  • Мірамістин.

Фарингомикоз: симптоми і лікування
Препарат Мірамістин

Профілактика

За умов своєчасно проведеної діагностики і призначення грамотного лікування, прогноз захворювання більш ніж сприятливий. Якщо ж фарингомикоз перейде в хронічну форму, то повністю вилікуватися від недуги буде неможливо – його можна буде тільки перевести у фазу ремісії.

Профілактичні заходи:

  • зміцнення імунної системи;
  • контроль рівня глюкози в крові;
  • антибіотики застосовувати тільки за показаннями і під контролем свого лікуючого лікаря;
  • при перших симптомах, які вказують на розвиток захворювань ендокринної системи, показано відразу ж звертатися до лікаря.