Атрофічний вагініт: симптоми і лікування

212

Атрофічний вагініт – захворювання жіночої статевої системи, яке характеризується виникненням сухості в піхві, обумовлене истончением тканин, зниженням змащування, зменшенням рівня естрогенів і підготовкою жіночого організму до старіння. Такі зміни можуть бути природними, викликаними припиненням менструації або сформованими на тлі штучних факторів — наприклад, при лікуванні за допомогою хіміотерапії.

На тлі даного захворювання порушується захисна функція статевих органів – знижується чисельність лактобактерій і змінюється кислотність піхви. Крім цього, знижується кількість слизу і приплив крові, що стає причиною сухості піхви, стоншування його стінок, і як наслідок підвищується ймовірність травмування. В медичній сфері таке захворювання має другу назву – атрофічний вульвовагініт. У міжнародній класифікації хвороб (МКБ-10) цей розлад має власне значення – N 95.2.

Таке захворювання вкрай рідко діагностується у представниць жіночої статі репродуктивного віку, набагато частіше воно зустрічається у жінок старше п’ятдесяти років. Крім сухості піхви, основними симптомами хвороби є поява виділень, відчуття печії, свербежу і болю після статевого контакту. Діагностика складається з гінекологічного огляду та лабораторних вивчень мазка з піхви. Вилікувати цю хворобу можна за допомогою застосування спеціальних вагінальних свічок, прийому медикаментів, а також використовуючи народні кошти.

Етіологія

Атрофічний вагініт виникає на фоні природного старіння жіночого організму. Його прогресування пов’язано з зменшенням гормону естрогену і настанням менопаузи. До неприродних причин формування такого розладу відносять такі сприятливі чинники:

  • цукровий діабет;
  • розлади ендокринної системи — можуть бути пов’язані з повним або частковим видаленням щитовидної залози;
  • лікування онкологічних новоутворень за допомогою хіміотерапії;
  • зниження імунітету на тлі гострого інфекційного або запального процесу;
  • недотримання або неправильне виконання правил особистої гігієни;
  • часті випадки спринцювання, тобто промивання піхви лікарськими розчинами, або застосування вагінальних свічок, без видимої причини або призначення лікаря;
  • часті необґрунтовані водні процедури в гігієнічних цілях, з використанням різних косметичних засобів;
  • виснаження організму на фоні стресових ситуацій;
  • зловживання тютюнопалінням.

Крім природних і неприродних причин виникнення вагініту, існує декілька його різновидів. Постменопаузальний атрофічний вагініт — виник в період менопаузи, і аналогічний процес, що сформувався при штучному припинення менструального циклу.

Атрофічний вагініт: симптоми і лікування
Патогенез атрофічного вагініту

Симптоми

Незважаючи на вікові зміни стану слизової оболонки піхви, характерні ознаки атрофічного вагініту проявляються не у кожної жінки. Вірогідність їх виникнення збільшується з кожним роком з моменту настання менопаузи. Симптомами цієї хвороби є:

  • сухість, свербіж і печіння в піхву;
  • дискомфорт і виникнення болю різного ступеня після статевого акту;
  • поява виділень з неприємним запахом. По консистенції вони можуть відрізнятися і бувають рідкими, слизовими або з домішками гною;
  • формування мікротравм або невеликих тріщин в даній області;
  • подразнення слизової оболонки;
  • кровоточивість, пов’язана з статевим контактом або оглядом у гінеколога. Рясне виділення крові говорить про патологічний процес шийки або тіла матки;
  • часті позиви до випущення урини;
  • значне випадання волосків або повне облисіння області лобка та великих статевих губ.

Характерним для захворювання є те, що більшість неприємних симптомів атрофічного вагініту неможливо усунути за допомогою протизапальних препаратів. Зменшити їх прояви можуть спеціальні вагінальні свічки.

Постменопаузальний вагініт відрізняється тривалим, з періодами рецидиву, течією, але характерні ознаки не у всіх жінок мають однакове вираз.

Ускладнення

При несвоєчасному або неправильному лікуванні такого захворювання може розвинутися ряд наслідків:

  • травмування слизової оболонки під час статевого контакту;
  • поширення запального процесу на сусідні внутрішні статеві органи, такі як матка або яєчники;
  • висока ймовірність повторного виникнення недуги.

Діагностика

Встановити діагноз можна на етапі огляду у гінеколога. Слизова оболонка виглядає блідою і тонкою. При контакті з гінекологічними приладами деякі області слизової піхви можуть кровоточити. Для уточнення причин виникнення захворювання необхідно провести лабораторні вивчення вмісту даної області. Крім цього, виконується процедура кольпоскопія – огляд і обстеження внутрішніх органів жіночої статевої системи за допомогою спеціального збільшувального інструменту.

В деяких випадках можуть знадобитися додаткові методи діагностики, для того, щоб диференціювати атрофічний вульвовагініт від інших захворювань та інфекційних процесів статевої системи.

Лікування

Атрофічний вагініт досить рідко буває єдиним проявом патологічного протікання постменопаузи, саме з цієї причини фахівець буде направляти терапію на запобігання безлічі можливих проблем патологічного перебігу клімаксу.

Основу лікування атрофічного вагінізму становить замісна гормональна терапія, яка передбачає усунення дефіциту естрогену. Програма лікування складається індивідуально для кожної пацієнтки, в залежності від віку, ступеня прояву симптомів, а також періоду часу від останньої менструації до виникнення вагініту даного типу.

При більш важкому протіканні лікувати таке розлад можна використовуючи спеціальні лікувальні мазі або свічки, які містять синтетичні замінники естрогену. При такому лікуванні вдається усунути прояв симптомів, в той час як прийом естрогену в таблетках не до кінця це гарантує. Крім цього, можуть використовуватися процедури фізіотерапії.

У комплексне лікування атрофічного вагініту входить застосування народних засобів медицини в домашніх умовах. Позбавити від ознак захворювання, а також відновити рівень естрогенів можуть відвари і настої на основі:

  • кореня солодки;
  • сої;
  • червоного конюшини;
  • хмелю;
  • подорожника – відвар застосовують для спринцювання. Тривалість застосування – до повного одужання;
  • ромашки, календули і чистотілу – відвар на основі даних трав можна використовувати для сидячих ванн;
  • кори дуба.

Крім цього, широко використовуються ополіскування на основі столового оцту. Необхідно пам’ятати, що використовувати народні засоби можна тільки після консультації з лікарем.

Профілактика

Профілактичні заходи для попередження такого захворювання у жінок старше п’ятдесяти років, складаються з дотримання кількох нескладних правил:

  • заздалегідь самостійно подбати про замісної гормонотерапії;
  • дотримуватися правил особистої гігієни;
  • застосовувати спринцювання і вагінальні свічки тільки за вказівками лікаря;
  • відмова від використання великої кількості гігієнічних засобів;
  • носити білизну тільки з натуральних тканин;
  • профілактичне відвідування гінеколога не менше двох разів на рік.

Крім цього, жінкам необхідно вести здоровий спосіб життя для попередження передчасного настання клімаксу. При своєчасному лікуванні і профілактичному використанні мазей і вагінальних свічок, прогноз у захворювання в більшості випадків сприятливий.