Аденоїдит: симптоми і лікування

161

Аденоїдит являє собою запалення, що виникає в області глоткової мигдалини. Процес запалення носить інфекційно-алергічний характер, при цьому аденоїдит, симптоми якого за своїм перебігом відбувається за аналогією з запальним процесом, що відбувається при ангіні, при тривалому перебігу і недолеченности може спровокувати виникнення і подальший розвиток вад серця, захворювань нирок, органів травлення та інших патологій.

Загальний опис

Переважно аденоїдит виникає у дітей при гіпертрофованості глоткової мигдалини, проте у дорослих також можливим є розвиток гострої ретроназальной ангіни. Діагностування захворювання проводиться за допомогою обстеження, проведеного отоларингологом.

Причини аденоїдиту

Для розвитку аденоїдиту достатнім є вплив такого ряду факторів як:

  • Штучне вигодовування;
  • Одноманітне переважною мірою вуглеводні харчування;
  • Рахіт (при дефіциті в організмі вітаміну D);
  • Діатези (в основному ексудативного типу);
  • Переохолодження;
  • Алергії;
  • Екологічний вплив (наприклад, тривале перебування в місці з забрудненим і сухим повітрям і т. д.).

Гостра форма аденоїдиту розвивається серед дітей, що належать до категорії молодшого віку, що відбувається зокрема через активізацію в носоглотці мікробної флори під впливом такого фактора як переохолодження. Також її розвитку може послужити будь-яке інфекційне захворювання, у якому аденоїдит буде виступати в якості ускладнення.

Форми аденоїдиту

Як і в основній масі існуючих захворювань, поширеними формами аденоїдиту виступають гостра форма і хронічна форма. Гостра форма виражається у вигляді ретроназальной ангіни, хронічна ж володіє найширшим розмаїттям клініко-морфологічних проявів. Останні, перш за все, визначаються конкретною переважаючою запальною реакцією у хворого, а також імунологічної реактивністю і ступенем її алергізації.

Гострий аденоїдит: симптоми

В якості етіологічних факторів, тобто факторів, що провокують розвиток цієї хвороби, виділяють гострі респіраторні захворювання та стрептококові захворювання. За аналогією з гострим запаленням піднебінних мигдалин, однак в окремих випадках, може виникнути гостре ізольоване запалення.

Початок захворювання супроводжує підвищення температури (від 39 і більше градусів). Виникає відчуття саднения та помірному болю, що виникає при ковтанні у глибині носа. Як правило, ніс закладений, у хворого є нежить, ночами проявляється нападоподібний кашель. Огляд глотки, що проводиться на другий-третій день, вказує на помірне почервоніння, яке утворилося в області задньої її стінки, при цьому на її тлі також може спостерігатися гіперемія (набряклість) піднебінних задніх дужок. З носоглотки стікає виділення слизисто-гнійної консистенції. Задня риноскопія і ендоскопія дозволяють помітити збільшену і почервонілу мигдалину з заповненими виділеннями борозенками.

Хворі також відчувають головні болі і болі, що виникають за м’яким небом при їх иррадации до області задніх відділів носової порожнини і до вух. Досить важко гостра форма аденоїдиту протікає серед дітей грудного віку, причому нерідко його діагностування важко, тому як має суперечливі ознаки. Переважно тут симптоми виражаються в характерних для інтоксикації проявах, утрудненням в смоктанні, парентеральної диспепсії (розлад травлення: відчуття переповнення шлунка, раннє насичення, відчуття занадто тривалої затримки їжі в шлунку, відчуття розпирання в області епігастрію (вимагає відмінності від здуття, це не один і той же симптом), нудота) і синдром дисфагії (розлад, що характеризується порушенням ковтання).

Супроводжується захворювання та лімфаденопатією. Збільшення і болючість набувають підщелепні і задні шийні лімфовузли (за аналогією з ланцюжком).

Як правило, протягом цієї форми аденоїдиту триває протягом строку до п’яти днів. Характерна схильність до рецидивів, можливі ускладнення у вигляді гострого середнього отиту і синуситу, ураження слізних шляхів, а також нижніх дихальних шляхів. Може розвинутися ларинготрахеобронхіт, бронхопневмонія. У дітей у віці до чотирьох років також може розвинутися заглотковий абсцес.

Підгострий аденоїдит: симптоми

Дана форма захворювання характеризується більшою тривалістю власного течії. Зустрічається вона, як правило, у дітей з діагнозом вираженої гіпертрофії, що виникає в області лімфаденоїдного глоткового кільця.

Початок захворювання характеризується гостротою, найчастіше воно виникає слідом за лакунарній ангіною. Тривалість підгострої форми аденоїдиту становить близько 15-20 днів. Настало після ангіни одужання протікає з субфебрильною температурою при неправильних її коливаннях, які в деяких випадках у вечірній час досягають 38 градусів і більше. Підщелепні та шийні лімфовузли залишаються в припухшем стані, характерна чутливість при промацуванні. Що стосується загального стану, то воно в малій мірі піддається порушень. Субфебрилітет виступає в якості слідства незавершеною гострої форми аденоїдиту, який до цього супроводжував протягом ангіни.

Розвиток підгострої форми відбувається, переважно, на тлі гострої форми з характерною субфебрильною температурою (в деяких випадках можливий її більш високий підйом). Також наголошується гнійний нежить затяжного характеру, шийний лімфаденіт, в деяких випадках рецидивуючий і консервативному лікуванню не піддається, кашель і гострий середній отит. Тривати захворювання в цій формі може і аж до декількох місяців при змінному зміні стану в кращу або в гіршу сторону.

