Дискінезія кишечника: симптоми і лікування

127

Дискінезія кишечника – являє собою досить поширене розлад, при якому цей орган не піддається органічних поразок, але страждає його рухова функція. Основним фактором виникнення недуги вважається тривалий вплив стресових ситуацій або нервових перенапружень. Саме з цієї причини лікуванням пацієнтів з подібним діагнозом займаються гастроентерологи і психологи.

Недуга проявляється великою кількістю симптомів, тому їх прийнято поділяти на кілька груп. Проте в клінічній картині переважають больовий синдром, розлад акту дефекації і здуття живота.

Встановлення правильного діагнозу ґрунтується на фізикальному огляді і збір життєвого анамнезу. Тим не менш необхідно інструментальне обстеження для здійснення диференційної діагностики. Лікування завжди консервативна.

У міжнародній класифікації захворювань у такої хвороби є власне значення. Код за МКХ-10 – К89.8.1.

Етіологія

На розвиток такого розладу впливає велика кількість факторів, які будуть відрізнятися в залежності від його форми. Недуга може бути самостійним, але також нерідко являє собою симптом якого-небудь іншого захворювання.

Первинна дискінезія кишечника в переважній більшості випадків є наслідком впливу на людський організм стресу. Крім цього, вплинути на виникнення можуть такі джерела:

  • нездатність розрізняти фізичну біль від емоційної;
  • емоційна нестабільність;
  • постійна тривожність;
  • нераціональне харчування – сюди варто віднести порушення звичайного режиму або споживання їжі, що містить в собі недостатня кількість харчових волокон. Саме з цієї причини основу терапії становить щадне харчування при дискінезії кишечника;
  • неможливість повноцінно розслабитися.

Серед патологій, частиною клінічної картини яких може стати подібне порушення, варто віднести:

  • недуги з боку органів ШКТ, зокрема, виразкова хвороба ДПК або шлунка, захворювання печінки, хронічний перебіг холециститу, панкреатиту і гастриту будь-якої природи;
  • порушення роботи ендокринної системи – наявність цукрового діабету, зайва маса тіла, часткове видалення щитовидної залози і гіпофізарним розлади в значній мірі підвищують ризик розвитку дискінезії;
  • гінекологічні захворювання;
  • перенесені раніше важкі кишкові інфекції.

Крім цього, вплинути на розвиток такого захворювання у дорослих і дітей можуть:

  • обтяжена спадковість;
  • індивідуальна непереносимість деяких продуктів харчування;
  • гормональні порушення;
  • зміни дегенеративного характеру в структурі хрящової тканини міжхребцевих дисків;
  • недостатня кількість споживаної рідини;
  • гіповітаміноз;
  • недолік фізичної активності в житті людини;
  • наявність шкідливих звичок – у дорослих або підлітків;
  • безладне споживання лікарських речовин, а саме антибактеріальних речовин, сечогінних засобів, анестетиків і психотропних медикаментів.

Сукупність вищевказаних причин обумовлює те, що відбувається утворення вісцеральної гіперчутливості, на фоні якої формується порушення рухової активності товстого або тонкого кишечника. При цьому спостерігається уповільнення виходу калових мас і газів, що й обумовлює появу основної симптоматики.

Слід зазначити, що основну групу ризику становлять люди працездатного віку, причому найбільш часто хвороба діагностується у представниць жіночої статі, так як вони частіше піддаються нервове перенапруження. Примітно те, що чим старше людина, тим більше знижується ймовірність виникнення такої хвороби. Перші ознаки можуть виникнути навіть у маленької дитини, однак найбільш часто вираження симптомів відбувається в п’ятнадцятирічному віці.

Класифікація

За своїм походженням дискінезія кишечника поділяється на:

  • первинну – розвивається на тлі тривалого стресу або неправильного харчування. Найбільш часто такий різновид хвороби зустрічається у дітей;
  • вторинну – формується через протікання в людському організмі інших патологічних процесів.

За формою протікання існують такі типи хвороби:

  • гипомоторная дискінезії – відрізняється зниженням перистальтики та тонусу товстого кишечника. На цьому тлі виникає сильний больовий синдром спостерігається недостатнє спорожнення кишечника. Атоническая дискінезія досить часто призводить до непрохідності цього органу, що вимагає негайного хірургічного втручання, особливо у немовлят;
  • гипермоторная дискінезія – відрізняється високим гіпертонусом і спастичними скороченнями цього ураженого органу. Це призводить до появи сильних кишкових кольок і рясної діареї. Друга назва такої форми – спастична дискінезія.

