Абсцес печінки являє собою процес утворення заповненої гноєм порожнини в паренхімі органу з-за впровадження в неї піогенною мікрофлори. Збудниками, що викликають це захворювання, можуть бути бактерії, так і найпростіші мікроорганізми. У разі якщо впроваджуються бактерії, розвивається бактеріальний абсцес печінки, а якщо амеби та інші найпростіші – амебний абсцес печінки.
Частіше завжди з даною патологією зустрічаються люди, що проживають в несприятливих санітарно-гігієнічних умовах. Причому чоловіки страждають від цієї недуги приблизно в 7 разів частіше, ніж жінки.
За своїм етіологічними ознаками абсцес печінки може бути первинним і вторинним. Первинний розвивається в тому випадку, якщо інфекція потрапляє в організм ззовні, а вторинний – коли вона поширюється зсередини, тобто при інших хворобах печінки та інших органів. Наприклад, абсцес може виникнути в тих випадках, коли людина страждає від сифілітичної інфекції, з утворенням гранульом у печінці. Також абсцес може утворитися, якщо відбулося нагноєння кіст органу або орган уражений доброякісною пухлиною.
Класифікація
Класифікація даної патології вельми обширна, так як є багато факторів, які впливають на особливості перебігу захворювання. Зокрема, основними критеріями класифікації є:
- походження;
- причини виникнення;
- шляхи розповсюдження;
- види течії;
- розмір, кількість та місце розташування.
Вище вже було сказано про те, що абсцеси печінки бувають первинними і вторинними. Що стосується причин утворення гнійників, то класифікують паразитарні абсцеси (амебні) і бактеріальні. Викликаний бактеріями часто розвивається внаслідок попадання в орган синьогнійної та кишкової палички, клебсієли, стрептокока, а також стафілокока або протея. Головним винуватцем абсцесу паразитарного типу є амеба, але і інші паразитарні мікроорганізми можуть викликати патологічний процес (альвеококки, ехінококки і аскариди).
Шляхи поширення інфекційних агентів в організмі викликають кілька різновидів абсцесів. В залежності від того, як інфекція потрапила в орган, розрізняють гематогенні абсцеси печінки, холангиогенные, контактні, посттравматичні. Крім того, існує категорія абсцесів, причина появи яких не встановлена – вони носять назву криптогенные.
Абсцес печінки
Про гематогенному абсцесі говорять в тому випадку, якщо інфекція потрапила в орган по кровоносних судинах (печінковим венах або зворотного порожнистої вени), а про холангиогенном говорять тоді, коли вона проникла в орган по желчевыводящим шляхах. Контактний абсцес передбачає попадання інфекції із сусідніх органів, наприклад, запалення апендикса або ураженого виразкою кишечника. А посттравматичні абсцеси печінки розвиваються після хірургічних втручань, відкритих або тупих травм.
За течією хвороба буває неускладненою та ускладненою. Ускладнена різновид передбачає розвиток супутніх патологій:
- плевриту;
- розриву абсцесу;
- печінкової недостатності;
- сепсису.
Також класифікуються абсцеси печінки за розмірами (вони можуть бути маленькими і великими), кількості (один або багато) і розташуванню (уражатися може права чи ліва частки окремо, хвостата частка або квадратна).
Етіологія
Вище вже було сказано, що причини розвитку захворювання полягають у проникненні в орган певної бактеріальної флори або найпростіших мікроорганізмів. При цьому шляхи проникнення інфекції можуть бути різними. Якщо говорити про холангиогенном шляхи розповсюдження, цьому сприяють такі захворювання, як холецистит, ЖКБ, холангіт та інші. Через кров інфекція проникає в разі загального зараження (сепсису).
Детальніше слід зупинитися на посттравматичному шляху, причини якого полягають в травматичному порушенні цілісності печінки. Нагноєння в органі може розвинутися внаслідок поранення паренхіми, а також при закритих травмах (особливо з формуванням гематом). Таке може відбуватися в результаті різних ДТП, бійок і падінь з висоти, а також при хірургічних втручаннях.