Хронічний аденоїдит: класифікація

Ця форма аденоїдиту характеризується значною своєю тривалістю, причому крім властивої йому клініки, він характеризується проявами, що виникають у вигляді вушної патології, патології нижніх дихальних шляхів та навколоносових пазух, а також патологій іншого типу. Є відмінності клініко-морфологічних проявів виходячи з запальної реакції, переважаючою у хворого в конкретному випадку, а також імунологічної реактивності і ступеня загальної алергізації. Виділяють наступні види хронічної форми аденоїдиту:

  • Катаральний аденоїдит;
  • Слизово-гнійний аденоїдит;
  • Ексудативно-серозний аденоїдит;
  • Аденоїдит, що проявляється характерними запальними реакціями в аденоїдних тканини:
    • Аденоїдит лимфоцетарно-еозинофільний при слабкій формі ексудації;
    • Лимфоплазмоцитарный аденоїдит;
    • Лімфоретикулярний аденоїдит при серозному ексудаті;
    • Аденоїдит нейтрофільної-макрофагальный з характерним гнійним ексудатом;
  • Ступінь алергізації, а також загальний стан імунітету визначають такі види хронічної форми захворювання як:
    • Аденоїдит з характерно вираженим компонентом алергічного типу;
    • Аденоїдит з переважною активністю в реакціях гуморального ланки в імунітеті;
    • Аденоїдит гіпоіммунний з характерною недостатністю функціональної активності, властивої лімфоцитів;
    • Аденоїдит гнійно-ексудативний з підвищеною активністю макрофагів і нейтрофілів, зниженням фагоцитозу і підвищеною активністю в Т-лімфоцитах;
  • Ступінь вираженості ознак запалення місцевого масштабу при ураженні сусідніх анатомічних утворень визначає такі форми:
    • Компенсований аденоїдит;
    • Аденоїдит субкомпенсований;
    • Декомпенсований аденоїдит;
    • Аденоїдит поверхневий;
    • Аденоїдит лакунарный.

Хронічний аденоїдит: симптоми

Хронічна форма аденоїдиту стає наслідком раніше перенесеної гострої форми захворювання, при цьому вона нерідко поєднується зі збільшенням, що утворюється в глоткової мигдалині.

Як правило, хронічний аденоїдит виражається в таких проявах:

  • Утруднене носове дихання;
  • Нежить (постійний катаральний, рідше – постійний нежить гнійний);
  • Часті загострення захворювання, які проявляються в підйомах температури в середньому до 38 градусів, а також у усилениях нежитю і закладеності носа;
  • Досить часто паралельними захворюваннями виникають середній гнійний отит і синусит, а також запалення в ділянці нижніх дихальних шляхів або загострення хронічного типу захворювань, пов’язаних з ЛОР-органами.

При загостренні картина захворювання в хронічній формі схожа з гострим аденоїдитом. Потім, після лікування, зникають гострі прояви, що, однак, не усуває самого хронічного захворювання. Відповідно, саме ця особливість відрізняє хронічну форму від форми гострої, при якій за підсумками лікування настає одужання при одночасному відновленні в тій чи іншій мірі зачеплені функцій.

Огляд хворого при актуальному для нього діагноз у хронічній формі вказує на задовільний загальний стан, а також на нормальну температуру поза загострення, яким згодом характеризується аденоїдит. Симптоми цієї форми захворювання проявляються переважно у дітей старшого віку. При цьому хронічній формі супроводжує відставання дитини у психічному та фізичному розвитку, що позначається і на успішності. Крім того, нерідкі і суперечливі один одному прояви, що виражаються в сонливості, що протікає в комплексі з поганим сном. Також відмічається підвищена стомлюваність і головні болі, зниження апетиту і нічний кашель, порушення уваги.

Частою ситуацією є розвиток з хронічним аденоїдитом хронічної форми евстахііта. Останній при цьому супроводжується порушенням слуху в прогресуючій формі течії.

Ступеня розвитку аденоїдів

Аденоїди розвиваються у відповідності з чотирма визначеними для них ступенями. Відповідність конкретної міри згодом, крім загальної картини захворювання, визначає адекватні способи лікування, для кожної з них передбачені.

  • 0 ступінь. Для глоткової мигдалини характерно відповідність нормальним фізіологічним розмірами;
  • 1 ступінь. Розростання глоткової мигдалини призводить до закриття нею тільки висоти носових ходів або верхній частині сошника;
  • 2 ступінь. За рахунок збільшення глоткової мигдалини закривається близько 2/3 від висоти носових ходів або 2/3 сошника;
  • 3 ступінь. Збільшення глоткової мигдалини призводить до закриття практично всього сошника.

Лікування аденоїдиту

Для аденоїдів, відповідних 1 і 2 ступенів, лікування призначається консервативне. Це передбачає необхідність у прийомі протинабрякові та протизапальних медпрепаратів, проведення промивання носової порожнини з використанням антисептичних розчинів, відкачування слизу, озонотерапію, лазеротерапію. В якості додаткової міри впливу призначаються носові судинозвужувальні краплі, терапія з проведенням інгаляцій.

Для аденоїдів ступеня 2 і 3 у рецидивуючою формою перебігу захворювання передбачено хірургічне видалення (тобто, аденотомія).

Для діагностування аденоїдиту, а також для призначення відповідного лікування слід звернутися до отоларинголога (Лора).