Діабетична нефропатія: симптоми і лікування

579

Діабетична нефропатія – процес патологічного зміни ниркових судин, яке обумовлено цукровий діабет. Дане захворювання призводить до розвитку хронічної ниркової недостатності, присутній високий ризик летального результату. Постановка діагнозу здійснюється за допомогою не тільки фізикального огляду хворого, також потрібне проведення лабораторно-інструментальних методів обстеження.

У більшості випадків лікування діабетичної нефропатії здійснюється за допомогою медикаментозної терапії та дотримання дієти. У більш складних випадках хворим призначають гемодіаліз, також може знадобитися трансплантація нирки.

За міжнародною класифікацією захворювань десятого перегляду діабетична нефропатія має два значення. Таким чином, код за МКХ-10 Е10-14.2 (цукровий діабет з ураженням нирок) і N08.3 (гломерулярные ураження при цукровому діабеті).

Відзначається, що розвиток такого ускладнення найчастіше діагностується при інсулінозалежному типі цукрового діабету. У 40-50% діабетична нефропатія призводить до летального результату.

Етіологія

Діабетична нефропатія обумовлена патологічними змінами в ниркових судинах. Слід зазначити, що в медицині існує кілька теорій щодо механізму розвитку такого патологічного процесу, а саме:

  • метаболічна теорія – згідно з нею основним етіологічним чинником є гіперглікемія;
  • гемодинамічна теорія – в цьому випадку мається на увазі, що провокуючим фактором виступає артеріальна гіпертензія;
  • генетична теорія – в цьому випадку клініцисти стверджують, що розвиток такого ускладнення цукрового діабету обумовлено генетичною схильністю.

Крім цього, слід виділити групу факторів, які не слід розцінювати як пряму схильність, але вони істотно підвищують ризик розвитку такого ускладнення у дитини або дорослого з цукровим діабетом:

  • артеріальна гіпертензія;
  • неконтрольована гіперглікемія;
  • порушення ліпідного обміну;
  • зайва вага;
  • інфекції сечостатевої системи;
  • прийом нефротоксичних лікарських препаратів;
  • куріння та алкоголізм;
  • недотримання дієтичного харчування, що при цукровому діабеті обов’язково.

Діабетична нефропатія: симптоми і лікування
Вплив цукрового діабету на нирки

Класифікація

У розвитку діабетичної нефропатії виділяють 5 ступенів:

  • перша ступінь – гіперфункція нирок. На ранній стадії судини органів трохи збільшуються в розмірах, однак білок у сечі відсутній, зовнішніх клінічних ознак розвитку патологічного процесу немає;
  • друга ступінь – початкові структурні зміни нирок. У середньому, даний етап розвитку захворювання починається через два роки від початку розвитку цукрового діабету. Стінки судин нирки товщають, однак, симптоматика відсутня;
  • третя ступінь – початкова діабетична нефропатія. В сечі визначається підвищена кількість білка, однак зовнішніх ознак розвитку захворювання немає;
  • четверта ступінь – виражена діабетична нефропатія. Як правило, цей етап розвитку недуги починається через 10-15 років. Присутня яскраво виражена клінічна картина, з сечею виділяється велика кількість білка;
  • п’ята ступінь – термінальна стадія ниркової недостатності. В цьому випадку врятувати життя людині можна тільки шляхом проведення гемодіалізу або пересадкою ураженого органу.

Слід зазначити, що перші 3 ступеня розвитку недуги є доклінічними, встановити їх можна тільки шляхом діагностичних процедур, так як зовнішніх проявів вони не мають. Саме тому хворим на цукровий діабет в обов’язковому порядку потрібно проходити профілактичні огляди у лікарів регулярно.

Симптоматика

Як вже було сказано вище, на початкових етапах розвитку діабетична нефропатія протікає безсимптомно. Єдиним клінічним ознакою розвитку патології може бути підвищений вміст білка в сечі, чого не повинно бути в нормі. Це, по суті, є на початковому етапі специфічною ознакою діабетичної нефропатії.