Амебний абсцес печінки – патологія, яка найчастіше розвивається через ентерального потрапляння агента в орган. При проникненні в організм, він впроваджується в слизову оболонку тонкого кишечника, звідти мігрує в кровоносні судини, і потрапляє в печінку. Причини розвитку абсцесу полягають в тому, що в органі паразит проникає в паренхіму, викликаючи некроз клітин з утворенням гнійного інфільтрату.
Симптоматика
Початкові симптоми даного захворювання загальноклінічні. Пацієнт скаржиться на ознаки інтоксикації організму, які можуть виявлятися з різною інтенсивністю залежно від стану імунітету.
Класичні симптоми абсцесу печінки:
- підвищення температури до 38-39 градусів і вище;
- озноб і пропасниця;
- поява на обличчі і шиї поту, який липкий на дотик;
- запаморочення;
- зорові галюцинації;
- головний біль;
- порушення уваги і пам’яті.
В деяких випадках людина відчуває нудоту і у нього з’являється блювання кишковим вмістом.
Після перших ознак інтоксикації з’являються симптоми ураження печінки, серед яких діагностичної може бути явна біль у правому підребер’ї. Зазвичай хвора людина може точно визначити, де у нього болючу ділянку.
Інші симптоми ураження печінки такі:
- збільшення органу;
- збільшення селезінки;
- розвиток асциту;
- зменшення ваги;
- потемніння сечі і знебарвлення калу;
- присутність крові в калових масах;
- кровотечі (стравохідні та кишкові) — дані симптоми підтверджуються появою блювоти у вигляді кавової гущі або дегтеобразного стільця.
Діагностика
Для того щоб поставити точний діагноз, недостатньо лише огляду пацієнта, збору анамнезу і проведення лабораторних досліджень, так як вони не дають повного уявлення про патології. Тому крім загального та біохімічного дослідження крові, пацієнтам з вищеописаними скаргами призначають проведення рентгенологічного дослідження, КТ та УЗД.
Найбільш ефективний метод діагностики – ультразвукове дослідження печінки. Воно дозволяє в 90% випадків встановити правильний діагноз. Визначити ж мікроорганізм, який викликав абсцес, щоб підібрати найбільш відповідний антибіотик, можна з допомогою взяття вмісту абсцесу на аналіз шляхом черезшкірного пунктирування під контролем УЗД.
Необхідне лікування
У разі неускладненого процесу, лікування дає гарні шанси на одужання. Якщо ж розвиваються ускладнення, прогноз стає несприятливим, і зростає ймовірність летального результату.
Основні препарати, якими проводиться лікування даної патології – це антибіотики. Переважно використовують ліки третього покоління:
- цефтриаксон;
- норфлоксацин;
- левофлоксацин;
- амоксиклав.
Лікування такої патології, як амебний абсцес печінки, передбачає застосування протипротозойних препаратів, найбільш ефективним з яких є метронідазол.
Крім антибіотиків, лікування передбачає і проведення симптоматичної терапії:
- прийом жарознижуючих;
- знеболюючих;
- ентеросорбентів;
- кровоспинних препаратів;
- протиблювотних засобів.
Лікування здійснюється в стаціонарі під контролем лікаря, причому більшість ліків вводяться внутрішньовенно-крапельно. Якщо протягом декількох місяців така терапія не дає результату чи у пацієнта розвиваються ускладнення, у вигляді прориву абсцесу і поширення запального процесу на інші органи, показано хірургічне дренування гнійної порожнини або порожнин (при множинних абсцесах).
Хірургічне лікування може здійснюватися або малоінвазивним способом (шляхом черезшкірного введення дренажів), або ж шляхом повноцінної операції з витягом органу і видаленням уражених тканин.
Важливе місце в лікуванні відводиться дієті. Рекомендується вживати їжу невеликими порціями, уникати грубого і твердої їжі і не вживати шкідливих продуктів (смажених, жирних, копчених і т. д.).
