Епіфізеоліз: симптоми і лікування

320

Епіфізеоліз – це поразка зони ростової пластинки кістки. Під цією областю мається на увазі частину хрящової тканини, яка розміщується на кінці довгих кісток та постійно розвивається. Від формування ростової пластини залежить довжина і форма кістки у дорослої людини.

Кістки ростуть від ділянки ростової пластини. Коли організм перестає розвиватися, ця зона закривається, і кістки перестають рости.

Формується епіфізеоліз найчастіше у дітей юнацького віку. За статистикою, захворювання розвивається у 15-30% випадків, і пацієнту в такій ситуації потрібна термінова допомога фахівців. Відновний період у дітей проходить досить швидко. А ось у дорослих така недуга не з’являється зовсім, так як організм вже збудовано і всі області зростання кісток закриті.

Згідно міжнародної класифікації хвороб МКБ 10 захворюванню присвоєно код – М 91-93, залежно від локалізації ураження.

Етіологія

В групу людей, у яких може з’явитися руйнування епіфіза, належать такі категорії:

  • чоловіча стать;
  • швидко зростаючі діти;
  • діти, які займаються рухливими видами спорту – спорт, баскетбол, гімнастика;
  • зайва рухливість на відпочинку.

Недуга може діагностуватися внаслідок травматичного епіфізеолізу, а також від проблем з ендокринною системою.

У зовсім маленьких дітей хвороби такого плану зовсім не з’являються, так як головна причина розвитку перелому – це активний спосіб життя.

Також пошкодження кісток може бути викликано генетикою і особливостями будови тіла. Бували в медицині випадки, коли лікарі діагностували перелом у дуже худих і дуже високих дітей. Таке патологічне дію може провокуватися неправильним кровообігом головки кістки. З цієї причини вона стає крихкою і процес мінералізації погіршується.

У підлітковому віці недуга прогресує від хронічних проблем з нирками, а ще при порушенні гормонального фону.

Класифікація

За даними досліджень, дитина може захворіти однією з 9 форм перелому. Згідно систематизації Салтера-Харріса патологія поділяється на такі типи:

  • I тип – поперечний перелом, що формується через всю ростковую зону, розвивається в 6% випадків і характеризується руйнуванням епіфізарної пластинки;
  • II тип – проявляється в ростовій зоні пошкодженої частини, трохи зачіпається метафиз, але не пошкоджується епіфіз, ця форма зустрічається у 75% випадків;
  • III тип – місце ураження кістки проходить через ростковую область, не пошкоджуючи метафиз, характеризується цей вид відривом певної частини епіфіза і може діагностуватися у 8% хворих;
  • IV тип – пошкодження поширюється і на епіфіз, і на метафиз, формується у 10% дітей;
  • V тип – проявляється від здавлювання кістки, зустрічається лише в 1% випадків.

Епіфізеоліз: симптоми і лікування
Типи епіфізеолізу

Ця систематизація хвороби була доповнена Рангом і Огденом:

  • VI тип – пошкоджується периферична область росту, що призводить до появи кісткового містка і кутового зміни кінцівок;
  • VII тип – ізольоване ураження області зростання;
  • VIII тип – перелом в зоні ростової пластини з порушенням енхондрального зростання кістки, під час такого процесу хрящова тканина переходить в кісткову;
  • IX тип – пошкоджується окістя, можливо порушення будови окостеніння.

Розвиватися такий патогенний недуга може в будь-якій області тіла, де є зростаючі кістки. Досить часто переломи зустрічаються у плечової кістки, великогомілкової кістки, шийки і головки стегнової кістки, зовнішньої щиколотки, променевої кістки, в трубчастих кістках.

Юнацький епіфізеоліз головки стегнової кістки може спостерігатися у хронічній та гострій стадії. При цьому ступеня порушення функціональності суглоба можуть бути легкими, середніми і важкими. Зміщення епіфіза заду також може бути в 3 формах:

  • легка – до 30 градусів;
  • середня – до 50 градусів;
  • важка – понад 50 градусів.

