Езофагіт: симптоми і лікування

134

Езофагіт – запальний процес в області слизової оболонки стравоходу. Проявляється печією, пекучими болями за грудною кліткою і порушенням ковтальної функції. Має гостру і хронічну форми. Приблизно в 40% випадків на початковій стадії протікає без особливо виражених симптомів. Запалення стравоходу поширюється на всі вікові категорії. Може проявлятися езофагіт у дітей віком до одного року, які мають недостатність сфінктера стравоходу.

Етіологія

Існує безліч факторів, що сприяють розвитку езофагіту. Найчастіше це захворювання розвивається внаслідок гастриту, а також інфекційного ураження шлунка.

Також езофагіт можуть спровокувати такі інфекційні недуги:

  • герпес – вірус, що розвивається в момент ослаблення імунної системи людини;
  • кандидоз стравоходу – інфекція, яка провокує запальні процеси і біль у стравоході. У зоні ризику знаходяться люди, що пройшли курс хіміотерапії, хворі на діабет та хворих з ослабленим імунітетом.

До поширених причин езофагіту відноситься і гастроезофагеальний рефлюкс, який призводить до неповного змикання кардіального відділу шлунка. Наслідком цього процесу є закидання шлункового вмісту назад в стравохід, що негативно впливає на слизову оболонку. Такий процес виникає при частому вживанні спиртних напоїв, куріння, вагітності, ожирінні і діафрагмальної грижі.

Також лікарі виділяють такі сприятливі чинники:

  • отруєння хімічними речовинами. Внаслідок такого отруєння утворюється хімічний опік слизової оболонки, що призводить до появи рубців на стінках шлунка;
  • попадання чужорідних тіл в стравохід. Такі сторонні тіла можуть пробивати стінки стравоходу, що призводить до гнійного эзофагиту;
  • вживання гарячої їжі;
  • жирна, гостра та смажена їжа.

Езофагіт: симптоми і лікування
Езофагіт

Класифікація

Класифікують гострий езофагіт і хронічне запалення стравоходу, кожен з яких має свої ознаки.

Гострий езофагіт характеризується наступними факторами:

  • поверхневе ураження (при якому відсутні ерозії і виразки);
  • пошкодження всієї товщини слизової (при такому ураженні утворюються виразки);
  • сильне ураження подслизистых шарів (часто супроводжується кровотечею).

Хронічний езофагіт має чотири етапи розвитку:

  • гіперемія органу без ерозій;
  • невеликі ерозії покриву органу;
  • збільшення ерозій покриву;
  • покриття виразками слизової.

За характером запального процесу розрізняють:

  • катаральний (коли відбувається гіперемія і набряк слизової);
  • ерозивний (виникає при хімічних та термічних опіках, а також внаслідок інфекційного захворювання);
  • набряковий;
  • геморагічний (процес, при якому відбувається крововиливи в стінку стравоходу);
  • псевдомембранозний;
  • некротичний (відбувається внаслідок важкого інфекційного захворювання);
  • ексфоліативний;
  • флегмонозний (з’являється через пошкодження стінок стравоходу сторонніми тілами).

Симптоматика

Симптоматика запалення стравоходу залежить від форми захворювання. Таким чином, на початкових етапах хвороба може протікати без особливих видимих клінічних симптомів. Єдиним проявом може бути термальна чутливість стравоходу.

При подальшому розвитку езофагіту, проявляються такі ознаки:

  • печія;
  • гостра і сильна біль за грудною кліткою;
  • підвищене слиновиділення;
  • порушення дихання (проявляється сухим кашлем);
  • розлад ковтання внаслідок сильних болів;
  • відрижка, яка має кислий або гіркий прикус;
  • кривава блювота.

Хронічного эзофагиту характерні несильно виражені симптоми. Часто хвороба протікає з невеликими болями в грудній клітці та районі мечоподібного відростка.

Езофагіт при вагітності з’являється внаслідок порушення моторної функції стравоходу, часто проявляється печією.

Діагностика

Для діагностики езофагіту, потрібно звертатися до гастроентеролога. При гострій формі захворювання виявити нескладно, так як ця форма захворювання зазвичай має яскраво виражену клінічну симптоматику. Зазвичай лікар призначає ендоскопічне дослідження, яке може показати зміни в слизовій. Для виявлення порушень моторної функції стравоходу використовують эзофагоманометрию. Для виявлення виразок зазвичай проводять рентген стравоходу.

Також проводяться такі діагностичні процедури:

  • верхня ендоскопія. Під час процедури ендоскоп вводять всередину стравоходу і шлунка;
  • рентгенографія верхніх відділів ШКТ. Процедура дозволяє побачити, наскільки сильно пошкоджений стравохід і запальний процес.

Лікування

Як лікувати езофагіт, знає лікар-гастроентеролог. Як правило, лікування езофагіту проводиться комплексно, з обов’язковим дотриманням дієти. Якщо причиною захворювання став хімічний опік, негайно проводиться промивання шлунка. При інфікуванні виписуються антибіотики. Також використовуються препарати, які можуть блокувати вироблення кислоти.

Крім медикаментозного лікування, можуть призначити такі фізіотерапевтичні процедури:

  • ампліпульстерапія;
  • грязелікування;
  • бальнеотерапія.

Дієта передбачає виключення з раціону наступне:

  • алкогольні напої;
  • кави;
  • гарячу, жирну і гостру їжу;
  • шоколад.

Замість цього, дієтичний раціон передбачає споживання таких продуктів:

  • нежирне м’ясо;
  • пшеничний хліб;
  • здобні булочки і печиво;
  • яйця;
  • сир і сметану;
  • макаронні вироби;
  • каші, приготовані на молоці (геркулесову, гречану та рисову).

Дозволяються дієтою до вживання деякі овочі і фрукти:

  • морква, картопля, буряк;
  • банани, полуниця, виноград.

Не забороняється пити відвар із пшеничних висівок і неміцний чай з молоком.

Езофагіт: симптоми і лікування
Лікування езофагіту

Існують і різні народні засоби для лікування езофагіту. При цьому захворюванні таке лікування може бути ефективним.

Поширеним засобом для лікування езофагіту є картопляний сік. Він добре допомагає боротися з печією. Такий напій потрібно вживати раз на день. Однак робити це можна тільки за приписом лікаря.

Також корисним буде вживання м’ятного і ромашкового чаю. З запальними процесами допоможе боротися настій кропу.

У гострий період хвороби заборонено вживати:

  • м’яту;
  • горобину;
  • кульбаба;
  • листя подорожника.

Народні засоби доцільно використовувати лише як доповнення до основної терапії.

Можливі ускладнення

Ступінь ускладнень залежить від характеру захворювання. Після хімічного опіку або езофагіту з ускладненою формою, можуть виникнути такі ускладнення:

  • поява рубців на стравоході;
  • проривна виразка з кровотечею;
  • пептична виразка;
  • аспіраційна пневмонія, як наслідок хімічного опіку;
  • гнійний медіастиніт (найчастіше є наслідком опіків та потрапляння сторонніх тіл).

Профілактика

Для того щоб запобігти запалення стравоходу, слід дотримуватися правильного харчування, відмовитися від вживання спиртних напоїв, уникати вживання гарячої їжі. А також слід своєчасно лікувати будь-запальне і інфекційне захворювання.

Прогноз

При своєчасно розпочатому ефективному лікуванні можливе повне видужання.

У деяких випадках можливе виникнення хронічних запалень стравоходу, які контролюються за допомогою ліків і дієт.