Залежно від етіологічного чинника недуга буває:

  • неврогенным – виникає при органічному ураженні ЦНС або при протіканні ВСД;
  • психогенним – формується на тлі неврозів або тривалої депресії;
  • ендокринно-гормональним;
  • токсичною – розвивається через споживання великої кількості алкоголю або при отруєнні хімічними елементами;
  • медикаментозним;
  • аліментарним – провокується надмірно строгою дієтою або, навпаки, надмірними обсягами споживаної їжі;
  • гиподинамическим – найчастіше розвивається після перенесеного раніше хірургічного втручання на очеревині;
  • виникли із-за аномалій розвитку, які можуть бути як вродженими, так і набутими;
  • сформованим на ґрунті неправильного обміну речовин

По зміні консистенції калових мас дискінезія товстого кишечника поділяється на:

  • з переважанням закрепів – спостерігається виділення великої кількості твердих калових мас, що тягне за собою розтягнення сфінктера;
  • з переважанням діареї;
  • змішаної форми – діагностується в кожного четвертого пацієнта;
  • не класифікованої – це означає, що зміни консистенції фекалій недостатньо для того, щоб віднести їх до тієї або іншій формі.

Симптоматика

Всі клінічні прояви дискінезії кишечника можна розділити на три групи. У першу входять ознаки, що відносяться безпосередньо до цього органу, у другу категорію – симптоми характерні для інших органів травної системи, а в третю – негастроэнтерологические вираження.

До кишкових ознаками варто віднести:

  • больові відчуття в області живота, болі при органічному розладі ніколи не будуть виражатися по ночах. Больовий синдром може носити тупий, ниючий, кинджальний і періодичний характер, причому далеко не завжди пацієнт зможе вказати на місце локалізації больового синдрому. Найчастіше посилення болю пов’язано зі споживанням їжі, а їх ослаблення – з актом спорожнення;
  • підвищений газоутворення – дуже часто наростає до вечора, після вечері;
  • хронічні запори;
  • рясну діарею – це характерний симптом дискінезії по гіпертонічному типу. Найбільш часто він виникає після сніданку. Примітно те, що хворі пред’являють скарги на відчуття переповненості кишечнику. Патологічні домішки крові та гною не характерні для такого недуги, але в той же час наявність слизу відзначається досить часто.

Друга група клінічних ознак включає в себе:

  • збільшення розмірів живота;
  • виділення неприємного запаху з ротової порожнини;
  • обкладеність язика білим або жовтувато-білим відтінком;
  • відчуття розпирання живота;
  • нудота і відрижка;
  • поява характерного бурчання.

Загальні симптоми дискінезії кишечника:

  • набір зайвої маси тіла, незважаючи на поганий апетит;
  • поява алергічних реакцій – виникає з причини того, що відбувається неповне спорожнення кишечника і застій калових мас;
  • підвищена тривожність;
  • головні болі і запаморочення;
  • розвиток нервозності і депресивного стану;
  • болі в хребті;
  • відчуття нестачі повітря;
  • внутрішнє тремтіння.

У немовлят і маленьких дітей, крім вищевказаної симптоматики, можуть спостерігатися такі ознаки:

  • блідість шкірних покривів;
  • відмова від їжі;
  • незначне підвищення температури;
  • зниження фізичної активності;
  • загальне нездужання.

З причини того, що всі вищевказані прояви не є специфічними і характерні для великої кількості інших патологій ШКТ, самостійно діагностувати і вилікувати хворобу не представляється можливим.

Діагностика

Досвідчений фахівець зможе поставити правильний діагноз вже на етапі первинного огляду, однак для виключення органічного ураження кишечника необхідно проведення інструментальних обстежень.

Таким чином, перш за все, лікарю необхідно:

  • вивчити історію хвороби і життєвий анамнез пацієнта – для уточнення первинної або вторинної природи дискінезії;
  • провести ретельний фізикальний огляд, який обов’язково повинен включати в себе пальпацію і перкусію передньої стінки черевної порожнини;
  • детально опитати хворого чи його батьків – це потрібно для визначення основних симптомів і підтвердження наявності атонічною або спастичній дискінезії.