В цілому клінічна картина характеризується таким чином:

  • перепади артеріального тиску, найчастіше діагностується підвищений АТ;
  • різка втрата маси тіла;
  • сеча стає мутного кольору, на фінальних стадіях розвитку патологічного процесу може бути кров;
  • зниження апетиту, у деяких випадках у хворого настає повна відраза до їжі;
  • нудота, часто з блювотою. Примітно те, що блювота не приносить хворому полегшення належного;
  • порушується процес сечовипускання – позиви стають частими, але при цьому може бути відчуття неповного опорожнення сечового міхура;
  • набряки ніг і рук, пізніше набряклість може спостерігатися і в інших ділянках тіла, у тому числі і в області особи;
  • на останніх стадіях розвитку недуги артеріальний тиск може доходити до критичної позначки;
  • скупчення рідини в черевній порожнині (асцит), що вкрай небезпечно для життя;
  • наростаюча слабкість;
  • практично постійне відчуття спраги;
  • задишка, серцевий біль;
  • головний біль і запаморочення;
  • у жінок можуть спостерігатися проблеми з менструальним циклом – нерегулярність або його повна відсутність тривалий час.

Зважаючи на те, що перші три стадії розвитку патології протікають практично безсимптомно, своєчасна постановка діагнозу та призначення лікування проводиться досить рідко.

Діагностика

Діагностика діабетичної нефропатії проводиться в два етапи. У першу чергу проводиться фізикальний огляд хворого, в ході якого лікар повинен з’ясувати наступне:

  • як давно почали проявлятися перші клінічні ознаки;
  • загальний анамнез хворого і сімейний;
  • які препарати на даний момент приймає пацієнт;
  • дотримуються рекомендації лікаря щодо харчування, прийому медикаментів.

Крім цього, проводяться такі лабораторно-інструментальні методи діагностики:

  • ОАК і БАК;
  • визначення сечі на альбумін;
  • загальний аналіз сечі аналіз сечі за Зимницьким;
  • проба Реберга;
  • УЗД нирок;
  • УЗДГ судин нирок.

Зважаючи на те, що клінічна картина схожа з іншими захворюваннями нирок, то може знадобитися проведення диференціальної діагностики щодо таких захворювань:

  • туберкульоз нирок;
  • гломерулонефрит в гострій або хронічній формі;
  • пієлонефрит в хронічній формі.

Також в ході обстеження обов’язково приймається до уваги історія хвороби. Остаточний діагноз ставиться на підставі отриманих даних у ході первинного огляду і результатів проведення діагностичних заходів.

Лікування

У цьому випадку використовуються наступні методи терапії:

  • прийом медикаментів;
  • дотримання дієтичного харчування;
  • гемодіаліз.

В особливо складних випадках хворому потрібна трансплантація ураженого органу.

Медикаментозне лікування передбачає прийом таких препаратів:

  • сорбенти;
  • противоазотемические кошти;
  • інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту;
  • вітамінно-мінеральний комплекс;
  • препарати, які нормалізують ліпідний спектр крові.

Обов’язкова дієта при діабетичній нефропатії, яка передбачає наступне:

  • обмеження споживання тваринного білка;
  • кількість солі, калію і фосфору зводиться до гранично можливого мінімуму;
  • мінімальна кількість жирів;
  • оптимальний питний режим.

Конкретний дієтичний стіл призначається лікарем, залежно від стадії захворювання та загальної клінічної картини.

Питання про проведення гемодіалізу або трансплантації органу ставиться в тому випадку, якщо консервативне лікування не ефективне або хвороба діагностується вже на останніх стадіях.

Прогноз буде залежати від того, наскільки своєчасно розпочате лікування, а також від загальних клінічних показників хворого. Однак ризик летального результату присутня в будь-якому випадку.

Профілактика

Профілактика діабетичної нефропатії полягає у дотриманні всіх приписів лікаря щодо лікування цукрового діабету. Крім цього, потрібно контролювати свій артеріальний тиск, не допускати інфікування сечостатевої системи і регулярно проходити медичне обстеження.