Епітимпаніт: симптоми і лікування

277

Епітимпаніт – хронічне запальне захворювання, часто з гнійним ускладненням, яке вражає область середнього вуха. Дане захворювання характеризується ураженням кісткових утворень барабанної порожнини, нерідко з формуванням холестеатоми. Якщо лікування не буде розпочато своєчасно, хронічний гнійний епітимпаніт може призвести до погіршення або повної втрати слуху, з руйнуванням анатомічних структур.

Етіологія

Клініцисти виділяють такі етіологічні фактори, які можуть призвести до розвитку цього захворювання:

  • часті гострі отити;
  • захворювання верхніх дихальних шляхів;
  • скарлатина;
  • кір;
  • склеротичний тип соскоподібного відростка;
  • несвоєчасне або неправильне усунення запального процесу в середньому вусі;
  • інфекційні та вірусні захворювання.

Слід зазначити, що найбільша ймовірність розвитку цього захворювання спостерігається у людей з ослабленою імунною системою. При впливі декількох етіологічних факторів виникає епітимпаніт з холестеатомой.

Окремо слід виділити сприятливі фактори для розвитку даного захворювання:

  • недотримання особистої гігієни;
  • патологічні процеси, які призводять до зниження захисних функцій організму;
  • часте і тривале за часом перебування у запилених, холодних приміщеннях з підвищеною вологістю.

Симптоматика

Як правило, на початковому етапі розвитку захворювання яскраво вираженої клінічної картини немає. У міру посилення патологічного процесу, можуть спостерігатися такі ознаки розвитку патології:

  • в ураженому вусі спостерігається зниження гостроти слуху;
  • гострі болі, які можуть віддавати в скроневу і потиличну частину голови;
  • відчуття розпирання у хворому вусі з-за підвищеного тиску;
  • смердючий запах з вушної раковини з-за накопичення в осередку ураження скатола та індолу;
  • запаморочення;
  • гнійні виділення, іноді з домішками крові. В деяких випадках в ексудаті можна спостерігати кісткові крихти, що говорить про тяжкій стадії хвороби і початку руйнування анатомічних структур;
  • відчуття тяжкості в голові, переважно з боку хворого вуха.

Епітимпаніт: симптоми і лікування
Симптоми епітімпаніта

При такій клінічній картині слід терміново звертатися за медичною допомогою, а не займатися самолікуванням, оскільки воно може призвести до незворотних ускладнень.

Діагностика

При наявності клінічної картини слід негайно звертатися за медичною допомогою до отоларинголога. Програма діагностики може включати в себе наступні заходи:

  • ретельний фізикальний огляд за допомогою операційного мікроскопа;
  • рентгенологічне дослідження скроневої частини голови у двох проекціях;
  • КТ.

Лабораторні методи обстеження використовуються при необхідності. Програму лікування призначає тільки отоларинголог, після проведення діагностичних процедур і виявлення етіології захворювання.

Лікування

Якщо лікування розпочато вчасно, то ускладнень можна уникнути. Залежно від тяжкості розвитку патологічного процесу обирається тактика лікування – консервативне або хірургічне.

Якщо спостерігається порушення анатомічної структури, то обов’язково проводиться операція резекції патологічного вогнища у середньому вусі. Така тактика лікування дозволяє виключити рецидив захворювання і зберігає слух пацієнтові настільки, наскільки це можливо при даному недугу.

Медикаментозна терапія включає прийом таких препаратів:

  • антибіотики;
  • нестероїдні протизапальні препарати;
  • глюкокортикостероїди;
  • протеолітичні ферменти;
  • вушні краплі для зняття гострої симптоматики.

Слід зазначити, що проведення медикаментозної терапії обов’язково навіть для тих випадків, коли проводиться хірургічне втручання.

Лікування народними засобами

Терапія даного захворювання передбачає і використання засобів народної медицини, але тільки як доповнення до основного курсу лікування і після узгодження з лікарем.

У цьому випадку народна медицина пропонує такі засоби для зняття гострої симптоматики і гальмування розвитку патологічного процесу:

  • трав’яні відвари на основі трав, які мають протизапальну і антибактеріальним ефектом – чистотіл, оман, лікарська календула, череда трироздільна;
  • закопування ялівцевої горілки або спирту в хворе вухо;
  • примочки з настоянки прополісу – ватні тампони, змочені в настоянці потрібно закладати в хворе вухо на кілька годин щодня;
  • сік цибулі для закапування в хворе вухо;
  • суміш муміє і рожевого масла для закладання в хворе вухо.

Такі засоби допомагають зняти гостру симптоматику і зупиняють процес розвитку недуги. Однак потрібно розуміти і те, що в деяких випадках такого лікування буде недостатньо. Крім цього, на окремі компоненти рецептів народної медицини у людини може бути алергія, що в цьому випадку може тільки посилити розвиток патологічного процесу. Тому перед застосуванням вищеназваних засобів, слід обов’язково проконсультуватися у отоларинголога.

Можливі ускладнення і прогноз

При відсутності належного лікування можливий розвиток таких ускладнень:

  • поширення запального процесу на внутрічерепну область;
  • погіршення або повна втрата слуху.

Слід зазначити, що при розвитку запального процесу в внутрішньочерепної області цілком імовірно, не лише розвиток серйозних ускладнень, але і летального результату.

В цілому, якщо терапія хронічного гнійного епітімпаніта буде розпочато своєчасно, формування серйозних ускладнень можна уникнути.

Профілактика

Для запобігання розвитку даного захворювання доцільно застосовувати на практиці такі рекомендації:

  • захворювання отоларингологічного характеру потрібно усувати правильно і своєчасно. Особливо, це стосується гострого отиту;
  • зміцнення імунної системи;
  • при холодну, вітряну погоду потрібно носити головний убір, який захищає вуха;
  • правильне виконання гігієнічних процедур.

При наявності симптоматики потрібно звертатися до лікаря, а не приймати лікування на свій розсуд. Також періодично потрібно проходити профілактичний огляд у отоларинголога.