Серед лабораторних досліджень варто виділити:

  • загальний аналіз на біохімію крові – для пошуку зміни її складу та наявності ознак протікання патологічного процесу;
  • мікроскопічні вивчення фекалій на наявність прихованої крові і яєць гельмінтів;
  • зішкріб на ентеробіоз;
  • визначення вмісту С-реактивного білка.

Основу діагностичних заходів складають інструментальні обстеження пацієнта, серед яких:

  • УЗД очеревини;
  • ЕФГДС – це ендоскопічна процедура вивчення стану внутрішньої поверхні органів ШКТ;
  • іригоскопія;
  • колоноскопія;
  • оглядова рентгенографія ОЧП.

Дискінезія кишечника: симптоми і лікування
Іригоскопія кишечника

Диференціювати дискінезію кишечника у дітей і дорослих необхідно:

  • патологіями цього органу інфекційної природи;
  • алергічною реакцією на продукти або зміну звичок харчування;
  • недугами запального характеру;
  • злоякісними або доброякісними пухлинами кишечника;
  • синдромом порушеного всмоктування;
  • гінекологічними захворюваннями у представниць жіночої статі;
  • психічними розладами.

Лікування

В незалежності від форми недуги терапія буде включати в себе:

  • дотримання дієти при дискінезії кишечника – щадне харчування складається дієтологом або гастроентерологом в індивідуальному порядку для кожного пацієнта;
  • прийом лікарських препаратів;
  • фізіотерапевтичні процедури;
  • консультації психотерапевта;
  • застосування рецептів народної медицини.

Медикаментозне лікування залежить від форми перебігу хвороби, але найчастіше спрямована на застосування:

  • спазмолітиків – при гіпертонічній дискінезії;
  • проносних або протидіарейний коштів;
  • препаратів, що підсилюють перистальтику кишечника – при атонической формі захворювання;
  • жовчогінних і ферментних речовин – при гипомоторной дискінезії;
  • антихолеритические препарати – при змішаному типі хвороби;
  • антибіотики і пробіотики – приймаються строго під наглядом лікаря і не рекомендуються при розвитку такого порушення у новонародженого.

Лікувати дискінезію кишечника народними засобами можна за допомогою:

  • суміші з листя алое і меду;
  • свіжого картопляного або капустяного соку;
  • звичайного зеленого чаю;
  • настою на основі шкірки кавуна;
  • відвару з ромашки і фенхелю.

При розвитку такої хвороби краще всього відмовитися від вживання:

  • жирних сортів м’яса і риби;
  • субпродуктів і копченостей;
  • рису, манки і макаронних виробів;
  • гострих соусів і прянощів;
  • незбираного молока;
  • свіжого хліба і кондитерських виробів;
  • міцної кави і чорного чаю;
  • шоколаду та алкоголю;
  • чорниці та айви.

Пацієнтам рекомендується збагатити свій раціон:

  • яйцями, відвареними некруто;
  • перловкою, гречкою та пшоном;
  • морепродуктами;
  • буряком і морквою, білокачанної капустою та огірками, картоплею і кабачками;
  • кисломолочною продукцією з низьким відсотком жирності;
  • цукром і медом;
  • домашнім варенням;
  • компотами і соками;
  • вегетаріанськими і молочними першими стравами;
  • підсушеним хлібом і сухарями;
  • желе і сухофруктами;
  • яблуками і бананами, інжиром і фініками.

Страви краще всього готувати шляхом варіння і пропарювання, гасіння або запікання. Крім цього, рекомендований рясний питний режим.

Питання про хірургічне лікування обговорюється в індивідуальному порядку з кожним пацієнтом.

Профілактика

Специфічних профілактичних заходів, що попереджають наступ дискінезії кишечника, не існує, однак людям необхідно дотримуватися таких загальних правил:

  • вести здоровий і в міру активний спосіб життя;
  • правильно і збалансовано харчуватися;
  • виключити вплив стресів і нервових перевантажень;
  • пити велику кількість рідини в добу – не менше двох літрів;
  • приймати ліки тільки за приписом клініциста;
  • своєчасно лікувати недуги ШЛУНКОВО-кишкового тракту, які можуть призвести до дискінезії;
  • кілька разів на рік проходити повне медичне обстеження.

У цілому подібне захворювання має сприятливий прогноз, однак він погіршується при тривалому протіканні дискінезії товстої або тонкої кишки, а також при наявності психіатричних патологій.