Эпиглоттит — досить рідкісне захворювання лор-сфери, яке характеризується різким порушенням прохідності дихальних шляхів за рахунок запального процесу в надгортаннике. Надгортанник – це своєрідний клапан, який має вигляд пелюстки, між трахеєю і гортанню. Він бере участь в процесі дихання, а також перешкоджає попаданню в трахею їжі – закриваючись, він направляє їжу у стравохід. Саме цією властивістю надгортанника обумовлений той факт, що ковтати й дихати одночасно людина не може.
Найчастіше хворіють цією патологією маленькі діти у віці 2-4 років, але також хвороба може зустрічатися у дітей в старшому віці і навіть у дорослих. Запальний процес в надгортаннике виникає різко і характеризується швидким наростанням симптоматики, тому лікування хвороби повинно бути своєчасним, інакше є ризик зупинки дихання і летального результату у маленьких і дорослих пацієнтів.
Причини
Основною причиною, що викликає гострий эпиглоттит, є бактерія сімейства гемофилус инфлюенце (Haemophilus influenzae типу b. Саме цей різновид бактерій викликає не тільки эпиглоттит, але і такі хвороби, як пневмонія і менінгіт. З тих пір як в 1985 році була введена імунізація проти цього збудника, кількість випадків захворювання серед дітей і дорослих істотно скоротилася.
В організм людини бактерія потрапляє повітряно-крапельним шляхом, після чого може оселитися в рото – або носоглотки і «дрімати» до того самого моменту, поки не створяться сприятливі умови для її розмноження.
Звичайно ж, не тільки вищеописана бактерія здатна викликати таке захворювання, як эпиглоттит. Збудниками можуть бути:
- грибок роду кандида;
- стрептокок;
- варіцелла зостер – збудник вітряної віспи;
- пневмокок.
Існують і інші причини захворювання. Зокрема, часто хвороба розвивається на тлі травми надгортанника, або при опіках, наприклад, при проковтуванні гарячого чаю і т. д.
Причинами виникнення захворювання у дорослих можуть стати такі фактори, як:
- куріння;
- попадання чужорідного тіла в дихальні шляхи;
- хімічний опік, зокрема при вживанні метилового спирту, який часто плутають з етиловим люди з алкогольною залежністю;
- вживання наркотичних засобів (кокаїну, героїну).
Існують і певні сприятливі фактори. Так, частіше хворіють хлопчики і чоловіки, ніж дівчата і жінки. Крім того, темношкірі люди піддаються зараженню бактеріями з розвитком такого захворювання, як эпиглоттит частіше, ніж люди білої раси.
Слабка імунна система або тимчасове зниження захисту організму викликає бурхливе зростання бактерій і теж є фактором, що приводить до розвитку цього захворювання. Причому в густонаселених містах хвороба поширюється швидше, оскільки передається повітряно-крапельним шляхом. Вражаючи епітелій, бактерії проникають усередину його, викликаючи місцевий набряк і запалення – саме цим характеризується це захворювання.
Симптоматика
Эпиглоттит
Зазвичай розвитку такої хвороби, як эпиглоттит, передує будь-яка респіраторно-вірусна інфекція. При цьому перебіг цієї патології стрімке – буквально за кілька годин може розвинутися непрохідність дихальних шляхів внаслідок набряку, і дихальна недостатність.
Перші симптоми, на які слід звернути увагу батькам дитини і дорослим з даним захворюванням, це:
- різке підвищення температури;
- утруднене ковтання;
- поява свистячого звуку при диханні.
Загальні симптоми патології наступні:
- знемога;
- дратівливість;
- слабкість;
- занепокоєння.
Зазвичай при огляді можна побачити запалене горло, причому почервоніння поширюється на всю горлянку, але більш виражене у центральній частині.
Є й інші симптоми, що дозволяють запідозрити эпиглоттит у людини. У дитини або дорослого відзначається слинотеча, його голос стає приглушеним і сиплим, утруднене дихання, а через брак кисню, що надходить у кров, виникає ціаноз губ.
Дуже важливо, перш ніж призначити лікування, провести діагностику цього патологічного стану з такими патологіями, як помилковий круп і істинний круп, а також гострий тонзиліт і фарингіт.
Розрізняють три форми такого захворювання, як эпиглоттит. Перша форма – набрякла, при якій зазначається гіпертермії (підвищення температури тіла до 39 градусів), різкий і сильний біль у горлі, що підсилюється при ковтанні, біль в ділянці шиї, яка визначається при пальпації, а також симптоми загальної інтоксикації.
Друга форма хвороби – інфільтративна. У цьому випадку стан пацієнтів важке, і відзначаються наступні симптоми:
- брудно-білий наліт на язиці;
- хворобливі гримаси внаслідок болю при ковтанні;
- труднощі з диханням;
- потовщення і гіперемія надгортанника, що видно неозброєним оком;
- просвічування гною через гіперемійовану слизову;
- виражена інспіраторна задишка.
Ще більш важкий стан у дорослих і дітей при третій формі цього захворювання – абсцедуючої.
Якщо лікування такого захворювання, як эпиглоттит не розпочато своєчасно, розвиваються ускладнення, серед них найбільш грізним є дихальна недостатність, симптоми якої відомі кожному, це: хрипи при вході і видиху, ціаноз губ і носогубного трикутника, кінчиків пальців і слизових оболонок, втрата свідомості, судоми. Смерть при такому стані може настати протягом кількох годин.
Іншими ускладненнями можуть бути:
- пневмонія;
- випотной плеврит;
- перикардит і т. д.
Лікування
Антибактеріальна терапія эпиглоттита
Діагностувати эпиглоттит у дітей можна після візуального огляду, при якому чітко видно гіперемовану і набряковий надгортанник. У дорослих діагностика аналогічна.
Лікування цього захворювання полягає в наданні невідкладної допомоги пацієнту, адже без своєчасних заходів можливий розвиток ускладнень. Таке лікування, насамперед, передбачає виклик швидкої допомоги або самостійну транспортування хворого в стаціонар, причому транспортувати людину слід виключно в положенні сидячи.
Лікування в стаціонарі, направлене на зняття набряклості дихальних шляхів, знищення бактерій, що викликали патологію, і підтримку життєвих сил організму.
Зазвичай невідкладне лікування полягає у введенні пацієнту таких антибактеріальних препаратів, як:
- амоксицилін;
- цефтриаксон;
- клавуланат.
Вибір антибіотика залежить від вираженості симптомів і стану пацієнта. У деяких випадках, коли відзначаються симптоми гострої дихальної недостатності, показана інтубація трахеї з введенням медикаментозних засобів. Також в умовах стаціонару здійснюється симптоматичне лікування — призначаються імуномоделюючі препарати, і проводиться антиоксидантна терапія.
