Аденокарцинома легкого (залозистий рак легенів) — немелкоклеточная ракова пухлина, діагностується в 40% всіх онкологічних легеневих захворювань. Основна небезпека даного патологічного процесу в тому, що в більшості випадків воно протікає безсимптомно. Найбільш схильні до захворювання чоловіки вікової групи 50-60 років. При своєчасно розпочатому лікуванні не викликає ускладнень.
Етіологія
Клініцисти відзначають, що дана недуга найбільш часто діагностується у чоловіків, що може бути обумовлено витратами роботи, надмірного споживання нікотину та інших тютюнових виробів.
Етіологія даного захворювання добре вивчена. Сприяючими факторами онкологічного процесу є наступне:
- куріння;
- надмірне споживання спиртних напоїв;
- систематичне вживання в їжу жирного, гострого, солоного і фастфудів;
- екологічні особливості місця проживання (розташовані поблизу промислові об’єкти, погана екологічна ситуація в цілому);
- вдихання токсичних речовин;
- тривала гормональна терапія;
- хронічні захворювання легенів;
- генетична схильність.
Слід зазначити, що помірно диференційована аденокарцинома легені може розвиватися у людей з мінімальним стажем куріння або у тих, хто не курить взагалі. При ослабленій імунній системі достатньо бути пасивним курцем, для того, щоб перебувати в зоні ризику.
Класифікація
За ступенем диференціювання розрізняють наступні форми недуги:
- помірно диференційовані;
- високодиференційовані;
- низкодифференцированные.
До высокодифференцированной формі відносять недуги з активним утворенням слизу. Для помірної форми характерно розвиток залозисто-слизового будови. Низкодифференцированная аденокарцинома легкого характеризується наявністю слізеобразующіх полігональних клітин.
Рентгенограма аденокарциноми легені
Також в залежності від поширеності ураження розрізняють чотири стадії розвитку онкологічного процесу:
- перша — метастази відсутні, розмір пухлини не більше 3-х сантиметрів;
- друга – розмір пухлини досягає 6 сантиметрів, діагностується наявність метастазів в бронхопульмональних вузлів;
- третя – розмір пухлини більше 6 сантиметрів, онкологічний процес захоплює всю частку легені;
- четверта – пухлинний процес поширюється на друге легке, починається розвиток ракового плевриту.
Лікування найбільш ефективно при першій-другій стадії розвитку легеневого недуги. Якщо у хворого діагностується четверта ступінь хвороби, то про повне одужання не йдеться зовсім. Терапія у такому випадку спрямована на підтримку життєдіяльності пацієнта.
Симптоматика
На початковій стадії розвитку захворювання, в більшості випадків протікає безсимптомно. Також клінічна картина може відрізнятися від загальних ознак, залежно від локалізації пухлини та стадії ураження.
По мірі розвитку патології можуть з’являтися такі симптоми:
- тривалий кашель з виділенням харкотиння, яка має неприємний запах;
- дискомфорт і болі в області грудної клітини;
- брак повітря;
- нестабільна температура тіла;
- набряк обличчя та шиї;
- швидка втомлюваність;
- втрата апетиту і, як наслідок, різка втрата маси;
- хрипота в голосі;
- збільшені лімфовузли;
- часті плеврити.
Якщо відбувається швидке розростання пухлини, то у хворого може виникнути легенева кровотеча. При такій клінічній картині слід негайно звернутися за медичною допомогою. Самолікування строго протипоказано.
Діагностика
Рання діагностика даного захворювання дозволяє практично повністю вилікувати пацієнта. Однак, це практично неможливо, так як на початковій стадії хвороба протікає безсимптомно.
Спочатку лікар проводить особистий огляд і з’ясовує анамнез хворого, якщо це дозволяє стан його здоров’я. Для точної постановки діагнозу використовують такі методи дослідження:
- КТ і МРТ грудної клітки;
- загальне та біохімічне дослідження крові;
- цитологічне дослідження мокротиння;
- рентген грудної клітки;
- флюорографія;
- біопсія;
- бронхоскопія;
- забір крові для тесту на онкомаркери.
За результатами аналізів лікар може точно визначити підвид і стадію розвитку даного патологічного процесу.
Лікування
Лікування аденокарциноми легені має сенс тільки при початкових стадіях розвитку онкологічного процесу. В цілому тактика лікування вибирається виходячи з локалізації та ступеня ураження правого або лівого легкого.
Як правило, лікування залозистого раку може включати в себе наступне:
- хірургічне втручання;
- променева терапія;
- хіміотерапія.
Окремо слід виділити хірургічне лікування. В залежності від ступеня ураження використовується один з наступних методів:
- сегментэктомия — видалення тільки ураженої частини легені;
- лобектомія — видалення частки легені;
- пульмонэктомия — видалення всього органу.
Види операцій при раку легені
Як правило, останній вид операбельного втручання використовується тільки на третій, іноді четвертої стадії. Слід зазначити і те, що операція не проводиться, якщо метастази знаходяться поблизу трахеї або у хворого є супутні захворювання серцево-судинної системи.
Медикаментозна терапія, як окремий вид лікування, при такій патології не застосовується. Як правило, деякі препарати лікар призначає після операції для того, щоб організм хворого відновився як можна швидше. Про застосування засобів народної медицини, в цьому випадку, не може бути й мови.
Прогноз
Найкращі прогнози при лікуванні даються, якщо у хворого діагностується 1-2 стадія захворювання. Проведення операції або одного з перерахованих вище видів терапії дає позитивні результати. Загальна виживаність становить 60-70%.
При онкологічному захворюванні на третій стадії прогнози не втішні. Операція може призвести до часткового одужання. За статистикою загальна виживаність при такій стадії раку становить 20-25%.
Четверта стадія аденокарциноми легені має вкрай негативні прогнози. Операція в цьому випадку не проводиться. Терапія спрямована тільки на підтримку життєдіяльності людини. Виживаність становить 2-3%.
Профілактика
Запобігти залозистий рак легенів набагато простіше, ніж лікувати. Щоб звести до мінімуму ризик розвитку онкологічного процесу, слід застосовувати на практиці такі правила профілактики:
- повна відмова від паління;
- уникнення тривалого перебування у запилених, погано провітрюваних приміщеннях;
- своєчасне і правильне лікування вірусних захворювань;
- правильне харчування;
- регулярні помірні фізичні навантаження;
- уникання контакту з небезпечними канцерогенами, до яких відноситися миш’як, радон, азбест, нікель.
Також не слід забувати про регулярне проходження флюорографії. Це допоможе на ранній стадії виявити захворювання, що дає можливість вилікувати його повністю. При перших же симптомах потрібно звертатися за медичною допомогою, а не лікуватися самостійно.