Симптоматика

Травматичний епіфізеоліз не розвивається характерною симптоматикою. Дитина в момент перелому скаржиться на такі прояви:

  • больовий синдром, який прогресує при навантаженні на вісь;
  • з’являється гематома на пошкодженій зоні;
  • формується набряклість через певний час після травми;
  • низька активність пошкодженої кінцівки.

Клінічна картина також може проявлятися не від отримання травми, а при появі патологічного процесу в самої кістки. Тоді у хворого може з’являтися така симптоматика:

  • болі в тазостегновому і колінному суглобах, які мають періодичний характер;
  • порушена хода, з’являється кульгавість;
  • хвора нога розвертається назовні;
  • помітне вкорочення нижньої кінцівки.

У певних випадках прогресування недуги, у хворого можуть з’являтися розтяжки, атрофування м’язів гомілки і сідниць, підвищуватися значення кров’яного тиску.

Діагностика

Діагностувати юнацький епіфізеоліз головки стегна повинен досвідчений лікар-травматолог. В рамках дослідження лікарю потрібно зібрати анамнез, визначити клінічну картину і направити хворого на обстеження. Розпізнати недугу можна при інструментальній діагностиці:

  • рентгенографія;
  • томографія.

Для проведення лабораторних досліджень у лікаря повинні бути грунтовні причини, наприклад, підозра на формування недуги через порушення гормонального фону.

Лікування

Після визначення діагнозу «епіфізеоліз зовнішньої щиколотки» або «шийки стегнової кістки» хворому призначається терапія. Лікування доктора призначають тільки після того, як виявлено тип пошкодження і стадія. Кращий спосіб для усунення причини пошкодження та симптоматики – це хірургічне втручання.

На сьогодні в терапії недуги лікарі не використовують внутрішньосуглобову технологію оперування, так як вправлення головки стегнової відкритим способом може провокувати асептичний некроз, ускладнену суглобову рухливість.

Якщо потрібно усувати епіфізеоліз променевої кістки або в будь-якому іншому районі, доктора відразу ж спираються на тип діагностованого перелому. Таким чином, пацієнтам проводиться лікування такими способами:

  • 1 тип – хворому робиться гіпсова іммобілізація, найчастіше застосовується хірургічне лікування; для відновлення попереднього стану кісткової осі дитині встановлюється спеціальний штифт для утримання відламків, або ж спиці вводять у шийку і головку стегна, забираються всі хірургічні інструменти після зрощення зони;
  • 2 тип – відновлення відбувається досить швидко за допомогою иммобилизационной пов’язки на гіпсовій основі, досить рідко робиться операція спицями або трансплантатами;
  • 3 тип – пошкодження цієї форми часто зустрічається у підлітків, і хворому потрібно термінова хірургічна допомога, частини суглоба фіксуються зсередини спеціальними інструментами;
  • 4 тип – усунення повністю зміщеного епіфіза проводиться виключно оперативним методом, хворому проводиться закрита репозиція частин за допомогою витягання скелета, а потім доктора роблять остеосинтез головки і шийки стегна з використанням шпиць та трансплантата;
  • 5 тип – терапія проводиться накладенням пов’язки на гіпсовій основі, дуже рідко використовується оперативна допомога.

Надаючи хворому оперативну допомогу, лікарі ставлять перед собою мету в подальшому зменшити і запобігти перелом стегнової голівки, щоб росткова область не закрилася.

Ускладнення

Якщо не почати вчасно усувати епіфізеоліз головки стегна, то незабаром зсув може тільки прогресувати і почнеться повна зупинка зростання пошкодженої кістки. Це загрожує появою асиметрії нижніх кінцівок у дорослому житті. Також несвоєчасна терапія хвороби може привести до некрозу і хондролизу.

Профілактика

На сьогодні єдиною мірою профілактики юнацького епіфізеолізу головки стегнової або плечової кістки є зниження травматизації. Фізична активність повинна бути в міру. Також батьки повинні стежити за здоров’ям дитини і при найменших проблемах звертатися за медичною допомогою.