Атиповий аутизм (син. розлад аутичного спектру, інфантильний аутизм) – це психоневрологічне захворювання, яке викликає порушення сприйняття і розуміння навколишньої дійсності. Хвороба може призвести до необоротної розумової відсталості або ЗПМР. Розвиток такого патологічного процесу обумовлено порушенням структур головного мозку, що в більшості випадків носить незворотний характер.

Чітких обмежень щодо статевої приналежності атиповий аутизм не має. Однак у хлопчиків він діагностується у 2-5 разів частіше, ніж у дівчаток. Нерідко хвороба поєднується з порушенням мовлення та слуху.

Клінічна картина захворювання досить специфічна, але поставити діагноз «атиповий аутизм» лікар може тільки після комплексного обстеження і визначення характеру перебігу патології. Прогнози в цьому випадку носять індивідуальний характер, але слід зазначити, що при формі без розумової відсталості вони більш сприятливі – в деяких випадках можливо навіть повне відновлення дитини.

Лікування носить консервативний характер, практикується комплексний підхід. Специфічних медикаментозних засобів або фізіотерапевтичних процедур не існує. Проводиться корекційна робота, яка включає і соціальну адаптацію хворих.

Згідно міжнародної класифікації захворювань десятого перегляду, ця недуга має окремий код. Однак, щоб правильно визначити значення, можуть ідентифікувати захворювання з іншими патологічними процесами, які також у клінічній картині мають такий симптом, як розумова відсталість. Таким чином, атиповий аутизм у дітей має код за МКХ-10 – F84.0, а загальний атиповий аутизм, в тому числі і у дорослих, код F84.1.

Етіологія

Основною причиною розвитку такого порушення є пошкодження структури кори головного мозку. Це може бути обумовлено наступними етіологічними факторами:

  • епілепсія;
  • цитомегаловірусна інфекція;
  • фенілкетонурія;
  • синдром тендітної Х-хромосоми;
  • внутрішньоутробні інфекції;
  • внутрішньо маткові кровотечі;
  • ускладнення при вагітності;
  • складна родова діяльність;
  • травми голови дитини під час пологів.

Крім цього, не виключається і спадковий фактор. Якщо атиповий аутизм був у когось з близьких родичів, то ймовірність такого ж захворювання у потомства зростає в кілька разів. Якщо ж мати під час виношування дитини перенесла якесь інфекційне захворювання, на тлі спадкової схильності ризик розвитку аутизму у малюка зростає приблизно на 50%.

Аутизм діагностується у дорослих дещо рідше, і може бути обумовлений наступними етіологічними факторами:

  • важка черепно-мозкова травма;
  • пухлина головного мозку;
  • інфекційні захворювання, які вражають головний мозок;
  • ускладнення після операції.

Слід зазначити, що симптоми захворювання не залежать від етіологічного чинника. На початкових етапах розвитку атиповий аутизм може протікати безсимптомно.

Класифікація

У психіатрії виділяють лише дві форми розвитку такого психоневрологічного захворювання:

  • атиповий аутизм з розумовою відсталістю;
  • захворювання без розумової відсталості.

В залежності від форми недуги і будуть проявлятися симптоми. Але точно визначити форму хвороби і призначити ефективне лікування може тільки лікар. Самостійно не можна зіставляти ознаки і терапевтичні заходи.

Симптоматика

Симптоми такого захворювання у дітей в більшості випадків проявляються не раніше, ніж три роки, що і призводить до запізнілої діагностики. Початкові ознаки розвитку такого захворювання характеризуються наступним поведінкою:

  • хворий воліє самотність або відчуває проблеми при комунікації з людьми;
  • порушення емоційної сфери – пацієнт не може правильно виражати свої почуття, показувати емоції і правильно реагувати на ті чи інші події;
  • дратівливість, різкі перепади настрою.

Такі симптоми не є специфічними, тому досить часто на даному етапі розвитку хвороби навіть фахівцеві складно поставити правильний діагноз.

У міру посилення патологічного процесу клінічна картина може включати в себе і такі ознаки:

  • порушення мовної функції – хворий розуміє звернену нього мова, але не може чітко сформулювати і висловити думку;
  • хворий не може правильно інтерпретувати слова і фрази, які були виголошені в переносному значенні;
  • пацієнт може впадати в панічний страх при знаходженні в незнайомій для нього обстановці або з незнайомими людьми;
  • сенсорні порушення – людина може неправильно сприймати ту інформацію, яку отримує за допомогою зорової і слухової функції, а також можуть бути проблеми з нюхом.

Якщо у хворого прогресує форма аутизму з розумовою відсталістю, клінічна картина може доповнюватися такими симптомами:

  • порушення мови;
  • людина не може самостійно виконувати побутові завдання;
  • неможливість правильно сформулювати і висловити думку;
  • відставання в психічному розвитку, ознаки неадекватної поведінки.

Нерідко на тлі такого перебігу патологічного процесу можуть бути і фізіологічні порушення.

Атиповий аутизм: симптоми і лікування
Симптоми атипового аутизму

Правильно трактувати симптоми і поставити діагноз може тільки лікар. Завдання батьків – при клінічних картинах, які описані вище, своєчасно звернутися за медичною допомогою.

Діагностика

Не зважаючи специфічності перебігу клінічної картини, постановка діагнозу досить скрутна і неможлива за один-два дні. В даному випадку потрібно ретельне з’ясування поточної клініки, збір особистого і сімейного анамнезу, спостереження за поведінкою дитини в суспільстві і в звичних для нього умовах.

Постановка правильного діагнозу включає в себе всебічне медико-психологічне обстеження дитини або дорослого. Стандартні лабораторні аналізи не потрібні, але лікар може призначити КТ або МРТ головного мозку. Обов’язково діагностика включає в себе психіатричні тестування.

Диференціальна діагностика здійснюється щодо таких захворювань, як:

  • шизофренія;
  • аутизм;
  • синдром Аспергера;
  • синдром Дауна.

За результатами обстеження буде обрана найбільш ефективна в даному клінічному випадку тактика лікування.

Атиповий аутизм: симптоми і лікування
Діагностика атипового аутизму

Лікування

Лікування спрямоване виключно на усунення симптоматики та соціальну адаптацію хворого. Повністю вилікувати захворювання, на жаль, неможливо, так як цілеспрямованих медикаментозних засобів або методик лікування не існує.

Батькам важливо розуміти, що лікувальні заходи будуть тривати не один рік і займати більшу частину дня: з малюком необхідно буде виконувати спеціальні вправи, надавати йому психологічну і фізичну підтримку.

Прогноз носить виключно індивідуальний характер, оскільки перебіг хвороби не має загальної форми. Також до уваги приймається вид недуги – більш позитивні прогнози можна зробити, якщо немає розумової відсталості.

Що стосується профілактики, то специфічних методів теж не існує. При перших же ознаках потрібно звертатися до лікаря, а не ігнорувати симптоматику.